Держава вперше у світовій історії хоче заборонити дубляж фільмів державною мовою
В усьому світі маленьким дітям прийнято не давати гострих речей. Бо, може, і з добрих намірів, але дитина може штрикнути себе чи інших малюків гостряком. Цю настанову, певно, варто обрати й для певних представників теперішньої української влади. Тому що, може, й з добрих намірів, але вони можуть “напродукувати” такого, що потім доведеться дуже довго розгрібати.
Свіжий приклад – прeзидeнтський законопроєкт "Про застосування англійської мови в Україні". Ніби абсолютно правильна річ – всебічна популяризація англійської мови в українському суспільстві. Ніде правди діти, знання цієї справжньої мови міжнародного спілкування (на відміну від фантомної “мови міжнародного спілкування” російської) в українців справді шкутильгає. І низка норм цього законопроєкту справді спрямована на виправлення такого становища.
Але ось ми доходимо до Статті 9 законопроєкту “Англійська мова у сфері культури”, і на нас очікує справжній культурологічний шок. “Іноземні фільми, мовою оригіналу яких є англійська мова, демонструються у кіновидовищних закладах мовою оригіналу із субтитруванням державною мовою”, – сказано у пункті 4 цієї статті.
Іншими словами, ця норма забороняє український дубляж фільмів англійською мовою.
Саме так – це пряма заборона на український дубляж, якогось іншого прочитання цієї норми бути не може.
А це, в свою чергу, означає, що вперше у новітній світовій історії держава хоче заборонити прокат фільмів у кінотеатрах своєю державною мовою.
ТЕКСТИ промоніторили ситуацію з дубляжем в інших країнах, і можуть з упевненістю сказати – такого немає ніде у світі. Візьмемо ту ж Францію. Більшість аудіовізуальних творів, що транслюються сьогодні у Франції, дублюються, або, як варіант, мають субтитри. Вони переважно транслюються в дубльованій версії, але також доступні в оригінальній версії з французькими субтитрами. Такі країни як Італія , Іспанія чи Німеччина зазвичай транслюють іноземні постановки в дубльованій версії. Але ніде, повторимося, не існує ПРЯМОЇ ЗАБОРОНИ на дубляж державною мовою, як це пропонується зробити в українському законопроекті.
Є країни, у яких субтитрування іноземних фільмів склалося історично. Це, наприклад, Швеція, дублюються тут фільми лише для дітей. Але, знову таки, так свого часу склалося, певно ще й тому, що, зрештою, і шведська, й англійська мови доволі близькі. Але ніякої заборони на дубляж там, звісно, не існує: мова йде про внутрішньо громадянський консенсус з цього питання.
І ще одна сторона цієї проблеми. Українська влада сьогодні фактично пішла на безпрецедентний крок – вона вирішила знищити цілу галузь, яка давала заробіток великій кількості людей, що фактично сьогодні опинилися майже без засобів до існування.
Мова йде про сектор дубляжу. Ні для кого не секрет, що можливість дублювання забезпечувала певним доходом не таку вже й малу частину української кіноіндустрії. Ще у далекому 2010 році, коли український дубляж проходив своє становлення, та й сама кіномережа була зовсім не такою розгалуженою як зараз, українські актори мали можливість заробляти 7 млн грн на рік, що в співвідношенні до тодішнього курсу долара складає 1 млн доларів. Не так багато, скажете ви? Так, але з урахуванням того, що від Держкіно фінансування кіногалузі скоротилося майже до зеро, це не так вже й погано, аби тримати українських митців на плаву.
Але тепер, здається, для них настають зовсім погані часи.
