Дамба Каховської ГЕС: десять порад Тімоті Снайдера, як висвітлювати катастрофу

Професор Єльського університету історик Тімоті Снайдер у своїй колонці пише про те, як варто писати про події, пов'язані з підривом Каховської ГЕС. ТЕКСТИ публікують переклад статті. Нижче пряма мова автора.

Дамба Каховської ГЕС, що міститься на підконтрольній Росії території, зруйнована.

Одним з наслідків є гуманітарна катастрофа, яка, якби вона не відбувалася в зоні бойових дій, вже привернула б величезну міжнародну допомогу. Тисячі будинків затоплені, десятки тисяч людей змушені евакуюватися або чекають на порятунок.

Іншим наслідком є екологічний хаос, зокрема, втрата водно-болотних угідь та інших природних середовищ.

Третій – знищення українських сільськогосподарських угідь та інших елементів української економіки.

Відбувається так багато подій одночасно, що за ними важко встежити. Ось кілька думок про те, як відповідально писати про цю подію.

Фото: Костянтин Ліберов

Уникайте спокуси почати розповідь про цю рукотворну гуманітарну та екологічну катастрофу з "урахуванням точок зору обох сторін". Це не журналістика.
Заяви російських речників про те, що Україна щось зробила (в цьому випадку – підірвала дамбу), не є частиною історії про реальну подію в реальному світі. Це частина іншої історії: історії про всі обурливі заяви, які Росія робила про Україну з моменту першого вторгнення в 2014 році. Якщо згадувати російські заяви про дії України, то тільки в цьому контексті.
Посилатися на російські заяви поряд з українськими несправедливо стосовно українців. У цій війні те, що говорили російські спікери, майже завжди було неправдою, тоді як те, що говорили українські речники, здебільшого було достовірним. Таке зіставлення точок зору обох сторін передбачає їхню рівність, а це унеможливлює розуміння читачем цієї важливої різниці.
Якщо необхідно процитувати російського речника (наприклад, Дмітрія Пєскова), слід згадати, що ця конкретна особа брехала про кожен аспект цієї війни з самого її початку. Це контекст. Читачі, які підхоплюють історію з середини, мають знати таке тло.
Якщо цитується зовнішня російська пропаганда, корисно також цитувати російську пропаганду для внутрішнього споживання. Показово, що російські пропагандисти вже давно стверджують, що українські дамби мали бути підірвані, а російський парламентар сприймає як належне те, що Росія підірвала дамбу, і радіє смертям і руйнуванням, що настали за цим.
Коли розповідь починається з урахування точок зору обох сторін, читачам натякають, що об'єкт фізичного світу (наприклад, дамба) насправді є лише елементом наративу. Їх спрямовують у неправильний жанр (літературу) саме в той момент, коли потрібен аналіз. Це робить ведмежу послугу їхній свідомості.
Дамби – це фізичні об'єкти. Питання про те, чи можуть вони бути зруйновані і як саме – це питання для людей, які знають, про що вони говорять. Хоча ця цінна стаття New York Times має вищезгадані недоліки, вона має велику перевагу в тому, що розглядає дамби як фізичні об'єкти, а не як предмети наративу. З такого погляду стає зрозуміло, що дамба могла бути зруйнована лише вибухом зсередини.
Росія контролювала відповідну частину дамби, коли вона вибухнула. Це елементарна частина контексту. Це переважає те, що хтось сказав. Коли розслідується вбивство, детективи думають про знаряддя злочину. У Росії вони були. Україна їх не мала.
Історія не починається з моменту вибуху дамби. Читачі мають знати, що протягом останніх п'ятнадцяти місяців Росія вбиває українських мирних громадян і руйнує українську цивільну інфраструктуру, тоді як Україна намагається захистити своїх людей і структури, які забезпечують їхнє життя.
Підрив дамби також варто оцінити з позиції історії. Військова історія пропонує елементарне пояснення. Армії, які наступають, не підривають греблі, щоб перекрити собі шлях до просування. Армії, які відступають, підривають дамби, щоб уповільнити просування іншої сторони. У відповідний момент Україна наступала, а Росія відступала.

Читайте також: Каховську ГЕС, найпевніше, зруйнував навмисний вибух зсередини, – NYT

Прагнення до об'єктивності не означає розглядати кожну подію як підкидання монети, як шанс п'ятдесят на п'ятдесят між двома різними офіційними заявами. Об'єктивність вимагає думати про всі аспекти – фізичні об'єкти, фізичне розміщення людей – які мають бути в описі подій, а також про всі умови – сучасні та історичні – які потрібні читачеві для того, щоб, прочитавши статтю, мати більше розуміння того, що сталося.