Закрите укриття у Києві: що підозрювані кажуть на своє виправдання

Засідання за участю Ірини Алєксєєнко

Прокурор Денис Шевченко розповідає, що попросив суд відправити чиновницю під цілодобовий домашній арешт.

«Обвинувачення вважає, що вона мала контролювати цивільний захист саме у своєму районі. Вона сама сказала на засіданні, що займається освітніми та медичними закладами. Так, вона не мала ходити відчиняти двері, але вона мала контролювати. Тим більше виділялися гроші й на ремонт, і на контроль», — пояснює Шевченко.

Адвокат підозрюваної Сергій Маляренко з ним не погоджується.

«Ми вважаємо, що за своїми повноваженнями Алєксєєнко не має контролювати ці об’єкти. У тому числі той, де сталася ця трагедія», — каже він.
«А хто має контролювати?» — уточнює кореспондент «Ґрат».
«Це нам потрібно розібратися. Сторона обвинувачення для себе буде розбиратися, і ми для себе. Кожна сторона збиратиме докази», — відповідає він.

Звертаюся з тим самим питанням до Алєксєєнко, але вона відмовляється від коментарів і поспіхом виходить із зали.

Перша заступниця голови Деснянського району Ірина Алексєєнко у Деснянському райсуді Києва. Фото: Олексій Арунян, Ґрати

Підтримати чиновницю прийшов народний депутат від «Слуги народу» Богдан Яременко, який обирався від Деснянського району. Він та ще три депутати Київради просили суд відпустити Алєксєєнко на поруки, "щоб Алексєєнко в період розслідування продовжувала працювати, бо це професійна людина, яка володіє ситуацією в районі".

До зали заходить суддя Юрій Мазур і оголошує рішення — клопотання задовольнити та відправити Алєксєєнко під цілодобовий домашній арешт на два місяці. Він зачитав лише резолютивну частину рішення, тому, чим воно обґрунтоване — наразі невідомо.

Керівники поліклініки

Наступним місце на лаві підсудних займає Олег Шугалевич — директор деснянської поліклініки №3. Прокурор Шевченко просить відправити під домашній арешт і його, бо той "неналежно організував і не проконтролював облаштування бомбосховища та допуск людей у це сховище".

За його словами, на волі Шугалевич може втекти й тиснути на свідків. Адвокат директора з ним не погоджується і вважає підозру необґрунтованою.

«У тексті підозри не зазначено, який саме пункт посадової інструкції порушив Шугалевич, через що сторож уночі не відчинив двері до укриття. Мій підзахисний виконав усе, щоб налагодити належну роботу укриття. Для цього було видано накази, визначено відповідальних осіб», — вважає захисник.

Директор деснянської поліклініки №3 Олег Шугалевич у Голосіївському райсуді Києва. Фото: Олексій Арунян

За його словами, заяви прокурора про те, що Шугалевич може втекти або завадити слідству, — бездоказові. Адвокат просить дозволити директору працювати далі.

Сам Шугалевич заперечує вину. За його словами, укриття знаходиться всередині лікарні, і двері туди зазвичай відчинені. Але щоб потрапити до сховища, потрібно пройти через хол поліклініки. Сама будівля вночі закривається, і сторож має відкривати її після оголошення тривоги. Шугалевич каже, що не знає, чому охоронець цього не зробив.

За словами директора, він живе поряд зі сховищем, і прибіг до поліклініки за пів години після вибуху.

«Я знайшов сторожа на першому поверсі. Але поговорити з ним не вдалося. Він неадекватний, контужений був. Весь час бігав, щось шукав. У такому стані нічого не міг у нього розпитати», — розповідає він.

Суддю не переконують слова Шугалевича, і він відправляє під нічний домашній арешт і його.

Наступний підозрюваний — заступник директора поліклініки з технічних питань Василь Десик. Прокурор заявляє: він також мав контролювати охоронця, щоби той вчасно запускав людей у сховище. Обвинувачення просить його також відправити під цілодобовий арешт.

