Про "Редан" і "Телеграм": поради батькам і владі

Кілька днів тема російської субкультури, яка надзвичайно швидко поширилась в Україні, не виходить з уваги ЗМІ та соціальних мереж. Ужгород, Львів, Франківськ, Луцьк, Вінниця, Тернопіль, Житомир, Одеса, Полтава, Харків… Все це міста, де шириться суспільний переляк щодо проникнення «стихійної» російської молодіжної субкультури.

З новин і соцмереж можна скласти думку, що це бойова субкультура, яка концентрується в певний час у певному місці й б’є всіх підряд. Творча уява українців домальовує багато деталей. Про майже бойовиків московських приватних військових кампаній. А поради батькам від поліції України і, наприклад, Білорусі – ідентичні. І це насторожує більше, як явище самої субкультури – опозиційної до російського сьогодення.

Що взагалі відбувається? Десятки останніх років – ще з часів пізнього совка – в молодіжному, точніше юнацькому, середовищі живуть дві великі неформальні течії. Одна – хулігансько-бандитська. В совку це були банди «тусовок», які опісля трансформувались в гопників, а тепер в «офніків». Друга – умовно творчо-мистецька. Різного роду креативні неформали, типу субкультури «емо» (яскрава ознака – розмальовування волосся в рожевий колір).

Перші люблять гуртуватись у бойові команди, сутички, агресію. Другі скоріше індивідуалісти, які теж гуртуються, але на інших засадах – загалом миролюбних. Всі ці образи дуже умовні, бо ці субкультури постійно трансформуються, розвиваються. Десь ідуть на спад, а десь динамізуються. Кілька років тому я був позитивно шокований, коли в київському метро побачив справжню групу панків. Думав, що ця культура вимерла, а тут на тобі – зачіски типу ірокезів, ланцюги й шкірянки… І все це молодь.

Що відбулось на росії і що призвело до масових арештів молоді поліцією? Сталась дуже цікава подія. Неформали-миролюби, яких гопники-офніки (скінхеди і т.д.) регулярно били при зустрічах через їхню інакшість, – збунтувались. Любителі японського аніме пішли шляхом свого образу із мультсеріалу «Мисливець x Мисливець». Мультяшне угрупування «Рьодан», а не «Редан» (росіяни в соцмережах не заморочуються ставити двокрапку над своїм «е») – стало прикладом.

«Рьодани» почали гуртуватись і атакувати тих, хто на них полює десятиліттями. І це підняло колосальний «вой на болотах». Бо збунтувались ті, які скоріше вийдуть на протест проти війни в Україні, як підуть добровольцями в путінську армію. Народився новий несистемний ідеологічний рух, із зубами, якого влада не контролює взагалі ніяк. І який з таким же запалом завтра може палити відділки поліції, щоб звільнити своїх братів-мисливців, послідовників японського аніме.

Тобто, на мою думку, концептуально субкультура «Рьодан» десь там на болотах цілком може пов’язуватись з українським ІПСО за участі японських «таварісчей», які підтримують Україну. У кожному разі японці концептуально за Україну.
Як реагують московські спецслужби? Традиційно – нейтралізацією через вичленовування лідерів, дискредитацію самого руху. З порадами батькам – контролювати дітей і їхні соцмережі.

«Редан» в Україні не обов’язково міг бути ворожим ІПСО. Цілком могли й можуть бути стихійні дії. Але будь-яке протистояння в Україні концептуально вигідно окупанту. Тому якщо не одразу, то на певному етапі ворожі спецслужби включились або включаються. Щоб вербувати в середовищі протестної молоді потенційних диверсантів-індивідуалів. І нетактовна реакція нашої поліції, батьків, цілком може в цьому посприяти. Особливо, коли з’явиться можливість отримати легкі – на перший погляд – гроші.

Сумніваюсь, що в субкультури «Рьодан» є перспективи в Україні. В цілому ряді міст групи молоді, які бігали і яких сприймали за «ЧВК Редан» – насправді – були групами із середовища тих, хто завжди полюбляв познущатись над «неформалами». Так само, як у 2014 році групи гопників на Троєщині в Києві бігали по мікрорайону в пошуку «тітушок» (сприймаючи інші подібні групи саме як «тітушок», допоки не розібрались), в наші дні бігають групи молоді у пошуку «реданівців».

