У чому відмінність українського суспільства від британського: показовий приклад дитячої гри
Українська підприємиця Наташа Кохан розповіла про свій досвід волонтерства в дитячому таборі у Великій Британії. Її завданням було підтримувати українських дітей – перекладати та супроводжувати їх під час активностей.
Вона описує у блозі на MC.today два епізоди, які яскраво ілюструють основні відмінності між українським і британським суспільствами.
Епізод перший
Групу дітей розділили на дві команди. Видали дерев’яні блоки, схожі на кубики. Завданням було побудувати вежу з блоків. Команда, чия вежа буде вищою перемагає. Отже, рівна кількість кубиків, однаковий вік. В одній команді лише британці, в іншій – половина українців.
Перша команда (британська) збирається в коло і починає планомірно будувати вежу. Вежа росте на очах. Кожен учасник як невіддільна частина якогось організму. Усі беруть блоки із загальної купи та злагоджено працюють.
У другій команді відбувається дивне. Наші діти загребли собі дерев’яних блоків хто скільки міг і кожен намагався побудувати зі своїх блоків свою вежу. Британські діти, що залишилися, розгублено озираються на всі боки.
За підсумком перша команда побудувала височенну вежу в досить короткі терміни. Друга команда не побудувала нічого. Виявилося, що, якщо всі блоки поцупити собі, тобто кожному окремо, то цих блоків вистачає максимум на фундамент, а врешті ні на що не вистачає.
Фото ілюстративне. Джерело: GETTY
Епізод другий
Відбувався у старшій групі. Знову ж таки, розділили на дві команди. Перша – одні британські діти. Друга – змішана. Завдання було обрати одну людину, яка буде моделлю, для якої команда має скреативити вбрання з паперу, скотчу та інших підручних засобів.
Що відбувалося в британській команді. Вони знову зібралися в коло. З’явилося кілька претендентів на роль моделі, вирішили голосувати. Моделлю стала дитина, яка набрала більшу кількість голосів. Обрали та почали створювати костюм. Вибори були прозорі та справедливі.
У другій групі до голосування не дійшло. Застрягли на етапі чвар – ніяк не могли вирішити, кому бути моделлю. Охочих багато, а механізму, що регулює справедливий розподіл, не було. У підсумку втратили багато часу. Моделлю стала найнахабніша і найгучніша дитина. Через невдоволення і роздратування костюм збирали мляво і без ентузіазму. Команда в підсумку програла.
"Це була геніальна проєкція взаємовідносин у дитячому таборі на взаємовідносини в дорослому суспільстві. Як у них це виходить? Звідки британські діти знають, що потрібно голосувати? Що потрібно все робити разом? Що тягнути ковдру на себе – це до програшу?
Плекаю надію, що наші діти переймуть це і повернуться з багажем, який назавжди змінить їх життя. Але трапитися це може, якщо наше суспільство вже зараз почне готуватися до цих змін і вже зараз важливою стане цінність кожного, але тільки в союзі з іншими", – підсумовує свої спостереження Кохан.
