Неймовірна історія бахмутської квартири: воїн ЗСУ знайшов її власницю-журналістку і переслав врятовані речі

Бахмутська журналістка й авторка репортажних книжок «Десь поруч війна» і «(Не)воля» Єлизавета Гончарова розповіла, як історик-військовий знайшов її через соцмережі та врятував важливі для неї речі в її зруйнованій квартирі в Бахмуті. Далі пряма мова авторки.

Ця історія почалася дивно. На месенджер у ФБ мені написав незнайомий чоловік. Одразу по справі — він військовий і потрапив в мою квартиру через воєнну необхідність (а я тільки десь у коментарях написала, що дуже зручний в мене балкон — все місто прострілювати можна).

Він писав, що вражений бібліотекою української літератури, яку не очікував побачити в бахмутській квартирі. А він історик, тож цікавиться.

Знайшов на дзеркалі якийсь мій бейджик, за яким ідентифікував власницю житла, а потім — мої книжки репортажів десь на полу (мабуть, купувала для подарунків, бо то тому, то тому хочеться). І книжку Сашка Добровольського з автографом, яка лежала на робочому столі.

Фото: Єлизавета Гончарова/Фейсбук

Він запитав дозволу взяти ту книжку про УПА на Донеччині й мої книжки — почитати з побратимами. А може, колись і автограф в мене взяти, чо уж там) І запропонував щось забрати з квартири, що мені важливо, коли наступного разу зможе туди дістатися.

Надіслав мені фото зали й коридору — ми змогли вивезти меблі та дещо з техніки, вікна вже були вибиті, але це буда вона — моя квартира...

Фото: Єлизавета Гончарова/Фейсбук

Я попросила забрати архівні документи, що залишив моєму сину мій батько, коли Арсеній писав роботу на МАН про історію Бахмута через кілька поколінь нашої родини. Якось не здогадалися ми просити вантажників шукати папери, коли вони під гуркотом обстрілів вивозили меблі.

Через тиждень Микола зміг зайти до квартири. І забрав теки з документами. Написав мені про це. Ми обговорювали книжки та патріотизм на Донбасі. Я не писала про це на загал, бо ймовірність використання мого балкона для спостереження чи обстрілів залишалася.