"Світ продовжує боятися Росії. Це величезна помилка". Данілов про звільнення територій та затяжну війну

Про перспективи весняного контрнаступу

Наші перспективи не тільки на цю весну, а й перспективи і на літо, і на найближчий час – це рух до перемоги. Ми не можемо зупинятися. Ми маємо розуміння, що партнери в цьому беруть участь.

Ситуація, яка була в 1994 році, коли президент США поставив підпис під документами, які гарантували нашу недоторканність (Будапештський меморандум, підписаний 5 грудня 1994 року між Україною, Росією, Великою Британією та США про гарантії для України у зв'язку з набуттям нею неядерного статусу – ред.), починають працювати. І ми можемо сказати, що тоді підпис американського президента чогось вартий.

На сьогодні ми відчуваємо, що підпис 1994 року працює. Нам партнери надають допомогу, ми не є на самоті в цій складній ситуації, яка сталася.

Єдине, на що хотів би звернути увагу, що все треба робити вчасно. І коли, на превеликий жаль, світ промовчав в 2008 році по Грузії, коли світ промовчав у 2014 році, коли російські терористи через застосування ЗРК «Бук» збили цивільний літак, в якому перебували 298 людей, а там було 80 дітей, з них було троє немовлят. Путін дав вказівку вбити цих людей. Це на сьогодні знає увесь світ. Це відбулося в 2014 році.

Сьогодні маємо 2023 рік – ніякої відповідальності цей терорист не поніс. На борту цього лайнера було 217 громадян-членів країн НАТО. Тоді чи захищає НАТО своїх громадян? Чи ні? У мене є велике питання.

І зараз світ продовжує боятися Росії. І це величезна помилка. Величезна помилка світу, що вони вважають, що з Росією можуть вони вести якісь перемовини, що вони про щось з ними можуть домовитися.

Це країна, з якою ви ні про що домовитися не можете. Тому що вони ніколи не тримають свого слова. Вони сьогодні можуть з вами домовитися, а завтра вставити вам ніж у спину і скажуть, що ми ж про це не домовлялися, що ми не будемо на вас нападати.

Ви знаєте, що це одна з небагатьох країн, де ухвалене рішення, що внутрішні закони можуть не відповідати міжнародному праву, у них внутрішнє право превалює над міжнародним правом. Ну, це нонсенс!

Вони діють у той спосіб, в який вважають за необхідне, а при цьому чомусь на сесії в ПАРЄ їх продовжують запрошувати. Це просто за межами взагалі розуміння! Ми живемо в якомусь дивному світі.

Якщо Захід вважає, що є подвійні стандарти, так ви тоді публічно скажіть, що у нас для однієї країни – одні норми, правила, для іншої – інші, а хтось «рівніший за рівного», як у класика літератури – «1984».

Про звільнення України

Ми звільнимо всі наші території, включно з Кримом, з Луганською і Донецькою областями, з територіями, які зараз тимчасово перебувають під окупантами.

Зараз дуже багато починається таких розмов, схиляння до якихось перемовин, до якихось таких речей. Я можу сказати, що це неможливо. І поясню свою точку зору.

У нас є Конституція. В Конституції чітко прописана наша територія. Вона зафіксована всіма міжнародними інституціями, включно з ООН. І якщо хтось вважає, що можна в XXI столітті взяти й забрати частину території та за це не нести жодної відповідальності, то він глибоко помиляється. Наше завдання – звільнити нашу територію.

І якщо ми це питання не вирішуємо, маємо розуміння, що ніякого розвитку України бути не може. Приклад – Молдова, окупована Російською Федерацією довгий проміжок часу. Ми не бачимо, що ця територія буде мати перспективу розвитку до того часу, поки вона не стане вільною від російського окупанта. Приклад Грузії. У 2008 році, коли ці терористи зайшли й на територію Грузії, окупували частину Грузії – та ж сама ситуація. Територія є абсолютно зруйнованою, вона не розвивається і не буде перспектив розвитку, тому що в такі території, де не визначене територіальне питання, ніхто гроші вкладати не буде.

Про затяжну війну

Надії Росії, що вони її будуть тягнути дуже довго, вони не будуть виправдовуватися, у них внутрішній потенціал вже перебуває на певній межі. Єдине, що їм треба для того, щоб підсилюватися, їм треба залучати інші країни. Нам ці країни відомі. Це перш за все Іран, який допомагає їм на сьогодні зброєю, це ще є декілька країн, які є в зоні ризику, але вони ще не перейшли ту межу. І, звичайно, є велике сподівання у росіян на великий Китай, що Китай буде допомагати Росії.

Ми не розуміємо, для чого Китаю допомагати Росії, для чого потрібна ця річ. Тому що Китай – велика країна, країна, яка має свій шлях розвитку. І чи буде поєднання цих речей, тоді треба розуміти, як на це має реагувати світ.

І ще раз наголошую, що ми вважаємо, що Китай – це окрема країна, вона не буде спільником Росії. Тому що ці країни, які спільно з Росією починають брати участь в цих речах, вони є спільниками у вбивстві цивільного населення. Путін під час цієї гарячої фази війни, саме з 24 лютого вбив 500 наших дітей.

Майте на увазі, що якщо ви подивитеся торговельні баланси Китаю, то найбільші обсяги торгівлі Китай має зі США і з ЄС. Це ж не значить, що вони мають припинити ці речі. Є різні процеси. Є питання торгівлі, є питання інше, а є питання військові. От ця межа, розмежування цих речей – вона є дуже і дуже важливою та чутливою.

Чому я зараз кажу про турбулентні процеси? Справа в тому, що світ не хоче визнати дуже просту річ, що коли у нас відбувається війна зараз, коли Російська Федерація напала на нашу країну підступно, і процеси, які відбуваються, будуть відображатися найближчим часом на всьому світовому співтоваристві.

Що робить Путін? Путін має велике бажання, щоб найближчі рік, два, три з’явилося таке явище, як голод. І те, що ми вже не зможемо постачати стільки продуктів харчування, скільки ми постачали до цього як країна, яка годувала величезну кількість населення у світі, Путін буде цим користуватися. І майте на увазі, рік, два, три – ці так звані голодні мігранти мають десь з’явитися.

Це один із планів Путіна. Чому я й кажу, що з ним треба закінчувати якомога швидше. Тому що це речі, які є абсолютно зрозумілими. Вони є на столі. Але про них ніхто не каже.

глобальна безпека деокупація рнбо данілов російсько-українська війна