Навіщо Росія перекинула елітні спецпідрозділи на кордон з Україною: версія
Громадський діяч, військовослужбовець ЗСУ аеророзвідник Ігор Луценко висуває версію, чому Росія перекинула елітні спецзагони на північний кордон України. Далі пряма мова.
Москва перекинула елітні частини, з двох бригад спецназу, на кордон з Чернігівською та Сумською областями. Перекинула з гарячого театру бойових дій. Правда, було цікаво знати – чому?
Інститут вивчення війни – в принципі притомна організація, але цього разу видала неправильну трактовку подій. На думку експертів цього інституту, РФ хоче тримати в напрузі наш північний кордон, щоб відволікати наші ресурси.
Та насправді головна мотивація саме закидати спецназ у цей регіон – це боротися із запусками БПЛА по російських стратегічних об’єктах – аеродромах такої ненависної нам ракетно-бомбардувальної авіації, командних пунктах тощо.
Не виключено, що нещодавня атака дронів на Кремль теж тут зіграла роль. (Хоча до кінця не відомо, хто автор цього перфомансу і чи взагалі це були українці, перекидання спецназу в цей відносно спокійний регіон з найгарячішого – про щось та говорить мені).
Фото: Ігор Луценко/Фейсбук
Спецназ натренований для того, щоб діяти в тилу противника. Брянщина і Чернігівщина – ідеальний для цього театр воєнних дій, лісів і боліт там багато. Водночас вона знаходиться найближче до більшості бажаних цілей для українських ударних дронів.
Тож російська спецура може становити серйозну загрозу для наших військ в тому районі, організовуючи таємні місця свого базування, мережу секретів, взаємодіючи з місцевою агентурою – перш за все з метою полювати за нашими безпілотчиками.
Сподіваюся, наше командування направить туди додаткові сили. З боротьбою з ДРГ прекрасно справляться частини, котрі зараз «відпочивають» в тилу – відновлюються та доукомплектовуються. Полювання за диверсантами – це не те що не обтяжливо для фронтовиків, а взагалі корисно.
Я ще до великої війни бував на Чернігівщині на славнозвісному хуторі Обирок, тож відповідально скажу, що це хороший курортний регіон.