Василь Десик у Деснянському райсуді Києва. Фото: Олексій Арунян

Десик — інженер за освітою. За його словами, він відповідає за те, щоб у поліклініці була вода, опалення, електрика, інтернет та сигналізація. У тому числі Десик відповідальний і за роботу укриття. Він запевняє суд, що зробив усе, щоб сховище працювало як слід.

«З 24 лютого 2022 року укриття відкрито та працювало у цілодобовому режимі. Люди приносили свої речі, облаштовували місця. Ми їх забезпечували, чим могли… Чому охоронець не виконав своїх обов’язків, я пояснити не можу. Відчинив би двері — нічого не сталося б», — каже Десик.

Він також просить суд не закривати його вдома, бо "потрібно ліквідувати наслідки, налагоджувати роботу підприємства". Але суддя Мазур відправив його під домашній арешт.

Сторож

Поліцейський заводить до зали головного підозрюваного — 62-річного сторожа Віктора Мошкіна. Схоже, що він досі в тому ж одязі, що й був на чергуванні в ніч на 1 червня — у старій кофті, що заляпана фарбою, спортивних штанях та шльопанцях. На руках — подряпини, які замазані зеленкою.

Прокуратура підозрює його у залишенні в небезпеці, що спричинила смерть людей — тяжкому злочині, за яке передбачено до восьми років колонії. Прокурор Шевченко просить відправити Мошкіна в СІЗО на час слідства.

«Розуміючи свою провину та суспільний резонанс, він може просто втекти, і це заведе розслідування в глухий кут», — вважає прокурор.

Сторож поліклініки Вадим Мошкін (ліворуч) та його адвокат Віктор Шевчук у Деснянському райсуді Києва. Фото: Олексій Арунян

Сторож розповів свою версію подій 1 червня.

«Пролунала тривога. Я взяв ключі й пішов коридором. Думаю, приготую поки що сховище. Відчинив двері у бомбосховищі. Люди почали стукати у [вхідні] двері [поліклініки]. Я дійшов до реєстратури й тут мене збило з ніг, а потім зверху скло полетіло. Там страшне було», — згадує Мошкін пониклим голосом.

Виглядає він пригніченим і втомленим. За його словами, він не встиг відчинити двері, бо ракета прилетіла надто швидко — уламки впали вже за чотири хвилини після сигналу тривоги.

«Після цього я пішов людям допомагати. Приніс перекис, бинти. Потім пішов у швидку дзвонити, перекривати воду, бо підвал почало заливати. Потім з’явився Шугалевич. Сказав, що я в такому стані краще йти звідси. Я сказав: доки не приїдуть органи, я нікуди не піду. Я лишився на місці. Куди тікати? Плюс там великі цінності, там навколо комп’ютери. Якщо все це вкрадуть, що мені на це скажуть?» — пояснює Мошкін винуватим тоном.

Він попросив суд його не заарештовувати.

«Мені ховатися нема куди. І куди я сховаюсь у цьому житті? Це все одно, що заєць тікає від вовка. Вовк все одно наздожене та з’їсть», — каже Мошкін.

Сторожа захищає адвокат із Центру вторинної правової допомоги Віктор Шевчук, його послуги оплачує держава. Він просить суддю обмежитись домашнім арештом. За його словами, Мошкін — простий сторож і не зможе вплинути на співробітників поліклініки, а тікати йому нема куди.

Суддя видаляється до нарадчої кімнати й повертається до зали вже через десять хвилин із готовим рішенням — заарештувати Мошкіна на два місяці без можливості вийти під заставу.

Кореспондент «Ґрат» уточнює у сторожа, чи він вважає себе винним. Він відповідає ствердно.

«Я не встиг виконати свої службові обов’язки», — визнає він. «Час. Часу було мало», — зітхає Мошкін, і, кульгаючи, йде коридором під конвоєм з наручниками за спиною.

Його адвокат збирається подати апеляцію на рішення про арешт.

київ суд укриття обстріли безпека ракетний терор РФ