Які помилки Заходу ускладнили контрнаступ України – Observer
Хоча західна підтримка дозволила Україні отримати серйозну перевагу над російськими військами, важливо також, щоб міжнародні партнери України усвідомили, в чому вони помилялися протягом останніх кількох місяців, і виправили ці помилки.
Про це пише для The Observer старший науковий співробітник британського Королівського об'єднаного інституту оборонних досліджень (RUSI) Джек Вотлінг. ТЕКСТИ наводять ключові тези матеріалу.
Протягом двох місяців українські війська намагаються прорватися через щільно укріплені російські позиції, щоб звільнити свою територію. Незалежно від того, який прогрес буде досягнутий протягом наступних місяців, міжнародні партнери України мають зосередити свою допомогу на підготовці українських збройних сил до наступної битви.
Фото ілюстративне. Джерело: Генштаб ЗСУ
Важливо розуміти виклик, який намагаються подолати українці. Російські війська ведуть бойові дії з послідовних шарів укріплених бетоном позицій, кожна з яких розташована за 120-500 метрів складних мінних полів. Їх підтримує артилерія і бойові вертольоти, а також щільна система радіоелектронної боротьби та протиповітряної оборони. Хоча українські війська зазвичай перемагають, коли вступають у ближній бій з росіянами, дістатися туди, не зазнавши неприйнятних втрат, не завжди можливо.
Те, що потрібно українцям для проведення успішних наступальних операцій, було чітко доведено до західних столиць з липня по вересень минулого року. Пріоритетами були: артилерія, інженерні засоби, тактична протиповітряна оборона, бронетехніка, а також колективна та штабна підготовка. З них партнери України надали достатню кількість артилерії та бронетехніки.
Інженерні засоби та засоби тактичної протиповітряної оборони Захід надав менш охоче. Колективна та штабна підготовка розвивалася повільно, оскільки партнери України надавали пріоритет індивідуальній підготовці українських солдатів.
Після рішення про надання Україні західних танків і бойових машин піхоти відбувся зсув у бік підготовки українських підрозділів. Але, попри те, що потреба була визначена ще у вересні 2022 року, рішення про передання було прийнято лише в січні 2023 року і реалізовано лише частково.
Місяці затримок дали російським військам час побудувати свою оборону, що значно ускладнило завдання для українців. У підсумку, українські війська мали близько двох місяців, щоб опанувати цілу низку західних систем у різному стані, а також прийняти нові підрозділи і спробувати підготувати їх до виконання найскладніших тактичних завдань, які тільки можуть бути поставлені перед військами.
Інша проблема полягає в тому, що Україні складно підготувати підрозділи вище роти, зважаючи на те, що українські полігони є мішенями для російських ударів. З цієї причини для деяких українських підрозділів були організовані колективні тренування на європейських полігонах.
Однак західні війська дотримуються мантри про те, що ви повинні "тренуватися, коли воюєте". Українські військовослужбовці чітко дали зрозуміти, що вони не змогли цього зробити на західних полігонах. Вони не можуть застосовувати свої безпілотники через регуляторні обмеження або використовувати власне програмне забезпечення для управління вогнем, оскільки воно не сертифіковане НАТО.
Можливо, найбільша проблема полягає в тому, що навчання проводиться за західними програмами, які потребують певної послідовності та, головне, часу, якого українці не мають. Натомість курси мають бути адаптовані таким чином, щоб якнайкраще посилити наявні сильні сторони України. Але для цього потрібно дозволити інструкторам вільно адаптувати курси навчання та запрошувати українців брати участь у їхній розробці.
Ці бюрократичні обмеження висвітлюють серйозну проблему для партнерів України. Якщо західні військові зуміли адаптувати свої методи взаємодії з ЗСУ до умов війни, то чиновники та дипломати, як і раніше, діють за шаблонами мирного часу та ігнорують те, що від результату протистояння Росії та України залежить майбутнє європейської безпеки.
Попри те, що навантаження на запаси НАТО стало очевидним з липня 2022 року, країни Альянсу не поспішають розширювати виробництво боєприпасів, не кажучи вже про виробництво запасних артилерійських стволів. Але якщо цю проблему не вирішити, то переваги, які зараз має Україна, зникнуть, тоді як НАТО буде важко досягти цілей боєготовності, узгоджених у Вільнюсі.
Тому майбутнє європейської безпеки залежить від здатності західних столиць дивитися на речі ширше і приймати своєчасні рішення. Про ціну зволікання нам щодня нагадують кадри кривавої бійні на сході України.
