На контрнаступ ЗСУ чекає увесь вільний світ. Україна може змінити геополітику на ціле покоління, – Енн Епплбом

Хоча війна не програна, вона ще не виграна. Поки не почнеться контрнаступ, точніше, поки він не закінчиться, переговори про майбутнє України та її кордони, відносини України з Росією та Європою, остаточний статус Кримського півострова – також не можуть розпочатися. Просто зараз Путін, здається, все ще вірить, що довга, затяжна війна на виснаження, зрештою, поверне йому імперію.

Це війна за фундаментальне визначення не тільки демократії, а й цивілізації, битва «за те, щоб показати всім іншим, включаючи Росію, повагу до суверенітету, прав людини, територіальної цілісності; як поважати людей, не вбивати людей, не ґвалтувати жінок, не вбивати тварин, не брати те, що тобі не належить».

Якщо Україна, котра вірить у верховенство права і права людини, зможе здобути перемогу над набагато більшим, набагато авторитарнішим суспільством, і якщо вона зможе зробити це, зберігши свої власні свободи, то аналогічні відкриті суспільства та рухи по всьому світі теж можуть сподіватися на успіх. Не всіх у світі турбує ця війна, але для будь-кого, хто намагається перемогти диктатора, вона має величезне значення.

Фото ілюстративне. Джерело: Держприкордонслужба

Незвичайний характер цієї низової бойової сили, нарівні з її ще більш незвичайним набором фізичних і технологічних можливостей, допомагає пояснити, чому українців недооцінювали на початку конфлікту і чому їхні можливості так важко оцінити зараз.

Стара українська армія формувалася роками негативного відбору, залучаючи найменш освічених та найменш амбітних людей. Нову зараз формують найосвіченіші та найамбітніші.

Останніми місяцями українська армія еволюціонувала ще більше.

Іноді війну описують як битву між автократією та демократією чи між диктатурою та свободою. Правду кажучи, різниця між двома противниками має не лише ідеологічний, а й соціологічний характер. Боротьба України проти Росії протиставляє гетерархію ієрархії. Відкрите, мережеве, гнучке суспільство – яке одночасно сильніше на низовому рівні та глибше інтегроване з Вашингтоном, Брюсселем і Кремнієвою долиною, ніж будь-хто передбачав, – бореться з дуже великою, дуже корумпованою державою, керованою «згори донизу».

Що таке «перемога»?

Перемога означає, по-перше, що Україна зберігає суверенний контроль над усією територією в межах її міжнародно-визнаних кордонів, включаючи землі, захоплені Росією з 2014 року. «Кожен сантиметр наших 603 550 квадратних кілометрів», – говорить Кулеба. Українці вважають, що фактична здача території Росії у 2014 році наштовхнула Путіна на думку, що він може взяти більше, і не хочуть повторювати помилку.

Замість того, щоб покласти край конфлікту, припинення вогню, яке залишить великі території України під контролем Росії, може дати їй стимул перегрупуватися, переозброїтися та спробувати ще раз. Вони також вказують, що територія, яка перебуває під контролем Путіна, – це місце злочину, простір, де репресії, терор та порушення прав людини відбуваються щодня. Українці, які залишаються на окупованих територіях, наражаються на постійний ризик втратити свою власність, свою ідентичність та своє життя. Жоден український лідер не може відмовитися від ідеї їхнього порятунку.

Перемога означає, по-друге, що українці – у безпеці. У безпеці від терактів, у безпеці від обстрілів, у безпеці від ракет, випущених по автостоянках супермаркетів. Безпека означає, що аеропорти знову відкриваються, біженці повертаються, іноземні інвестиції поновлюються, а будинки можна відновлювати, не побоюючись, що їх зруйнує ще одна російська ракета.

Щоб досягти такої безпеки, Україні знову ж таки знадобиться щось більше, ніж припинення вогню. Країна має бути вбудована в якусь структуру безпеки, достатньо надійну, щоб їй можна було довіряти, на кшталт НАТО, якщо не саму НАТО. Україні також доведеться переосмислити себе як прифронтову державу, подібну до Ізраїлю чи Південної Кореї, з оборонною промисловістю світового рівня та великою постійною армією.

Стримування – це найважливіша гарантія миру.

Перемога означає, по-третє, справедливість. Справедливість для жертв війни, для людей, які втратили свої домівки чи кінцівки, для дітей, яких забрали у їхніх батьків. Правосуддя може бути відновлено різними способами: через репарації, через передачу захоплених чи підсанкційних російських активів або через Міжнародний кримінальний суд, який нещодавно видав ордер на арешт Путіна за викрадення українських дітей та депортацію їх до Росії.

Важливішим за засоби правосуддя є сприйняття справедливості – ані Путін, ані Росія не можуть насолоджуватися безкарністю. Жертви потребують визнання того, що вони стали несправедливою мішенню. Поки такої справедливості не буде досягнуто, мільйони людей не відчують, що війна закінчилася, і не припинять спроб домогтися репарацій чи помсти.