І теза про те, що анімешники – це російське ІПСО лише посилює ідеологічне підґрунтя юних вуличних бійців – знайти «конкурентів» і поплатитись їм за всі страхіття війни в Україні. Більшість тих, хто приходять на визначені місця, взагалі ідеологічні дезорієнтовані діти. Йдуть просто подивитись – бо у воєнний час розваг залишилось не так вже й багато.

До речі, самоназву «ЧВК» активісти пояснюють, що взяли для епатажу. Ясно, що не в Україні. А там, де ті чвк можуть собі дозволити достатньо незалежності стосовно влади. І відкрито критикувати останню. Загальний бренд, включно із приставкою «ЧВК» заходить навіть до Львова не через те, що наша молодь любить окупанта. А тому, що ми – як суспільство – досі дуже мало зробили для інформаційної гігієни.

Причиною швидкого заходження російської субкультури в українське молодіжне середовище є досі не розірвані зв’язки батьків і, відповідно, дітей із… русскім міром. Учасники зібрань прямо розповідають, що інформацію отримають з телеграм-каналів, а далі йдуть на тік-ток. Групи по містах теж створюють у телеграмі. І хоч СБУ попереджала ще кілька років тому, що телеграми треба просто видаляти – навіть активісти українських націоналістичних молодіжних організацій далі ним користуються, як засобом комунікації.

Бо, наче, в телеграмі є молодь і треба звертатись до неї й там. Одна біда – анонімні телеграм-канали, які поширюють фейки теж там. І в цьому сірому інформаційному полі в тисячі разів активніше працюють не українські антифейкові кампанії, а московська пропаганда та її наративи. Зараз вже не важливо, хто саме є власником Телеграму, а важливим є звикання і щоденне постійне його використання для комунікації. А букетиком квіточок до цього – засилля русского міра в усіх його «прєлєстях».

Тому починати потрібно не з дітей, які в цій всій історії із російською субкультурою – подвійні жертви. А починати із себе. Якщо йдемо в ЄС, то потрібно не лише валити пам’ятники Пушкіна, а в першу чергу Телеграм. У себе на телефоні. На своїх офіційних сторінках. Ви здивуєтесь, але десь в Австрії молодь взагалі не знає що таке Вконтактє і Телеграм. І не через заборону. А через суспільну культуру.

Умовно кажучи, доки наші офіційні органи влади, громадянське суспільство, будуть використовувати телеграм як програму для комунікації, до тих пір ми в інформаційному просторі й надалі будемо залишатись в русском міре. А наші діти й подавно. Якщо батькам байдуже, то чому дітям не можна.

Тому це перша порада усім нам, як реагувати на московське проникнення в українське молодіжне середовище – видаліть одну програмку і користуйтесь тими, які не асоціюються з окупантом.

Насамкінець щодо дітей. Порада батькам і поліції. Більший контроль в підлітковому віці автоматично асоціюється із репресіями й викликає переважно лише одну реакцію – «перехід у підпілля». Вивести зі стану, де створюється паралельний світ, законспірований від батьків, дуже важко. Особливо коли застосовують радикальні кроки. Вибудовувати потрібно довіру. І поступово, залучати дітей до реального соціального (суспільного) життя.

Мало хто з дітей – наприклад – відмовиться піти поплести маскувальну сітку, яка може врятувати життя захисникам на фронті. Тут важлива не лише сама сітка, а добре діло дитини. Відчуття причетності до нього. Далі важливо спілкуватись і соціалізувати дитину / дітей із волонтерськими ініціативами та організаціями. Поступово, невимушено. І коли у дитини – навіть давно відсепарованої від своїх однокласників та однолітків з вулиці – з’являться друзі / подруги соціально (суспільно) активні, з українськими демократичними цінностями, лише тоді можете бути загалом спокійні.

субкультури пвк редан вплив РФ телеграм