"Бахмут стоїть". Що відбувається на найгарячіших ділянках фронту: аналіз Тома Купера

Сіверськ… росіяни (та путінфани за кордоном) гордо заявляють про додаткове просування в районі Білогорівки. Тільки уявіть: 2 травня вони проповзли ще 200 метрів і досягнули (цитую) «південно-східних околиць фільтраційного заводу». Без сумнівів, це буде записано в анналах блискучих перемог ВСРФ… Проте всі заяви припинилися, щойно стало відомо про контратаку українців, які захопили в полон близько 100 російських вояків…

Бахмут… 9 травня все ближче й видається, з огляду на стан справ, що пудінгу та компанії цього року не вдасться того числа відсвяткувати взяття міста. На секунду здавалося, що вони таки доможуться свого… але факти проти…

Наскільки пам’ятаю, востаннє я говорив про цю ситуацію станом на 24-27 квітня, коли російські підрозділи продовжували просуватися через район Гаражів, постійно б’ючи туди ТОСами [термобаричні реактивні системи – перекл.]. До слова, російські виробники умудрилися забезпечити їм дальність до 10 тис. метрів, замість 5-6 тис. у первісному варіанті.

Постійні удари ТОСів (скажімо, по будівлях дитячої лікарні) не лише спричинили деякі втрати в 93-й механізованій бригаді (а, може, і в Грузинському легіоні), а й дали можливість росіянам відкинути українців із тих будівель – аж до вулиці Визволителів Донбасу. Більше того, російські підрозділи зайняли будівлі медичного коледжу – і то швидше, ніж можна було думати. На південь від нього, вони досягли вулиці Чайковського (продовження дороги 0504). 30 квітня, росіяни заявили про взяття поштамту та олімпійської спортшколи й розпочали штурм технічного коледжу… Тоді багато хто з «онлайн-оглядачів» перейшли в «режим паніки», заявляючи, що українці втратили не лише дорогу 0506 через Громове, але й 0504 через Іванівське й відходять, висаджуючи в повітря свої позиції.

Тим часом… Українські 3-тя штурмова та 24-та механізована бригади не просто перемололи всіх росіян, що дійшли до 0506, а ще й стало зрозуміло, що всі російські просування трапилися тільки тому, що українці ротували війська. А знищення будівель були «контрольованими» – українські підрозділи дозволяють росіянам зайняти будинок, а тоді підривають його. Видається, що після чотирьох місяців шалених боїв, 93-тю бригаду вивели з міста й замінили на 77-му десантну. Тій знадобилося кілька днів на «акліматизацію», а потім вона – разом із 3-тьою штурмовою – перейшла в кілька контратак на всіх ділянках фронту в межах руїн міста й відкинула росіян на тих самих 200-300 метрів.

Фото ілюстративне. Джерело: Генштаб ЗСУ

З того, що знаємо на сьогодні, українські частини взяли під контроль 18 мікрорайон і відкинули росіян назад до вулиці Лариси Шепітько. Може, українцям і не вдалося повністю відвоювати все окуповане росіянами, проте вони захопили десятки полонених і достатньо розлютили Пріґожина, щоб він почав постити по соцмережах відео, такі, як оце і оце (в якому він заявляє про відхід «вагнерівців» [10 травня], якщо їм не дадуть достатньо боєкомплекту). З цього, звісно, випливає, що «Вагнер» все ще в місті (до речі, видається, що генерал Міхаіл Мізінцев – «різник Маріуполя» – котрого пудінг звільнив після нещодавньої «інспекції фронту» в середині квітня, тепер став «заступником командира ПВК «вагнер».

Хоч сказане Пріґожиним і може бути правдою, так само вірогідно, що його частини просто не здатні взяти місто й він шукає хоч якогось цапа-відбувайла. Адже ширяться чутки про дуже успішну українську контратаку в районі Ягідного (там теж взяли багато полонених росіян), а ще російські «люди при владі» просто «не можуть помилятися» (ну, це, як і всюди, зрештою), а ще вже навіть люди в «Думі» почали запитувати, нащо дев’ять місяців штурмувати «Артьомовськ» (російська назва Бахмута) і покласти стільки солдатів за місто, яке (цитую) «не має стратегічного значення»…

Не знайшов жодного російського повідомлення про будь-яке просування в західному Бахмуті за останні 4-5 днів, натомість надходять звіти (всі з українського боку) про важкі бої на північ від Хромового, на північний схід від дитячого госпіталю, на захід від медичного коледжу (дехто навіть заявляє, що «українці просуваються до залізничного вокзалу») і вздовж вулиці Чайковського.

Чи це «помилка» ґенштабу, чи ні, але Бахмут стоїть.

3 травня ЗСУ накрили російські позиції важким бомбардуванням та перейшли до контратак (зокрема, вздовж вулиці Визволителів Донбасу). На півночі 92-га механізована бригада вибила російські ВДВ із Хромового, решту позицій «дєсантніки» нібито втримали, проте «ваґнерівці» зазнали важких втрат під ударами переважаючих [українських] сил. Саме тому так гірко нарікав Пріґожин, а росіяни у відповідь влаштували масований обстріл контрольованої українцями частини міста запалювальними боєприпасами.

Тож 4 травня українська контратака сповільнилася, а потім зупинилася. Відтоді росіяни намагаються наступати в районі вулиць Медвєдєва та Воїнів Інтернаціоналістів.

Власне, з того часу росіяни скаржаться на чудову українську позицію в районі дитячої лікарні та інше укріплення, яке вони називають «цитадель»: пагорб на південний захід від Ювілейної вулиці, вочевидь, оточений потужними фортифікаційними спорудами та мінними полями. Обидві позиції оточені відкритою місцевістю, чим далі від центру міста, будинків меншає, тож ця «цитадель» вивищується над західним Бахмутом, дозволяючи українцям знищувати все, що до них наближається.

