Освіта під обстрілами. Як війна впливає на українських учнів і вчителів, – дослідження

Учні Світлани Попової не знали, що вона веде їхній онлайн-клас з математики, перебуваючи за межами обвуглених залишків свого будинку в Україні, поки не побачили відеоролик у соціальних мережах.

Її учні також опинилися у складних життєвих обставинах – шукали притулку далеко від своїх домівок, деякі з них в інших країнах.

Попова – вчителька математики з Бородянки на Київщині. Її школу, яку під час окупації захопили й перетворили на штаб російські військові, була сильно пошкоджена перед їхнім відступом. Після того, як клас Світлани перейшов на онлайн-навчання, її будинок згорів, бо його обстріляли російські танки. Проте ця віддана своїй справі вчителька продовжувала проводити віртуальні уроки за у своєму дворі.

Прості українці відзначилися героїзмом з моменту повномасштабного вторгнення Росії. "У великій війні не буває дрібниць", – сказав президент України Володимир Зеленський у своєму емоційному новорічному зверненні. "Кожен з нас – боєць, – заявив він. – Кожен з нас – основа оборони".

Перераховуючи знаряддя війни – корабельні штурвали, керма машин, зброю, скальпелі – Зеленський закінчив несподіваним словосполученням: вчительська указка. Це побіжне зауваження висвітлює часто прихований фронт в обороні України – боротьбу незліченних вчителів та батьків за те, щоб зберегти освіту для понад 8 мільйонів дітей, навіть тоді, коли їхні звичні світи були зруйновані.

Освітні зусилля

Як і сама Україна, яка демонструє приголомшливий опір, місцеві освітяни не зупиняються на досягнутому, попри величезні труднощі. Вірусні відео показують, як вчителі продовжують навчати своїх маленьких учнів у бомбосховищах під час активних бомбардувань, або проводять уроки у поштовому відділенні після того, як у школах зникла електрика. Заправки та продуктові магазини, які працюють від генераторів, перетворюються на центри для зйомок віртуальних уроків.

Одна київська вчителька годинами сиділа навпочіпки на засніженому тротуарі біля магазину, сповнена рішучості закінчити роздачу домашнього завдання на день, попри відключення електроенергії. Інші вчителі тепер приводять своїх домашніх тварин на онлайн-уроки, піднімаючи настрій і надаючи психологічну підтримку. Багато вчителів, як Попова, втішають своїх учнів, попри власні травматичні втрати.

Довготривале переміщення

Як антропологиня, що працює в Україні з 2015 року, я вже давно спостерігаю за впливом збройного конфлікту на українських дітей. Після першого вторгнення Росії у 2014 році українці пов'язували регулярні погрози про замінування шкіл зі спробами російського уряду посіяти страх.

У період між першим вторгненням і другим у лютому 2022 року збройний конфлікт з Росією призвів до внутрішнього переміщення 1,5 мільйона українців і пошкодження 740 шкіл. Я проаналізувала вплив цієї війни на дітей, щоб дослідити загоєння травм від початку російського вторгнення дев'ять років тому. Проте ці попередні виклики бліднуть у порівнянні з тим, з чим стикається українська система освіти сьогодні.

Повномасштабний наступ Росії на Україну на початку 2022 року призвів до найбільших потоків біженців у Європі з часів Другої світової війни. Протягом кількох тижнів після вторгнення майже 16 мільйонів українців були змушені покинути свої домівки та шукати притулку за кордоном та в інших частинах України. Багато з них були жінками й дітьми, що завдало значної шкоди українському вчительському корпусу, більшість якого становлять жінки, а також їхнім учням.

Через те, що велика кількість української молоді, принаймні тимчасово, переїхала до переважно європейських країн, деякі вчителі повідомили про сплеск мотивації своїх учнів, пов'язаний з поверненням до їхнього онлайн-навчання в українській школі. "Діти скучили за нею (школою) ... оскільки більшість з них були в дорозі протягом тривалого часу. Це було дуже емоційно виснажливо, і коли вони повернулися до школи, це було те, до чого вони звикли", – розповіла одна із вчительок.

Знову викладання онлайн

Під час пандемії COVID-19 вчителі по всьому світу розвивали навички дистанційного викладання. Тепер, коли війна знову розділила їхні класи, українські вчителі адаптували ці навички для навчання учнів по всій Європі та світу.

