Які ризики для України створює затяжна оборона Бахмута, – WP
Україна стоїть перед складним вибором щодо того, наскільки глибоко втягувати своїх військових у затяжну боротьбу за оборону Бахмута, тоді як ЗСУ готуються до нового контрнаступу на інших ділянках фронту, що вимагає збереження зброї, боєприпасів та досвідчених бійців, пише The Washington Post. Наводимо дещо скорочений переклад тексту.
Останніми днями Росія посилила свій наступ у бахмутському районі, розв'язавши жорстокі бої, які підкреслили високу ціну цієї битви. Російські найманці та завербовані для війни засуджені з групи "Вагнера" значно наблизилися до Бахмута, захоплення якого їм не вдавалося місяцями, попри перевагу у вогневій потужності та готовність жертвувати військами.
"Коли ми вбиваємо одразу п'ять з 10 їхніх солдатів, вони поповнюються знову до 10 протягом кількох годин", – розповів Андрій Крищенко, заступник командира батальйону підрозділу Національної гвардії, що дислокується на півдні міста.
"Хоча вони штурмують невеликими групами, люди постійно поповнюються, що створює їм можливість штурмувати позиції дуже часто – іноді по п'ять, шість, сім разів протягом дня", – пояснив Крищенко.
Зараз українські військові мають вирішити, скільки ще сил і скільки ще боєприпасів та озброєння вони можуть витратити для продовження оборони Бахмута – міста, яке, на думку багатьох військових аналітиків, має порівняно невелике стратегічне значення у ширшому контексті російсько-української війни, але яке набуло політичного символізму для обох сторін.
Командувач Східного угруповання військ Олександр Сирський з командирами підрозділів, які стоять на захисті Бахмута та Соледара. Фото: Генштаб ЗСУ
Ці рішення були прийняті в той час, коли українські офіційні особи, які очікують на надходження нової бронетехніки, обіцяної США, Францією і Німеччиною, заявляють, що вони готуються розпочати новий контрнаступ в найближчі місяці, щоб спробувати відвоювати більше території у росіян. Успіх у цій кампанії буде критично важливим для президента Володимира Зеленського, щоб продемонструвати постійну динаміку на полі бою і зберегти внутрішню і міжнародну підтримку у війні, яка триває вже одинадцятий місяць.
Починаючи з середини 2022 року ватажок "Вагнера" Євгеній Пригожин націлився на захоплення Бахмута, щоб показати Кремлю, що на противагу регулярним військам ЗС РФ його приватна армія найманців залишалася здатною брати ініціативу у свої руки та захоплювати нові території.
Багато військових аналітиків розцінили цей крок як стратегічну дурість, спостерігаючи за тим, як росіяни зазнали серйозних втрат, витрачаючи сили переважно найманців і колишніх ув'язнених, а також боєприпаси та зброю у спробі захопити Бахмут.
Українцям протягом декількох місяців вдавалося викликати у росіян виснаження через сумнівну мету. Москва кинула в бій десятки тисяч солдатів, за словами високопоставленого американського чиновника, і втратила тисячі з них у битві за Бахмут.
Але в останні тижні українське місто, в якому колись проживало 70 000 людей, з обох боків набуло додаткового політичного символізму. Для росіян його захоплення дозволило б Москві заявити про таку необхідну перемогу і надати імпульс війні, в якій її війська не захоплювали жодного великого міста з літа минулого року. Для українців Бахмут був розрекламований офіційними особами як "фортеця" і символ надлюдського опору, що робить навіть прорахований відступ політично небезпечним.
Україна перебуває під тиском необхідності розпочати новий контрнаступ у найближчі місяці – і відбити будь-які нові кампанії російських сил, підкріплених нещодавно мобілізованими солдатами – в той час, коли виснаження випробовує її резерви підготовлених бійців і боєприпасів.
Українське військове командування регулярно наголошує, що підготовлені і мотивовані бійці є найціннішим ресурсом в арсеналі Києва, і намагаються планувати операції так, щоб забезпечити найменші втрати. Але Бахмут став жорстоким випробуванням, оскільки Росія кидає на фронт тисячі бойовиків, випробовуючи ЗСУ хвилею за хвилею особового складу.
Останніми днями Сполучені Штати і їхні союзники схвалили нову військову допомогу Україні, готуючись до відправлення броньованих бойових машин, призначених для допомоги українським військам у новій кампанії. Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг заявив у середу, що запеклі бої навколо Бахмута показали, "наскільки життєво важливо, щоб ми посилили нашу військову підтримку Україні".
Фото: Генштаб ЗСУ
Андрій Міхейченко, 42-річний командир підрозділу 53-ї механізованої бригади, який воював у Бахмуті до кінця грудня, охарактеризував російських найманців як "дешевий ресурс" – вони гинуть у дуже великій кількості, але виявляються порівняно неефективними.
"Пригожин і ці хлопці, скільки місяців вони воюють?" – сказав він. "Але Бахмут все ще наш. ... З іншого боку, це прикро, тому що ми обмінюємо життя наших солдатів і офіцерів – дуже хороших офіцерів – на життя цих російських засуджених".
"Для нас Бахмут – це такий самий куточок нашої країни, як Соледар, Херсон, Мелітополь, Харків чи Дніпро. Це наша рідна земля. Ми боремося і будемо боротися за кожен метр нашої землі", – заявив Юрій Скала, командир розвідувального батальйону, який зараз воює у Бахмуті. "Але воювати будемо з розумом: Якщо обставини вимагатимуть тактичного маневру, вище військове керівництво обов'язково зробить правильні висновки та дії".
"Я підтримаю рішення головнокомандувача про тактичний маневр і створення нової лінії оборони, якщо стане зрозуміло, що втрати занадто великі", – додав Скала. "Ми не росіяни. Ми – українці, і людське життя для нас є найвищою цінністю".
Мейсон Кларк, старший аналітик з Інституту вивчення війни, сказав, що він був би здивований, якби українські військові допустили, щоб їхні сили в Бахмуті зазнали досить значних втрат, які б вплинули на їхню здатність розпочати контрнаступ в інших місцях, зазначивши, що командування продемонструвало розумне оперативне планування.
Українські військові усвідомлюють необхідність збереження сил для майбутнього контрнаступу, сказав WP на умовах анонімності високопоставлений американський чиновник. "Вони належним чином розподіляють свої сили", – наголосив він.
Посадовець зі США застеріг від повного відкидання Бахмута чи сусіднього Соледара як нестратегічних місць, від яких Київ може просто відмовитися, зазначивши, що соляні та гіпсові шахти надають цьому району економічного значення. Теоретично росіяни могли б використовувати глибокі соляні шахти та тунелі для захисту техніки й боєприпасів від українських ракетних ударів.
"Певною мірою Бахмут має значення для [України], тому що він має велике значення для росіян", – сказав високопоставлений американський чиновник, зазначивши, що контроль над Бахмутом не матиме великого впливу на конфлікт і не поставить під загрозу оборонні або наступальні можливості України на Донбасі.
Він додав: "Бахмут не змінить війну".
