Чому Росія не (з)може збільшити виробництво зброї та бронетехніки
Оборонна промисловість Росії має серйозні недоліки, які означають, що вона навряд чи зможе досягти цілей Кремля щодо збільшення виробництва. Про це пише дослідник воєнної історії ChrisO з посиланням на незалежне російське видання Верстка. Нижче основні тези з треду експерта.
Російський уряд пообіцяв значно збільшити виробництво озброєнь, щоб компенсувати втрати від війни проти України. До того ж заступник голови радбезу РФ Дмітрій Медведєв поставив мету – 1500 нових танків на рік. Але ця мета навряд чи буде досягнута.
Журналісти "Верстки" поспілкувалися з працівниками Уралвагонзаводу (УВЗ) в Нижньому Тагілі, найбільшого російського виробника бронетехніки. Завод перейшов на тризмінну роботу і оголошує набір "кваліфікованих робітників-металообробників" із заробітною платою "від 100 000 рублів" (1287 доларів).
Проте працівники цього та інших виробників озброєнь кажуть, що низька заробітна плата, важкі умови праці, нестача персоналу, незаповнені вакансії та так звані добровільно-примусові пожертвування на військові потреби серйозно підривають виробництво.
Працівник УВЗ пояснює, чому вакансії залишаються незаповненими, попри нові замовлення: "Заробітна плата, яку оголошують, - це за 300 з гаком годин на місяць за норми 174. І це зарплати для місцевих жителів, які пропрацювали багато років з високими розрядами, які виготовляють найдорожчі деталі. А новенькі за місяць збігають, побачивши реальні зарплати".
Реальна заробітна плата, за словами робітників, становить лише 40 000 рублів ($516) на місяць при нормальному робочому графіку. Щоб отримувати більшу зарплату, треба працювати цілодобово з перервою лише на сон. Очевидно, що це не є реалістичним сценарієм.
Попри збільшення обсягу роботи, керівники часто не підвищували заробітну плату. На АТ "Виробниче об'єднання "Стріла" в Оренбурзі, виробнику безпілотників і ракет, інженери отримують 42 000 рублів ($546), тоді як слюсарі та фрезерувальники – лише 30 000 ($390) на місяць.
"Люди думають, що нам тут, в оборонній промисловості, платять шалені гроші, мовляв, через те, що триває ця спеціальна військова операція, у нас великі зарплати. Нічого подібного, останні три роки я як отримував копійки, так і отримую", – каже один з працівників.
Працівники заводу стверджують, що їх примушують підписувати заяви про «добровільне» виділення частини зарплат для підтримки «учасників СВО». "Ще минулого року нас змусили підписати заяви про передачу денної зарплати в якийсь фонд підтримки СВО. Не підписати неможливо було. Там виходило півтори-дві тисячі приблизно з кожного", – розповіла одна з робітниць УВЗ.
За підрахунками місцевих ЗМІ, з працівників Уралвагонзаводу зібрали на такі "пожертви" близько 60 млн рублів. Директор заводу називав такий збір «акцією». При цьому УВЗ не звітував про збір, а лише повідомив, що надіслав гуманітарну допомогу на Донбас. При цьому ініціатором вказали не голову підприємства, а слюсаря пресово-зварювального цеху.
На інших підприємствах російського ВПК ситуація не набагато краща: навіть на тих, де підвищили зарплати, адже через зростання цін через інфляцію та санкції, а також тягар "добровільно-примусових внесків", це підвищення було майже невідчутно.
Як зазначає працівник Уфимського мостобудівного виробничого об'єднання, що обслуговує та ремонтує авіаційні двигуни та комплектуючі для гелікоптерів, за останній рік зарплата стала вищою, але в реальному вираженні вона стала нижчою через зростання цін: "А зараз межа заробітної плати досягнута – її стримують за рахунок того, що забирають якісь премії, змінюють не на користь працівників положення про оплату праці та інше".
Ймовірно, через відносно низьку заробітну плату на підприємствах відчувається нестача працівників. "Кадрів дуже не вистачає, тому що в принципі їх не було достатньо, а коли почалася війна, багато хто звільнився", – каже працівник "Стріли".
Нестача робітників впливає на здатність заводів збільшувати виробництво. На Улан-Уденському авіаційному заводі (У-УАЗ) робітник каже, що "ми просто не в змозі взяти додатковий обсяг, бракує людей, інженерів, випробувачів".
Іншим стримувальним чинником для нарощування російського ВПК є постачання електронних компонентів, яке зараз сильно обмежене санкціями. "Стріла" не може збільшити виробництво ракет через сильну залежність Росії від західних мікросхем.
"У системах наведення ракет 90% компонентів – західні. І ці компоненти все ще використовуються, якщо Росія перестане отримувати їх, вона не зможе швидко робити ракети", – каже є працівник "Стріли".
Військовий аналітик @ian_matveev зазначає, що російська оборонна промисловість не може перейти на режим роботи воєнного часу через системні труднощі, які поглиблюються корумпованістю путінського режиму.
"Для того, щоб збільшити виробництво, потрібно будувати нові об'єкти, нові заводи, але це набагато складніше і не швидко. Мішустін (голова російського уряду – ред.) сказав вісім місяців тому, що буде побудовано два танкоремонтних заводи. І відтоді про них нічого не чути.
"Навіть якщо підвищити зарплати робітникам, їх ніде взяти. Фахівців у цій галузі не так багато, або вони вже працюють в інших місцях і не особливо хочуть переходити. Військова промисловість в цілому, як і всі бюджетні галузі, дуже проблемна, і проблеми системні, їх не можна вирішити швидко", – каже він.
Мобілізація промисловості, за словами Матвєєва, неможлива через характер путінського режиму.
"Для цього потрібно, щоб держава працювала, а лідери були здатні вести за собою. Але насправді в путінській системі всі сидять на місцях заради високих зарплат і корупції".
