Контрнаступ наближається: з якими проблемами може зіткнутися Україна – The Economist
Наближається контрнаступ України. Її західні союзники хочуть успіху – але не надто сильно, пише The Economist. Далі дещо скорочений переклад тексту.
Найближчими днями або тижнями очікується контрнаступ українських військ. Майже ніхто не знає точно, де і коли він відбудеться. Лише п'ять офіційних осіб володіють усіма деталями, зазначив 6 квітня секретар Ради національної безпеки та оборони України Олексій Данілов. Але російські війська готові. 12 квітня британська військова розвідка повідомила, що Росія завершила будівництво трьох ліній оборонних укріплень вздовж 120 км лінії фронту в Запорізькій області в очікуванні українського наступу в напрямку Мелітополя. Визволення Мелітополя допоможе Україні розірвати сухопутний міст між окупованими регіонами Донбасу та Кримом.
Наступальні сили України складаються щонайменше з десятка бригад (деякі джерела стверджують, що до 18), дев'ять з яких були озброєні й забезпечені західними союзниками (бригада зазвичай налічує кілька тисяч осіб). Згідно з документами американської розвідки, які просочилися в інтернет на початку березня і були широко розповсюджені у квітні, ці дев'ять бригад мають на озброєнні понад 200 танків, 800 інших броньованих машин і 150 одиниць артилерії. Це великі сили, але з деякими очевидними слабкостями.
Більшість машин мають слабку броню або взагалі її не мають. Кількість артилерії порівняно скромна. Примітно, що новітнє обладнання розпорошене між підрозділами, а не сконцентроване в кількох з них. Україна може внести зміни до свого бойового порядку у відповідь на витік інформації, але вона не може істотно переформувати бригади, які, можливо, тренувалися і готувалися разом протягом тижнів або місяців.
Фото ілюстративне. Джерело: Генштаб ЗСУ
Одна з проблем для України полягає в тому, як досягти ефекту несподіванки. Якщо вона зосередить свої сили в певному місці, Росія може виявити ці приготування і відповідно посилити свої укріплення. Це ставить на перше місце обманні маневри, зазначає Мік Раян, австралійський генерал-майор у відставці. Україні доведеться приховувати концентрацію військ, штаби та логістичні центри. "Це також може означати, що ми побачимо багато менших наступальних операцій замість кількох великих, – каже Раян, – просто щоб заплутати росіян і ввести їх в оману щодо основних зусиль України". Україна має певний досвід у цьому: вона розумно використала перший контрнаступ на Херсонщині минулого літа, щоб відвернути увагу від несподіваної атаки на Харківщині.
Якщо Україна зможе досягти тактичної несподіванки, наступне питання полягає в тому, чи зможе вона прорвати російську оборону, а потім швидко перекинути додаткові сили через цей пролом. Їй знадобляться мобільні засоби протиповітряної оборони, щоб тримати російські літаки на відстані. Їй також доведеться подолати річки та мінні поля – перешкоди, які поглинули цілі російські бригади на сході, – а також величезну мережу російських окопів і укріплень. "Немає жодної військової операції, яку було б складніше спланувати, організувати та виконати, ніж прорив загороджень загальновійськовими підрозділами", – каже Раян.
Теоретично високоточна артилерія може швидко знищити підготовлену оборону, каже Бен Баррі з Міжнародного інституту стратегічних досліджень, вказуючи на використання Британією реактивних систем залпового вогню для знищення бункерів в Афганістані. Але це вимагає професійної синхронізації дій артилерії, піхоти та бронетехніки, щоб війська не наступали занадто рано і не занадто пізно.
На сьогодні українська армія здебільшого проводить послідовні операції – спочатку артилерійський обстріл, потім наземний наступ – замість цих складніших скоординованих операцій, каже військовий аналітик Франц-Штефан Гаді. Частково це пов'язано з негнучкими командирами радянського зразка і відсутністю широкомасштабних тренувань з загальновійськової підготовки, каже він. Вдосконалення системи командування й управління в Україні є пріоритетом для західних чиновників, які допомагають тренувати та консультувати українських військових у Німеччині протягом останніх тижнів.
Читайте також: Успіхи на фронті гальмує радянщина в ЗСУ. Що побачив західний військовий експерт, побувавши на передовій – The Economist
Час наступу також є невизначеним. Одним з факторів є погода. Аналітики американської розвідки вважають, що земля на сході України буде грузькою до початку травня. Інший фактор – укомплектованість. Третина бригад, що постачаються Заходом, не будуть повністю екіпіровані та навчені до кінця квітня. За словами Баррі, український генеральний штаб може розпочати поетапну атаку з перекиданням деяких бригад пізніше, в міру їхнього прибуття, але, можливо, вирішить "приберегти все для великого вибуху", максимізуючи тиск на російську оборону. Занадто довге очікування також дозволить Росії окопатися і поповнити запаси боєприпасів.
Фото ілюстративне. Джерело: Генштаб ЗСУ
Західні чиновники, знайомі з підготовкою України, не впевнені в тому, як все складеться. За їхніми словами, життєво важливо, щоб українські війська мали впевненість і продовжували рухатися вперед. Багаторівнева оборона Росії призначена для того, щоб заманити наступаючі колони в "зони ураження", які прикриваються заздалегідь прицільною артилерією. Якщо війська запанікують і завмруть, вони можуть бути знищені. Але великі скупчення російських військ також можуть опинитися в пастці в Херсонській та Запорізькій областях і бути розгромленими.
Сценарій тотальної поразки російських військ хоч і вважається малоймовірним – витік інформації з розвідувального управління Міністерства оборони США прогнозує лише "незначні" здобутки для обох сторін цього року – але не є неможливим. Багато українських посадовців вітали б це. Але деякі західні чиновники занепокоєні тим, що серйозний розгром дестабілізує Росію до небезпечного рівня, що ускладнить для Кремля будь-які переговори, які можуть відбутися після цього. Набагато краще, кажуть вони, щоб президент Росії Путін віддав наказ про напівдобровільний відступ, як-от у Херсонській області в листопаді. Мета полягає не в тому, щоб перемогти Путіна у військовому плані, а в тому, щоб переконати його, що відновлення втрачених територій вимагатиме нескінченних хвиль політично ризикованої мобілізації.
Читайте також: У 2023-му війна не закінчиться, жодна зі сторін не здобуде перемоги: WP про прогнози розвідки США у злитих документах
Це буде нелегко. Вважається, що Путін досі переконаний, що час на його боці. Він посилює невдачі на кожному кроці, продовжуючи війну після поразки біля Києва, а потім втрачаючи сотні тисяч мобілізованих новобранців у безрезультатному наступі навколо Бахмута. В оцінці американської розвідки, яку вперше опублікувала газета Washington Post, йдеться про те, що навіть якщо Україна завдасть "неприйнятних втрат російським військам", Росія вважатиме за краще провести нову мобілізацію, аніж піти на переговори. 12 квітня російський парламент ухвалив новий закон, що дозволяє міністерству оборони РФ видавати електронні повістки на військову службу, що полегшує примусовий призов призовників. Ще один раунд здається неминучим.
Україна може не отримати другого шансу. Вона може вести контрнаступ до весни й, можливо, до літа, вважає Майкл Кофман з аналітичного центру CNA. Але Україна витрачатиме боєприпаси та людей в цьому процесі, попереджає він, і це може стати "найвищою точкою" західної допомоги. Вибори в США та нестача обладнання будуть накладати все більші обмеження. Найближчі місяці можуть стати вирішальним періодом війни.
