Зеленський перекупався у теплій ванні й не дуже адекватно оцінює внутрішню політичну ситуацію (ПОГЛЯД)
Журналіст і головний редактор "Новинарні" Дмитро Лиховій аналізує пресконференцію Володимира Зеленського і його реакцію на "незручні" запитання від журналістів. Далі пряма мова.
У нас дедалі більше розмежовуються два образи президента – експортний варіант і для внутрішнього вжитку.
Це погано. Через це проходили Горбачов, Ющенко, також і Порошенко, тепер це відбувається із Зеленським.
Абсолютна більшість спілкування з пресою була присвячена зовнішній політиці. Тон задавали іноземні кореспонденти. Їхні запитання були навіть більш промовистими, ніж відповіді Зеленського.
Про зовнішню політику він говорить загалом ок, іноді дотепно, іноді в міру нахабно. Без суфлера і без спічрайтера Зеленський все ще не Цицерон, але вже трохи призвичаївся. Йому вдається в цій темі бути переконливим, про це вже йшлося в багатьох попередніх відеозверненнях. Тож тут фактично без ньюсів.
А ось судячи з відповіді Зеленського на набір різких питань журналістки 5-го каналу, наш президент перекупався у теплій ванні й не дуже адекватно оцінює внутрішню політичну ситуацію.
Він не січе ті запити, які виставляють до нього співгромадяни зараз та будуть виставляти ще різкіше згодом.
"Нас вимкнули з цифри... Але ок, де Баканов?" А Зеленський такий: яка різниця, де Баканов, якщо ваш власник-олігарх підписав Мінські умовленості?!.. Я не втік, я тут, я командую, я буду президентом перемоги, а не то що ваше нещастя. Щось типу того.
На пресконференції восени 2021 року замість дівчини з 5-го каналу був Бутусов, і тоді теж реакція Зеленського була неадекватна. Цього разу Бутусову просто не дали акредитацію. Теж показово.
Так, 5-му каналу варто було б сформулювати питання більш містко, щоб не давати підстав оцінювати його як нескінченну політичну декларацію, а не запитання, що потребує відповіді.
Але в будь-якому разі, Зеленський чомусь не розуміє, що цей набір питань – не підступи суто Порошенка. І політична система в нас як зараз не двопартійна, так і після війни вже не буде протистояння Зеленського – Порошенка.
Не Порошенко, а громадянське суспільство дедалі гучніше ставитиме Зеленському лінійку запитань щодо Єрмака, Татарова, Баканова, інших наближених гогілашвілів, щодо дозволеної корупції для своїх, щодо "шашликів" у тому числі.
За моїми спостереженнями, один із політичних підсумків першого року повномасштабної війни та воєнного стану такий: в Україні розвалилася політична система, зате утвердилося дуже сильне і дієве громадянське суспільство. Тепер на рейтинг влади впливає зовсім не опозиція (вона – відіграна карта), а громадські організації, антикорупційні активісти, певною мірою ЗМІ – як не дивно, і соцмережі.
І якщо президент та його почет і далі плутатиме береги, їхній рейтинг цілком зможе обвалити, наприклад, якийсь популярний волонтерський фонд. Або, скажімо, група телеграм-каналів.
І тоді Захід уже не врятує.
Це варто розуміти. І не бикувати, коли тебе виймають із теплої ванни.