І ще, щоб усе це стало справді захопливим: Кадиров — намагаючись побути за посередника між «ваґнерівцями» та «вишестоящими органами» в Москві — пообіцяв задіяти свої війська, якщо «ваґнер» справді відступить. Впевнений, що добра половина ЗСУ будуть у захваті, якщо це станеться.

Фото ілюстративне. Джерело: Генштаб ЗСУ

Авдіївка… гарнізон ЗСУ – який тепер має у своєму складі 53-тю та 110-ту механізовані, а також 36-ту бригаду морської піхоти – почувається добре і тримається. Після останньої серії повітряних ударів та наземних штурмів – ще 24–25 квітня – росіяни, як вони самі заявляють, захопили “останні окопи у Кам’янці” (30 квітня), однак, наскільки мені відомо, українці все ще є у західній частині цього села. Відтоді на цьому напрямку “непритаманна тиша”: в останні кілька днів у російських соцмережах повідомлялося про українську контратаку, яка мала би призвести до оточення села Спартак, разом із немалою групою російських військових… Що я можу сказати, це завершилося от чим: офіційний Київ ані підтвердив, ані спростував ці повідомлення. Ба більше, я не виявив доказів на підтвердження таких заяв, тож я маю щодо них сильні сумніви.

Проте я гадаю, все ж варто зважати на кілька моментів. Приміром: дехто сумнівався, що українці можуть покинути свої відмінні фортифікації в Авдіївці і наразити себе на небезпеку штурмом такого добре укріпленого нас. пункту як Спартак (тут була одна з найліпше укріплених ділянок “лінії розмежування” – лінії фронту, яку заморозили ще у 2014–2016 рр.. Проте… Так було тоді, коли цю ділянку тримали сепаратисти – а вони наразі зазнали колосальних втрат. Певно, ніхто про це не згадує, однак (як уже відомо читачам книжки “Війна в Україні, Том ІІ") сепаратисти втратили понад 2000 особового складу ще станом на березень минулого року. Сталося це у перший тиждень вторгнення, коли вони штурмували українські позиції вздовж лінії розмежування, ще до того, як вони зазнали ще більших втрат під час спроб дійти до Сєвєродонецька, через Рубіжне; що вже казати про подальші бої за Попасну, Сєвєродонецьк, Лисичанськ та інші міста. Тож і не дивно, що станом на жовтень минулого року Гєрасімов почав відновлювати свої підрозділи російськими мобіками.

До чого я це: чи знають мобіки цю територію так само добре, як ті сепаратисти, яких вже перебили? І чи готові вони битися за цю територію так само завзято, як це могли б робити сепаратисти? Гадаю, цього не знають і святі небеса.

На південь від Авдіївки… Минулого тижня багато боїв було насамперед у Невельському. Від 25–27 квітня ЗСУ відбили кілька російських штурмів, спаливши заразом декілька танків та БМП. Схоже, ідея обходження українських позицій на захід від Первомайського та у Нетайловому з флангів виявилася не надто робочою.

Фото ілюстративне. Джерело: Генштаб ЗСУ

Мар’їнка… тут як і в Бахмуті: росіяни трохи просунулися до північних руїн села, однак по суті 35-та бригада морської піхоти ЗСУ все ще їх стримує.

На схід від Авдіївки та Мар’їнки… сепаратиська влада повідомляла про обстріли Горлівки, Озерянівки, Михайлівки, Ясинуватої, Яковлівки, Донецька, Оленівки, Новотроїцького, Петровського, Сладкого, Ольгінки тощо, тощо, тощо… там справді “життя сповнене подій”.

Вугледар… Щось там відбувається, але ніхто не знає напевне, що саме. Звісно, повідомлення росіян в останні кілька днів вказують, що їхні війська дістають на горіхи і відкочуються аж до позицій станом на 24 січня. І схоже, що запеклі бої тривають, бо інакше ПКС РФ не бомбили б цю ділянку фронту з використанням УМПК та МПУ [плануючих бомб – перекл.], по-всяк-ден-но. Крім того, вибачте, ніц не знаю.

Херсон… Як уже повідомлялося, ЗСУ перетнули Дніпро та звільнили дачі на острові, розташованому ближче до правого берега, змусивши тих росіян, що вижили, відкотитися за річку Конка [тече паралельно руслу Дніпра – перекл.] в районі Олешок. Так було ще 23-го квітня. За день чи два після того, українці також звільнили Черкеський острів [нижче за течією, один з останніх островів перед Дніпровським лиманом – перекл.]. Далі на сцену вийшли ПКС, що завдали жорстоких авіаударів по українських позиціях на обох островах – чим “добре” продемонстрували, чого варто очікувати, якщо в результаті контрнаступу ЗСУ десь успішно прорве російську оборону. В останні два дні ПКС також обстрілювали Берислав з використанням УМПК чи МПК.

В останній тиждень через російські бомби та артобстріли у Херсоні загинуло 23 цивільних особи та ще 46 зазнали поранень: отакий от “Херсон – Росія назавжди”... 3 травня місцева влада повідомила, що з 5-го по 8-ме травня у місті триватиме комендантська година. Оголошена причина – щось типу “відстеження російських шпигунів”. Разом з тим, хоч ми і не маємо будь-яких деталей, немає майже ніякого сумніву щодо того, що ЗСУ наразі провадить багато “озброєних розвідувальних операцій” вздовж Дніпра – від Берислава на півночі – і до південної Херсонщини.

Оригінал – тут, з повним перекладом можна ознайомитися на патреон-каналі Аналітика: переклади і першоджерела.

стратегія хід війни тактика битва за донбас