Деякі приватні онлайн-школи, як-от "Оптіма", відкрили безплатний доступ до своїх матеріалів. Цей крок дозволив українським учням навчатися вдома, якщо вони не могли інакше отримати доступ до шкільної освіти через війну. Це також надало можливість українським дітям-біженцям зберегти доступ до шкільних матеріалів рідною мовою. Проте з'явилися нові перешкоди.

Багато країн, які приймали українських біженців, вимагали, щоб діти відвідували тамтешні школи, навіть якщо вони не розмовляють місцевою мовою. Деякі діти з цим блискуче впоралися, як, наприклад, юні українці, які вразили своїх валлійських опікунів, вивчивши місцеву мову менш ніж за 12 тижнів. Проте для багатьох дітей ці зусилля приймаючої країни з інтеграції створили нові проблеми. Під час мого поточного дослідження українські батьки описували, як ці вимоги до відвідування школи розчаровували їхніх дітей: "Діти просто сидять і нічого не розуміють цілими днями".

Батьки розповіли мені, що після того, як їхні діти закінчували ці довгі дні в іноземній школі, багато хто починав справжнє навчання пізно ввечері. Батьки сказали, що україномовні матеріали дають дітям можливість не відставати від рівня їхнього класу вдома. Якщо цього не зробити, це може зірвати майбутні іспити.

Однак незабаром почалося розкручування шкідливої спіралі. Навіть колишні найкращі учні відчували виснажливий тиск, викликаний необхідністю писати віртуальні завдання. Втрата радості від навчання ще більше посилювала напругу, яку спричинила війна в цих юних життях.

Фокус на освіті

Рівень грамотності в Україні становить 99,8%, що є одним з найвищих показників у світі, а освіта є предметом національної гордості. У воєнний час уряд України працює над адаптацією системи освіти до нових реалій.

Домашнє навчання дозволено за умови, що учні можуть скласти стандартизовані тести. Втім, багато батьків, які здійснюють нагляд за дітьми, перевантажені завданнями щоденного виживання в умовах безперервних атак російських військових на цивільне населення. Одна мати розповіла журналісту, що вона вмовляє своїх дітей спати в укриттях, а потім розкладає навколо них лопати на випадок, якщо вони опиняться в пастці під завалами після ракетного обстрілу. Інша мати розповіла мені, що відправляє свою маленьку дитину до школи з екстреним рюкзаком, наповненим їжею, водою й одягом, на випадок, якщо вона опиниться в пастці разом з вчителями.

Російські військові також пошкодили або зруйнували понад 2400 шкіл. Коли у вересні розпочався навчальний рік, урядові дані вказували на те, що менш як 25% українських шкіл по всій країні були в змозі запропонувати повноцінне очне навчання. Навіть ті з них, що залишилися неушкодженими, тепер мусять мати бомбосховище, перш ніж у них зможуть проводити очні уроки.

Крім того, навмисне нанесення Росією ударів по українській електромережі та цивільній інфраструктурі створює нові загрози для здоров'я дітей і шкільного навчання. Відключення електроенергії вплинуло на близько 10 мільйонів людей, що становить понад чверть населення України. Більш ніж половина українських школярів навчаються онлайн і потребують електроенергії для занять та виконання шкільних завдань.

В умовах окупації

Стан освіти дітей на окупованих Росією територіях викликає ще більше занепокоєння. Російська окупація призвела до появи нових форм ідеологічного примусу на уроках. Вчителі у звільненій Харківській області розповідали про свавільні арешти та катування з боку російських військових, коли вони відмовлялися навчати своїх учнів, що Україна є частиною Росії.

Українські вчителі також намагалися захистити своїх учнів від насильницької депортації неповнолітніх з боку Росії, що є злочином геноциду згідно з міжнародним правом.

Мужність стала синонімом поведінки громадян України, які переживають війну, і вчителі є прикладом цього повсякденного героїзму. Проте, на жаль, націленість Росії на наймолодших громадян України є набагато глибшою, ніж фізичне руйнування їхніх шкіл, дитячих садочків та ясел. Під час опитування щодо наявних освітніх викликів, один хоробрий батько зізнався: "Я дійсно боюся за майбутнє наших дітей".

війна освіта воєнні злочини рф війна діти