Окопи та перешкоди – ще не все. Де криється вразливість оборони окупантів
Військовий експерт, офіцер запасу Tatarigami_UA пише у твіттер-треді про оборону російських окупантів та інші приховані виклики, пов'язані з початком контрнаступу. Далі пряма мова автора.
Хоча оборонні укріплення росіян можна ефективно обходити за допомогою машин розмінування, бульдозерів та іншої інженерної техніки, це стає складним завданням за наявності безпілотників, які в режимі реального часу коригують артилерійський вогонь і сповіщають команди ПТРК/гелікоптерів про небезпеку.
Очікуючи, що ЗСУ можуть захопити населені пункти на фланзі, противник розгорнув додаткові оборонні системи, включно з протитанковими ровами, мінами та сумнозвісними "зубами дракона". Ці заходи вживаються для того, щоб унеможливити флангові маневри ЗСУ.
Хоча окопи та перешкоди відіграють певну роль, ключове значення має наявність живої сили та ресурсів противника, розгорнутих у цій місцевості.
Спостерігачі часто не беруть до уваги такі деталі, як вразливість зони відповідальності між двома підрозділами або боєготовність підрозділу.
Це може здатися контрінтуїтивним, але ми навряд чи побачимо тут належним чином обладнані або укомплектовані бойовими машинами укріплення й окопи. Попри те, що росіяни дотримуються хрестоматійних вимог до оборони, на практиці я не спостерігав розгортання військ так, як "книжка пише".
Замість розгортання звичайної лінійної оборони, як описано в підручниках, ворог обирає менші підрозділи, такі як загони, розміщені в лісосмугах, будівлях чи інших місцях, які забезпечують приховування від супутників і безпілотників, але водночас забезпечують базовий захист.
Часто нехтують таким аспектом наступу, як успішність українських вогневих ударів по російських військах, командних пунктах і логістиці. Цей фактор відіграє ключову роль у визначенні результату наступу, навіть якщо його не можна одразу помітити.
Незалежні спостерігачі не можуть відстежувати прогрес, лише дивлячись на карти. Як наслідок, "прорив" або його відсутність можуть здаватися випадковими. Оперативний успіх – це не лише захоплення позицій, а й збереження динаміки та просування вперед після прориву ворожої оборони.
Важливо визнати, що якщо Україна успішно прорве оборону противника і набере обертів у своєму просуванні, це стане видатним досягненням у сучасній військовій історії. Цей подвиг означатиме подолання великої військової потуги, навіть за відсутності переваги в повітрі.
Попри внутрішні конфлікти та обмеження стратегічних наступальних можливостей, російська армія залишається грізним супротивником. Щоб забезпечити перемогу в будь-якій майбутній битві наступного року, підготовку потрібно починати завтра, якщо не сьогодні.
Військові експерти Роб Лі та Майкл Кофман у своїй статті для Foreing Affairs підкреслюють необхідність для Заходу зосередитися на довгостроковій стратегії, а не лише на контрнаступі: "історія показує, що війни важко закінчуються і часто тривають далеко за межами вирішальних фаз бойових дій".
Враховуючи нещодавні новини про те, що Росія обійшла санкції та успішно відновила довоєнний рівень імпорту мікросхем та електроніки, я вважаю, що ми не можемо будувати стратегію, яка покладається на подію "чорного лебедя", яка раптово розгромить Росію і покладе край війні.
Щоб запобігти затяжній війні, Україна має розв'язувати негативні питання радянської спадщини. Водночас Захід має посилити військову допомогу та виробництво. Доведено, що західне обладнання рятує життя наших солдатів, що є головним елементом для досягнення перемоги.
