Чим може закінчитися війна в Україні: п'ять сценаріїв від The Guardian
Британське видання The Guardian розглядає п'ять сценаріїв закінчення російсько-української війни. Нижче наводимо переклад тексту.
Росії вдається наступ
Росія досягає прориву на сході або дуже скоро, до того, як Україна отримає західне озброєння за кілька тижнів, або після того, як український контрнаступ зазнає невдачі. Ключовою перевагою загарбників є кількість наявних військ – близько 300 000, майже всі з яких вже є в Україні.
Деякі українські експерти побоюються, що Росія може оточити Донбас і схід від Сум на півночі до Великої Новосілки на півдні, що дозволить їй окупувати більшість з чотирьох українських областей, які вона незаконно анексувала. На цьому етапі Росія може закликати до припинення вогню, щоб зберегти те, що вона має, і розпочати оборонну кампанію для консолідації своїх виснажених військ.
Однак важко уявити, що Росія завдасть удару далеко на захід, враховуючи вкрай повільне просування навколо Бахмута і катастрофічну спробу захоплення Вугледара. Зараз, за оцінками західної розвідки, Росія втрачає 1 000 людей на день. Залишаються припущення, що Кремль намагатиметься провести нову мобілізацію, і ще одне занепокоєння полягає в тому, що Пекін може почати таємно постачати Росії зброю.
Україна проривається
Україна збирає сили з понад 100 західних танків Leopard, а також інших танків і такої ж кількості бронемашин, які вона сподівається використати, коли спаде весняне бездоріжжя, щоб прорвати російські оборонні лінії.
Очевидна стратегія полягає в тому, щоб спробувати розірвати автомобільний і залізничний коридор, що з'єднує Росію з окупованим Кримом, і таким чином відрізати півострів від його внутрішніх районів, атакуючи в напрямку Мелітополя або Бердянська. Поєднайте це з новою атакою на відремонтований Керченський міст, що веде до материкової частини Росії, і Крим стане дедалі більш ізольованим і вразливим.
Є надія, що така демонстрація військової сили може змусити Росію сісти за стіл переговорів, але войовнича промова Владіміра Путіна цього тижня навряд чи свідчить про те, що він готовий до компромісу найближчим часом. Якщо Україна збирається витіснити Росію з усієї окупованої території, то, вочевидь, знадобиться ще кілька наступальних операцій, щонайменше протягом багатьох місяців, а також кардинальна зміна мислення Кремля.
Занепокоєння викликає те, що навіть це занадто оптимістично, хоча саме таку стратегію західні лідери, схоже, подають громадськості. "Є реальна проблема в тому, що ми можемо бути надмірно заохочені першими успіхами України в контратаках минулого року", – сказав Джеймс Ніксі, експерт з питань Росії в аналітичному центрі Chatham House.
Патова ситуація
Довгоочікуваний весняний контрнаступ України навесні й влітку не приніс суттєвого прогресу, частково через те, що Захід не зміг забезпечити її достатньою кількістю озброєнь. Результатом є затяжна боротьба, інтенсивність якої поступово знижується, оскільки у росіян закінчуються боєприпаси, а постачання в Україну полегшується.
Тоді на Київ посилиться тиск, щоб змусити його до переговорів – не обов'язково з боку Заходу, але, можливо, з ініціативи Китаю. Однак Україна навряд чи офіційно поступиться будь-якою територією, враховуючи народну підтримку опору російському вторгненню.
Тому більш імовірним кінцевим пунктом тут є не мир, досягнутий шляхом переговорів, а радше конфлікт, зосереджений навколо ліній контролю. "Ви отримаєте щось середнє між замороженим конфліктом і вічною війною, в якій жодна зі сторін не має ні енергії, ні економіки, щоб перемогти", – сказав Ніксі.
Це буде схоже на ситуацію після першого російського вторгнення в Україну у 2014 році – але цього разу Захід залишиться сам на сам з непримиренним, великим ворожим гравцем в особі Москви. Тим часом як Україні знадобляться роки західної підтримки, щоб забезпечити стабільність її східного кордону.
Виснаження Заходу
Росія сподівається, що їй вдасться втягнути Захід у тривалу проксі-війну, яка виснажить країни спочатку у військовому, а потім і в політичному плані. Це стане віддзеркаленням того, що сталося в Афганістані, коли після 20 років США вийшли з країни, передавши її назад талібам.
Досі західні країни демонстрували сильну єдність у бажанні допомогти Україні витіснити Росію. Але якщо Джо Байден зазнає поразки на президентських виборах у США в 2024 році від Дональда Трампа або іншого ізоляціоністського кандидата, це може поставити серйозні питання щодо військових зусиль України. За даними Кільського інституту світової економіки, США надали Україні 44 млрд євро (46 млрд доларів) військової підтримки, а Європа (включно з Великою Британією) – 18,7 млрд євро.
Зміна керівництва
Війни часто закінчуються непередбачувано, а нездатність досягти очікуваних перемог часто призводить до раптової зміни уряду. Україна, здається, дуже залежить від Володимира Зеленського з точки зору публічної дипломатії, але він не керує її військовою стратегією в деталях, а бажання протистояти Росії в країні дуже глибоке.
Що стосується Росії, то хоч Путін, вочевидь, і перебуває в найризикованішому становищі, в якому він коли-небудь був, одначе, влада російського президента залишається сильною. Навіть якщо Путіна несподівано скинуть, далеко не очевидно, що будь-який наступник захоче вивести війська з України.
Утім, що довше війна в Україні буде безрезультатною, то більша ймовірність того, що станеться щось несподіване – з обох боків.