Рішення щодо великого прориву України на південь ще не прийнято, – The Economist
Успіхи у контрнаступі поки що скромні, але українські війська налаштовані впевнено, пише The Economist. ТЕКСТИ наводять дещо скорочений переклад статті.
"Ми ще не можемо робити значних висновків", – каже старший український військовий офіцер. Хоча Сили оборони України прорвали добре укріплені російські позиції 26 липня на півдні Запорізької області (див. карту) і з того часу досягли певних успіхів у двох напрямках, він сказав, що поки що зарано говорити про більш ніж скромний успіх. "Наразі це не може змінити загальну картину", – додав він.
Його обережність бачиться виправданою. Ідея про те, що при першому ж прориві російські лінії розпадуться, і почнеться масовий відступ, як це сталося у вересні минулого року, коли українські війська прорвалися через Харківську область, ніколи не була реалістичною. "Шанси п'ятдесят на п'ятдесят, – каже офіцер. – Іноді ми досягаємо успіху, а іноді нам доводиться відводити наші підрозділи".
Фото ілюстративне. Джерело: Генштаб ЗСУ
Маючи шість чи сім місяців на підготовку своїх рубежів до українського контрнаступу, росіяни збудували величезні укріплення.
Мік Раян, генерал австралійської армії у відставці, описує російську систему загороджень як "набагато складнішу і смертоноснішу, ніж будь-що, з чим стикалися військові за майже 80 років". Десятки кілометрів завглибшки, ці оборонні укріплення здатні розбити або сповільнити просування навіть найкомпетентніших підрозділів та відірвати їх від матеріально-технічного забезпечення.
Те, що намагаються зробити українські війська на південному фронті – просунутися на південь до окупованого міста Мелітополь і порту Бердянськ, щоб розрізати російські окупаційні війська навпіл і розірвати сухопутний міст Росії з Кримом – неймовірно складно.
Те, що намагаються зробити українські війська на південному фронті, – неймовірно складно
Сили оборони України стикаються зі смертельною комбінацією: мільйони мін, безпілотники, які передають зображення своїм операторам, баражувальні боєприпаси "Ланцет", глушіння і виведення з ладу українських дронів, далекобійні ракети й ударні гелікоптери – все це пов'язано між собою густою мережею датчиків і каналів передачі даних. Навіть після розмінування авіація чи артилерія РФ швидко засівають поля розкиданими боєприпасами.
Карта: Економіст
Прорив такої добре підготовленої оборони, за словами пана Раяна, вимагає загальновійськових оперативних навичок найвищого рівня. За словами військового аналітика Майкла Кофмана, який відвідав лінію фронту на початку липня, це те, що українці ще не продемонстрували в повному обсязі.
Понад те, техніка і технологія прориву оборони майже не змінилися за 30 років. Навіть найбільш підготовлені армії НАТО, які мають перевагу в повітрі, можуть мати труднощі з подоланням таких перешкод. "Нам потрібно зламати цю комбінацію", – каже українське військове джерело.
З іншого боку, особовий склад ЗС РФ, що перебуває за цими лініями, очевидно, сильно розтягнутий через українську стратегію виснаження. Російські підрозділи, за словами джерела, стають меншими – "роти, які раніше налічували 150 осіб, тепер налічують лише 20-30, а батальйони з 500-600 осіб – 200 або 250". Якщо проломи в лінії фронту, яких досягли українці, вдасться просунути далі, росіяни можуть постати перед труднощами в пошуку підкріплень.
Обидві сторони постійно шукають слабкі місця вздовж 1000-кілометрового фронту. Українці роблять потенційно важливі просування навколо зруйнованого Бахмута в район Кліщіївки, де російські окупанти не встигли побудувати потужну оборону. Зі свого боку, росіяни все ще сподіваються повернути собі анексовані, але не контрольовані ними українські території в Херсонській, Донецькій та Луганській областях. Вони знайшли слабкі місця України на півночі та сході.
Росія обстрілює з-за кордону північно-східне місто Вовчанськ, змушуючи його мешканців евакуюватися. На східному фронті ситуація неоднозначна. Протягом декількох місяців українці прагнули захопити утримувану Росією Кремінну, але за останні кілька тижнів вони були відкинуті зі своїх передових позицій у сусідньому сосновому лісі.
Між Лиманом і Куп'янськом Україна втратила три невеликих села минулого тижня, а маленьке містечко Борова тепер під прицілом у росіян. Якщо воно впаде, росіяни значно просунуться до річки Оскіл. Ситуація в Авдіївці, що за 10 км на північ від Донецька, також оцінюється як небезпечна.
Військові розуміють, що на них чекає довга і важка боротьба, але залишаються високо мотивованими
Наразі лінія фронту – це кривава штовханина, в якій обидві сторони роблять невеликі наступи та відступи. Попри відсутність великих успіхів, український бойовий дух, здається, тримається. Військові розуміють, що на них чекає довга і важка боротьба, але західні чиновники, знайомі з ситуацією, повідомляють, що вони залишаються високо мотивованими.
Поблизу Куп'янська Павло був одним із чотирьох солдатів, які вантажили в кузов машини припаси. Хоча вони перебували під постійними артилерійськими обстрілами, Павло сказав: "Ми вбиваємо більше, тому що наша артилерія точніша". За його словами, побратими вже почали використовувати касетні боєприпаси, нещодавно поставлені США, але "ми ще не знаємо результату".
У Лимані командир з позивним "Покемон" сказав, що його люди готуються до оборони. Він пояснив, що це добре: російські війська підуть вперед, наражаючи себе на небезпеку і дозволяючи українцям вдарити по них артилерією і змусити їх повернутися назад.
Здавалося, він не був розчарований повільним просуванням вперед. Перемога, за його словами, буде за тією стороною, яка "краще вправляється в операціях обману". Кілька українських ракет пролетіли над російськими позиціями. "Ми просто хочемо розбити цих виродків! – кричав Покемон. – У всіх гарний настрій!"
