Хто є головним блазнем Путіна і про що свідчить ця фігура
Дослідник пострадянської Росії, співробітник американської аналітичної організації Wilson Center Каміль Галєєв пише у твіттер-треді, що ЗМІ та наукові кола хибно називають Алєксандра Дугіна "філософом Путіна", адже при дворі Путіна немає філософа. "Царю не потрібен філософ. Йому потрібен блазень", – пояснює Галєєв. Нижче наводимо переклад треду.
Як я вже казав, одержимість ЗМІ нібито "філософом, який стоїть за планом Путіна", можна майже пробачити, враховуючи, що панівний в Росії західний дискурс – це здебільшого проєкція західних інтелектуалів. Звісно, вони проєктують свої страхи. Але також і свої надії та мрії.
Бути королівським філософом, мозком тирана, було нездійсненною мрією інтелектуалів принаймні з часів Платона. Це майже завжди закінчувалося однаково. За всі ці тисячоліття інтелектуали могли б засвоїти основну істину: Царю не потрібен "філософ"
Королівський філософ – це вигадана фігура. Незліченні покоління інтелектуалів намагалися грати цю роль тільки для того, щоб з'ясувати, що королю не потрібен філософ. Королю потрібен блазень. І саме тому кожен королівський двір, гідний цього визначення, мав його.
Читайте також: Вторгнення в Україну – не випадковість. Це апофеоз путінського “победобесия”. Захід має добити російський режим
Намагатися вгадати, що у Путіна на думці, спираючись на (неіснуючу) фігуру філософа, абсолютно марно. Якщо у вас немає дуже вагомих доказів протилежного, припустімо, що цар не використовує жодного. І все ж, виходячи з того, що ми знаємо про царів, він, найпевніше, наймає блазня.
Якщо в сучасних "дворах" немає оплачуваної посади блазня, це не означає, що вони їх не наймають. Просто сучасні блазні ходять під іншими іменами. У цьому випадку улюбленого королівського блазня зазвичай називають журналістом.
Андрій Колесников – найстаріший журналіст кремлівського пулу: акредитованої групи журналістів, яким дозволено відвідувати заходи з "Першим". Жоден журналіст не супроводжував його в такій кількості поїздок і не провів стільки часу з Путіним, як Колесніков.
Хоча Колесников відкидає титул "улюбленого журналіста Путіна" як надто нескромний, він широко відомий як такий. Власне, він не заперечує особливих стосунків з "Першим": "Це велике щастя для журналіста. Треба молитися, щоб зберегти такі стосунки".
Редактор газети "Комерсант", великого ділового видання, де працював Колесніков, описав його роль таким чином: "Андрій сам по собі становить 20% нашої вартості. Завтра він піде, і "Комерсант" втратить ці 20%".
За понад два десятиліття своєї роботи з Путіним Колесніков опублікував незліченну кількість статей, інтерв'ю та кілька книг про "Першого". Знаєте, що цікаво в роботах Колесникова? Тон. Дуже сухий, саркастичний опис всіх, включно з Великим Босом.
Сарказм тонкий, тому може бути втрачений у перекладі. Але в оригіналі він абсолютно очевидний. Настільки очевидний, що в російській енциклопедії інтернет-фольклору з'явилася спеціальна сторінка з цитатами Колесникова про Путіна тощо. Найбільш правдоподібне пояснення: Путіну це подобається.
Приклад: ось що Колесников пише про звернення Путіна до військових/воєнізованих формувань, які придушували заколот Вагнера: "Они могли бы войти в Москву... но Москву бы они не взяли". Або про звернення Путіна до народу: "А судьбы кто?"
Сарказм тут більш очевидний, хоча також значною мірою виражений через вибір лексики та граматичних конструкцій. Тому навряд чи можна його точно перекласти.
Роль Колесникова є загальновідомою в російськомовному просторі. Коли я згадав про "улюбленого блазня Путіна" (не уточнюючи імені), російськомовні коментатори одразу ж ідентифікували його.
Читайте також: Війна «пушкіних» проти «шевченків». Який культурний код намагаються насадити росіяни
Що ж ця історія говорить нам про реальність, в якій ми живемо?
По-перше. Загальновідоме та очевидне знання не долає мовних бар'єрів. Те, що є очевидним для носіїв російської чи китайської мови, рідко коли поширюється в англомовному просторі. Стіна здебільшого непроникна.
По-друге. Путін, швидше за все, при здоровому глузді. Я не кажу, що він хороший, або що він "раціональний". Я лише кажу, що поки він тримає блазня і терпить його глузування, він, вочевидь, ще не з'їхав з глузду. І навпаки, якщо прибрати блазня, це буде хорошим маркером того, що він збожеволів.
По-третє. Блазня обирали, виходячи з того, що правитель любив його жарти. Таким чином, характер жартів відображає характер правителя. Судячи з жартів Колесникова, Путін виглядає найбільш природно песимістичною людиною, яка керувала Росією за всю її історію.