Чому розпіарений наступ Росії тріщить по швах і як Україна може цим скористатися – The Economist
У Путіна закінчуються ідеї та боєприпаси, російське військове керівництво воює між собою, а наступ Росії обертається пшиком. Та чи зможе цим скористатися Україна, ― запитує The Economist. Наводимо переклад тексту.
Кілька місяців тому українські офіційні особи попереджали, що Росія готується до нового великого наступу. У грудні головнокомандувач ЗСУ генерал Валерій Залужний заявив, що Росія збирає сили "за Уралом", і навіть може знову націлитися на Київ. Росія зібрала пів мільйона нових солдатів і "спробує щось зробити" до річниці війни, припустив міністр оборони Олексій Резніков. Утім, наступ Росії розпочався кілька тижнів тому. Він виявився невдалим.
З кінця січня російська армія перекидає війська і веде артилерійський вогонь уздовж широких ділянок лінії фронту на сході. На півночі, в Луганській області, Росія наступає на залізничний вузол Куп'янськ і визволений ЗСУ восени Лиман. На півдні, в Донецькій області, Росія тисне на Авдіївку і Вугледар, які розташовані по обидва боки від Донецька. Центром її зусиль, незмінним з серпня, залишається Бахмут ― непримітне місто, яке набуло для Росії символічного статусу.
Росія мало чим може похвалитися в цьому наступі. За оцінками аналітика Конрада Музики, її здобутки цього року були незначними: 60 квадратних кілометрів навколо Бахмута і сусіднього міста Соледар. Бахмут, найімовірніше, впаде найближчими днями або тижнями. Але українські війська просто відійдуть вздовж нової лінії оборони на захід. І такі здобутки РФ будуть досягнуті дуже дорогою ціною. 17 лютого британська військова розвідка повідомила, що втрати російських військових, зокрема й залучених у Бахмуті "вагнерівців", сягнули від 175 000 до 200 000 осіб, з них від 40 000 до 60 000 загиблих.
Фото ілюстративне. Джерело: Генштаб ЗСУ
Наступ Росії на Вугледар є уособленням цієї кампанії. Місто на Донеччині розташоване на високій точці над ключовими російськими лініями постачання, що ведуть на захід до сусідньої Запорізької області. Спроба Росії захопити Вугледар у листопаді закінчилася катастрофою. Так само як і остання спроба, що розпочалася в січні. За словами міністра оборони Великої Британії Бена Воллеса, 40-а і 155-а бригади морської піхоти Росії, елітні підрозділи, зазнали величезних втрат ― понад тисячу загиблих лише за два дні.
Росія також не має великих резервів. Хоча з вересня вона мобілізувала понад 300 000 військовослужбовців, половина з них була відправлена безпосередньо на фронт для заміни втрат, а це до 1000 вбитих і поранених на день, вважає інший західний чиновник. Решта, за словами Майкла Кофмана з американського аналітичного центру CNA, ймовірно, була використана для доукомплектування неповних батальйонів і створення резерву для ротації фронтових підрозділів з України. Нова хвиля мобілізації, про яку так багато говорили, не відбулася.
Росія також тримає чотири бригади морської піхоти навколо Маріуполя в Донецькій області та сім бригад повітряно-десантних військ у Луганській області, каже Джек Вотлінг з аналітичного центру RUSI. "Цього недостатньо для масованого наступу, який прорветься і почне шматувати все навколо". Понад те, каже Кофман, хоча ці елітні підрозділи брали участь у більшості серйозних боїв, їхня якість погіршилася, оскільки їхні виснажені лави поповнили мобілізовані військовослужбовці.
Жива сила ― не єдина проблема ЗС РФ. Західні посадовці з питань безпеки кажуть, що навесні інтенсивність артилерійських обстрілів Росії становитиме 20% від рівня, який вона мала наприкінці 2022 року ― це серйозна перешкода у війні, в якій домінує артилерія. Російська оборонна промисловість, попри те, що вона переведена на воєнні рейки, намагається йти в ногу з часом, кажуть чиновники. Військовий попит на основні бойові танки вдесятеро перевищує виробництво. Запасів високоточних боєприпасів, які відіграють центральну роль у повітряній кампанії Росії проти української енергосистеми, стає дедалі менше. Лише за перший місяць війни російські військово-повітряні сили використали половину своїх ракет класу "повітря-земля". Цього року Росія, ймовірно, матиме вдвічі менше високоточних боєприпасів, ніж у 2022-му.
Читайте також: Як швидко Росія може відновити свій танковий парк? – The Economist
Російська армія розпорошена після року війни й дедалі більше нагадує угруповання з розрізнених сил, каже капітан Джон Форман, аташе з питань оборони при посольстві Великої Британії в Москві до вересня. За повідомленнями, міністр оборони Росії Сєргєй Шойгу і начальник генерального штабу ЗС РФ генерал Валєрій Герасімов місяцями ворогували з керівником "Вагнера" Євгенієм Пригожиним і його союзником генералом Сєргєєм Суровікіним. 12 січня Герасімова призначили командувачем армії РФ, а Суровікіна понизили в посаді, щоб він служив під його керівництвом. 21 лютого Пригожин звинуватив Шойгу і Герасимова у державній зраді, стверджуючи, що вони перекрили "Вагнеру" доступ до боєприпасів і повітряних засобів.
Фото ілюстративне. Джерело: Генштаб ЗСУ
Питання в тому, чи зможе Україна скористатися цим безладом. Один зі сценаріїв ― це повторення минулого літа, коли захоплення Сєвєродонецька коштувало Росії такої великої кількості жертв, що через два місяці Україна змогла прорвати проріджені російські рубежі в Харкові. Якщо Росія витратить снаряди та живу силу на піррові перемоги в Донецьку, це може прокласти шлях для українського контрнаступу навесні або на початку літа ― підкріпленого західною бронетехнікою, яка вже на підході.
Але є й інші розвилки. У грудні генерал Залужний заявив The Economist, що він притримує ресурси для підготовки до майбутніх наступальних дій. Конрад Музика каже, що Україна дійсно відбила більшість, якщо не всі, російські атаки, використовуючи лише ті підрозділи, які вже були розгорнуті: "Ми не бачили жодних ознак залучення основних елементів українських резервних сил".
Джек Вотлінг каже, що він оптимістично налаштований щодо перспектив України. Але він вказує на ризик того, що російські атаки, якщо вони триватимуть досить довго, змусять Україну залучити ці резерви лише для утримання лінії фронту, що призведе до затяжного конфлікту, в якому Росія зможе поступово відновити та наростити свої сили, звернувшись до Китаю і зміцнивши свою оборонно-промислову базу. Путін продовжує вірити, що час на його боці, кажуть офіційні особи.
Читайте також: На китайсько-російському кордоні з'явилися черги, ймовірно вантажівок, у бік Росії
Навіть якщо Україні вдасться зберегти порох сухим, вона зіткнеться з власним дефіцитом боєприпасів. Ба більше, деякі західні чиновники, які тісно співпрацюють з українською армією, залишаються скептично налаштованими щодо її здатності проводити складні наступальні операції на рівні бригади й вище.
Багато хто був розчарований тим, що українське командування не виявилося сміливішим у використанні своїх успіхів у Херсоні в листопаді. Оскільки російська військова міць наближається до свого піку, завдання України полягає в тому, щоб максимально використати можливість, яка може більше не повторитися.
