Росія може захопити Бахмут протягом кількох тижнів, але це буде піррова перемога – The Economist

Владімір Путін любить паради. Розпочавши повномасштабне вторгнення в Україну, він сподівався, що "спеціальна військова операція" принесе тріумф протягом декількох днів – деякі російські підрозділи вже мали парадну форму. Пізніше він сподівався, що його щорічна хода, приурочена до 9 травня, збігатиметься з падінням Маріуполя. Але Україна протрималася ще тиждень, і парад у Москві виявився пшиком. Цьогорічний парад взагалі під загрозою: 3 травня Росія заявила, що збила два українські безпілотники, які були націлені на сам Кремль. (Україна заперечує свою причетність до інциденту).

У будь-якому разі, російський парад, найпевніше, знову не матиме особливого приводу для святкування. Цього року мета Путіна набагато менша, ніж Маріуполь, і вона все ще не досягнута. Понад десять місяців Росія намагається захопити Бахмут. Сплеск бойових дій свідчить про те, що російські генерали відчайдушно прагнуть захопити його до 9 травня – за будь-яку ціну. 1 травня Білий дім заявив, що лише з грудня було вбито понад 20 000 росіян. Значна частина з них, ймовірно, загинула в районі Бахмута, що робить цю битву, можливо, найдорожчою з часів нападу Ірану на Басру 36 років тому. За словами одного з офіційних осіб, українські війська, не маючи вдосталь зброї, відступають на 50-75 метрів на день. Зараз вони обмежені найзахіднішими районами міста.

Згідно з нещодавнім витоком документів Пентагону, США з січня закликали Україну відступити з міста. Але Бахмут набув політичної ваги, яка, схоже, переважає військову необхідність. З початку бойових дій у липні минулого року він став символом українського опору. Росіяни відчайдушно прагнуть захопити це місто, хоч і маленьке та зруйноване, як фінальну крапку у своїй кампанії: з кінця літа воно стало головним об'єктом їхніх бойових дій. Для України це важливо з тієї ж причини – не дати Росії здобути перемогу, яка б підняла її бойовий дух, і водночас виснажити ворога.

Фото ілюстративне. Джерело: Генштаб ЗСУ

Російські війська просунулися вперед завдяки домінуванню артилерії, а також тактики наступу людським хвилям мобілізованих ув'язнених і використанню елітних десантно-штурмових підрозділів, які зараз розгорнуті на флангах міста. 25 квітня високопоставлений представник української військової розвідки повідомив The Economist, що Україна контролює лише 15% міста, а такі темпи просування означають, що Росія може взяти Бахмут протягом декількох тижнів.

Українські генерали в приватних розмовах стверджують, що хід бойових дій все ж виправдав їхнє рішення продовжувати оборону Бахмута. Деякі українські командири кажуть, що втрати Росії навколо міста становлять десять до одного. Водночас незалежні спостерігачі стверджують, що це завищена цифра і що співвідношення втрат з часом змінювалося.

У березні Україна розгорнула спецпідрозділи для захисту північного та південного флангів. Останні три тижні, які збіглися з ескалацією російської вогневої потужності, були особливо важкими. Захисник Бахмута артилерист 93-ї бригади Андрій каже, що зараз російські війська можуть розбити обидві українські дороги, які залишилися в місті, що ускладнює постачання. Північно-західна дорога, за його словами, зараз "непрохідна". Південна – "під постійним обстрілом".

Битва ще не закінчилася. Україна перевершила очікування в Бахмуті, тримаючись ще довго після того, як американська розвідка вважала, що вона вичерпає себе. Євгеній Пригожин, керівник групи найманців "Вагнера", яка постачала більшу частину російського гарматного м'яса в Бахмуті, публічно скаржиться, що його військам бракує боєприпасів. Можливо, російське командування навмисно обмежує постачання. Менш зрозуміло, чи роблять вони це в очікуванні українського контрнаступу, чи через міжусобиці між Пригожиним і регулярними збройними силами.

Речник Східного угруповання військ ЗС України Сергій Череватий каже, що "Вагнер" залишається єдиною реальною наступальною силою в Бахмуті. Переважну більшість з 30-40 щоденних хвиль обстрілів здійснюють їхні підрозділи з позицій, що вже розташовані в місті, каже він. Російське командування без вагань кидає свої війська в "м'ясорубку", каже Дмитро Кухарчук, командир батальйону 3-ї штурмової бригади, дислокованої неподалік. "Якщо ми штурмуємо їхні окопи, вони стріляють з артилерії практично по своїх солдатах. Їм на них начхати".

Навіть якщо Росія візьме Бахмут, це буде пірровою перемогою. Роздування захоплення невеликого міста сумнівної стратегічної цінності привертає увагу до того, як мало Росія досягла за десять місяців бойових дій. У цьому процесі вона розпорошила свій наступальний потенціал, зробивши себе вразливішою до контрнаступу.

бахмут битва за донбас вагнерівці тактика м'ясорубки