Мік Раян: контрнаступ – найскладніша форма військової операції, тож не варто поспішати з висновками
Мік Раян – генерал-майор у відставці, який відповідав за весь військовий вишкіл та військову освіту в Австралії – пише у колонці для The Sydney Morning Herald про те, що ЗСУ намагаються провести найскладнішу форму військової операції з усіх можливих і застерігає від поспішних висновків щодо контрнаступу. Нижче пряма мова експерта.
По-перше, зрозумійте, що під час військових операцій перші повідомлення майже завжди помилкові. Більшість учасників бойових дій мають обмежене уявлення про те, що насправді відбувається. З цієї причини до перших повідомлень завжди прислухаються, але ставляться до них з обережністю, доки не буде додаткової перевірки. У короткостроковій перспективі ми маємо залишатися обережними й не поспішати з висновками про загальний успіх чи невдачу українських наступальних дій.
По-друге, неможливо оцінити хід війни чи навіть окремої битви за фотографією або відео. Хоча технології приносять нам потік зображень з війни, вони є поганими інструментами для оцінки оперативної або стратегічної ситуації в будь-який момент часу. Оцінювати контрнаступ за однією фотографією в соціальних мережах – це все одно, що дивитися на війну через дуже вузьку шпаринку. Одне фото, на якому зображено кілька пошкоджених і нерухомих українських бронемашин, було використано як доказ для безлічі різних оцінок. Це був лише знімок однієї української роти в одному місці й в один час. При спостереженні за війною на відстані потрібен час, щоб зібрати багато різних наборів даних з різних джерел, щоб визначити напрямок руху.
Фото ілюстративне. Джерело: Генштаб ЗСУ
По-третє, уникайте омани впевненості. Попри підвищену прозорість сучасного поля бою, людську волю не можна побачити віддалено або через соціальні мережі. Коли ми спостерігаємо за подіями в режимі реального часу, це не означає, що ми розуміємо причину, через яку вони відбуваються, або рівень опору чи відваги, який має кожна зі сторін. Туман і тертя війни, які дослідив Карл фон Клаузевіц у книзі "Про війну", сьогодні так само актуальні, як і два століття тому, коли він писав свою працю. На війні немає впевненості, тож остерігайтеся тих, хто пророкує остаточні результати.
Нарешті, важливим є стратегічне терпіння. Такі операції часто спочатку розгортаються повільно, а потім, коли набирають темп, можуть розвиватися дуже швидко. Ми маємо бути терплячими протягом наступних тижнів. Рятуючи свою націю, українці намагаються провести найскладнішу форму військової операції з усіх можливих. Вони не працюють у зручних для західних ЗМІ чи коментаторів часових рамках.
Читайте також: Росіяни адаптуються до війни, але мають слабкі місця: що варто враховувати ЗСУ
Є багато порівнянь між українським наступом та наступальними операціями союзників у Другій світовій війні. У серпні та вересні 1944 року британський генерал Бернард Монтгомері запропонував головнокомандувачу сил Антигітлерівської коаліції в Європі Дуайту Ейзенхауеру відмовитися від узгодженого плану наступу на Німеччину "широким фронтом" і натомість прийняти єдиний, вузький напрямок на північ Німеччини. Його очолив би Монтгомері, і в ньому були б задіяні майже всі наявні бойові дивізії союзників.
Ейзенхауер не схвалив цей план, передусім з логістичних міркувань. Але прийняття цього вузького фронтового підходу також означало б, що союзники мали б обмежену здатність використовувати можливості в інших місцях. Рішення Ейзенхауера виявилося правильним: союзники змогли використати можливості по всьому фронту і виграли війну. Українці сподіваються, що їхня нинішня стратегія наступу на широкому фронті також принесе їм перемогу. Але тільки час покаже результат.
