Що мотивує воювати пересічного російського окупанта? Спойлер: ні, це не "війна з НАТО"
Офіцер ЗСУ у запасі Tatarigami_UA пише про мотивацію і ставлення до війни російських окупантів. Нижче наводимо переклад треду.
Тим, хто прагне краще зрозуміти погляд російського солдата на війну, його мотивацію і ставлення до неї, рекомендую прочитати цю тему, оскільки я вирішив зібрати й узагальнити деякі матеріали.
Я вагався, чи публікувати цю тему, оскільки не можу надати оригінальні докази, доки не закінчиться війна. Однак я вважаю, що важливо поділитися інформацією і дозволити читачам сформувати власну думку.
Матеріали здебільшого складаються з понад сотні розмов, отриманих з чат-додатків на телефонах загиблих російських солдатів, а також зізнань деяких військовополонених. Хоча ця вибірка не є репрезентативною, я хочу обговорити деякі помітні спільні риси.
Це може здивувати, але дискусії між солдатами на такі теми, як уявна загроза з боку НАТО, денацифікація, світова війна або інші форми патріотичної пропаганди, які часто просуваються на російському телебаченні, не настільки поширені, як можна було б припустити.
Схоже, що для багатьох солдатів і офіцерів ця війна є виключно джерелом фінансової вигоди, і вони мало зважають на аморальні вчинки, які вони здійснюють. З огляду на це, я склав список, без певного порядку, тем, про які регулярно говорять російські солдати:
- покращення житлових умов, плани обміняти квартиру і додати більше кімнат
- купівля автомобілів для себе або дружини
- виплата іпотеки, автокредитів чи інших подібних боргів
- погашення заборгованості по аліментах
- хочуть отримати посвідчення учасника бойових дій для здобуття державних пільг до кінця життя
- заощадити гроші на відпочинок сім'ї на морі.
- придбання нових меблів, побутової електроніки, смартфонів
Виявляється, що значна кількість солдатів розглядає війну як можливість заробити гроші й часто вступає у невимушені розмови про очікувані фінансові вигоди від війни. Нижче наведено дещо відредаговану розмову, яка висвітлює таке ставлення:
"Ми вже третій день обстрілюємо хохлів (етнічна лайка на адресу українців) у місті. Якщо ми скоро покінчимо з ними, я сподіваюся, що наш командир відпустить мене додому до літа. З моєю зарплатою у мене повинно бути достатньо заощаджень, щоб ми могли купити нову машину і поїхати на море".
Цікаво, що ці розмови іноді переплітаються з обговоренням питань оплати праці, оскільки солдати намагаються зрозуміти, чому вони не отримали належну їм компенсацію або чому вони одержали менше, ніж очікували. Втім, тема оплати праці заслуговує на окрему розмову.
Неправильно стверджувати, що мобілізовані солдати є жертвами війни та не мали вибору. Розмови між солдатами свідчать про те, що мало хто висловлює критику самої війни. Натомість критика зазвичай зосереджується на некомпетентності командування або недостатньому застосуванні сили для перемоги.
Дехто вважає, що їм слід "припинити гратися" і просто зрівняти з землею цілі міста або завдати ядерного удару, щоб вони могли раніше повернутися додому. Майте це на увазі, коли вам будуть розповідати історію про те, що "ми просто виконували наказ".