Перемогу можна визначити. Але чи можна її досягти? Частина відповіді – військова, технічна, логістична. Проте частково відповідь має політичний і навіть психологічний характер. Українська теорія перемоги включає всі ці елементи.

У російській історії воєнні перемоги часто зміцнювали самодержавство. Завоювання Потьомкіна зміцнили Єкатєріну Велику. Перемога Сталіна над Гітлером зміцнила його режим. Навпаки, військові невдачі часто призводили до політичних змін. Втрати Росії від Німеччини під час Першої світової війни допомогли розпочати Російську революцію. Втрати Росії в Афганістані у 1980-х роках допомогли запустити реформи горбачовських років, які, своєю чергою, призвели до розпаду Радянського Союзу.

Українцям потрібен подібний воєнний успіх, який матиме достатню символічну силу, щоб добитися змін у Росії. Можливо, це не означає революцію чи навіть зміну керівництва. Важливо лише одне: російські лідери мають дійти висновку, що війна була помилкою, і Росія має визнати Україну незалежною країною, яка має право на існування.

Фото ілюстративне. Джерело: Генштаб ЗСУ

Іншими словами, російська еліта повинна пережити внутрішній зсув, подібний до того, що привів французів до припинення їхнього колоніального проекту в Алжирі на початку 1960-х років – зміна, яка супроводжувалася крахом французького конституційного порядку, спробами вбивств і провальним державним переворотом. Повільніше, але таке ж глибоке зрушення відбулося у Великій Британії на початку 20 століття, коли британський правлячий клас був змушений припинити говорити про ірландців як про селян, нездатних керувати власною державою, і дозволити їм створити її.

Коли це станеться у Росії, війна закінчиться. Не припиниться, не відкладеться на місяць чи на рік – закінчиться.

Ніхто не знає, як і коли відбудуться ці зміни, чи то наступного тижня, чи наступного десятиліття. Але українці сподіваються, що зможуть створити умови, за яких можуть статися політичні потрясіння та поворотні події. Можливо, сучасний еквівалент Цусімської битви – це ще одна російська військово-морська катастрофа чи відвоювання міста Маріуполя, повна руйнація якого російськими військами у березні минулого року запровадила новий стандарт жорстокості та жаху у Європі після Другої світової війни.

Але найсильніший символ – це Крим.

Анексія Криму 1783 року надихнула Путіна на любов до Потьомкіна. Власна окупація та анексія Криму Путіним у 2014 році омолодили його президентство. Гасло «Крим наш» поширилося Росією у пориві імперіалістичних емоцій та радянської ностальгії, відтворено на плакатах і футболках, надихнувши безліч мемів.

Крим став символом і для українців. Вторгнення 2014 року ознаменувало початок війни Росії з Україною; подальша анексія попередила українців, що міжнародна правова система їх не захистить. Історія кримських татар, що становили більшість населення півострова до приходу Потьомкіна, перегукується з історією решти країни: татари були об'єктами репресій, залякування та етнічних чисток як за царського, так і за радянського правління.

Знаючи, що Крим перетворюється на фортецю, українці говорять про «військово-політичне» звільнення Криму, а не про суто воєнний контрнаступ. Передбачається, що після того, як вони перекриють дороги, залізниці та водні шляхи, що ведуть на півострів, і завдадуть ударів по військовій інфраструктурі за допомогою дронів, багато жителів Росії переконаються, що їм краще жити десь в іншому місці. Повідомляється, що деякі з них уже втекли після вибуху на мосту через Керченську протоку та інших вибухів на півострові. «Крим ми візьмемо без бою», – сказав Резніков.

У західних столицях стурбованість наслідками поразки Росії призвела до того, що надто мало часу було витрачено на роздуми про наслідки української перемоги. Зрештою, українці не єдині, хто сподівається, що їхній успіх може підтримати цивілізаційні зміни.

Росія у тому вигляді, в якому вона керується нині, є джерелом нестабільності не лише в Україні, а й у всьому світі.

Російські найманці підтримують диктатури в Африці; російські хакери підривають політичні дебати та вибори у всьому демократичному світі. Інвестиції російських компаній утримують диктаторів при владі у Мінську, у Каракасі, у Тегерані. Перемога України негайно надихнула б людей, які борються за права людини та верховенство права, хоч де б вони були. У нещодавній розмові у Вашингтоні білоруський активіст розповів про плани своєї організації з реактивізації білоруського опозиційного руху. На цей час вона все ще працює таємно, підпільно. «Всі чекають контрнаступу», – сказав він.

І він правий. Українці чекають на контрнаступ. Європейці, Схід і Захід, чекають на контрнаступ. Жителі Центральної Азії чекають на контрнаступ. Білоруси, венесуельці, іранці та інші люди по всьому світу, чиї диктатури підтримуються росіянами, – усі вони теж чекають на контрнаступ. Цієї весни, цього літа, цієї осені Україна отримує шанс змінити геополітику на ціле покоління. І Сполучені Штати також.

контрнаступ зсу глобальна безпека перемога україни