Що стоїть за версією західних ЗМІ про "український слід" у вибухах на Північних потоках
У західних ЗМІ водночас зʼявились публікації, які з посиланням на джерела стверджують, що за вибухами на газогонах "Північний потік" може стояти "проукраїнське угруповання". BBC Україна розбиралося, що означає нова версія ЗМІ. Наводимо ключові висновки статті.
Статті про можливу причетність "проукраїнського угруповання" до вибухів на "Північному потоці", які стались у вересні 2022 року, опублікували німецькі, американські й британське видання.
Газета New York Times повідомила, що нові дані розвідки, перевірені офіційними особами США, свідчать про те, що атаку на газопроводи здійснила деяка "проукраїнська група". Автори звіту не уточнили, звідки вони отримали цю інформацію чи якими є здобуті ними докази, однак зазначили, що вони не мають свідчень того, що президент Володимир Зеленський або його старші помічники причетні до операції.
Німецьке видання Die Zeit опублікувало результати спільного дослідження декількох німецьких медіа-організацій. У статті стверджується, що в операції використовувалося судно, орендоване компанією з Польщі, власниками якої були двоє громадян України. Німецькі експерти схиляються до думки, що це могла бути операція "під фальшивим прапором" для того, щоб підозра пала на Україну.
Ще стаття на ту саму тему вийшла у Washington Post. У публікації, яка також значною мірою ґрунтується на анонімних джерелах у розвідці та дипломатії, стверджується, що за вибухами на газогонах можуть стояти проукраїнські диверсанти, які, ймовірно, діяли без прямого відома Києва. Водночас розвідка має і дані, які вказують на можливу причетність Росії.
Стаття про вибухи на газопроводах також вийшла у британському виданні Times. У ній без посилань на будь-які джерела стверджується, що диверсію на газопроводах організували приватні особи з України. За версією газети, ім'я підозрюваного, який замовив організацію вибухів, уже кілька місяців нібито відомо західній розвідці, але не розкривається, щоб уникнути конфлікту насамперед між Україною та Німеччиною.
Що стоїть за версією про український слід
Президентка українського аналітичного центру Dixi Group Олена Павленко не виключає, що версії, які поширюють ЗМІ, можуть бути спробою інформаційної війни проти України.
“Німецька преса досить часто велася на російські інформаційні вкиди. А Росія і досі використовує свої звʼязки у відповідних органах і пресі через свою колишню дружбу з Німеччиною”, – каже аналітикиня.
Показово, що версію західних ЗМІ про український слід відкинули не лише в Києві, а й в Москві.
З точки зору судових процесів, які безперечно будуть через те, що Газпром не виконав контракт, Росії вигідно зняти з себе відповідальність. Однак визнати, що підірвати трубу могли українські структури, було б величезним ударом по репутації Росії.
"Заявити таке на російську аудиторію – означало б розписатись у своєму безсиллі, визнати, що Росія не може захищати ані свої кордони, ані свою інфраструктуру", – зазначає Павленко.
На думку українського дипломата Володимира Огризка, "повісити" цю справу на Україну є досить поверхневою версією.
Якщо дивитися на справу ширше, Росії потрібна зовсім інша історія. Саме тому вони й називають це "вкидом", твердить колишній очільник українського МЗС.
"Насправді ідея у тому, щоби звинуватити Захід загалом, адже у російській пропаганді концепція боротьби з укрофашизмом змінилась на концепцію боротьби з Заходом", – каже Огризко.
За його словами, Москва буде відкидати український слід, щоби знову стверджувати, що це слід – західний, і насамперед американський, щоби також, можливо, посварити США і Європу.
Крім цього, це спосіб дати світу сигнал про те, що Росія не втратила своєї потужності в інформаційній війні.
"Для Москви й досі не проблема надрукувати пару статей у ЗМІ і таким чином дати сигнал, що наші справи йдуть не так вже і погано, ми можемо впливати на громадську думку, це одна з цілей пропаганди Кремля", – вважає дипломат.
