Чому в районі Куп’янська купа російських підрозділів не може просунутися вперед, – Том Купер

Фото ілюстративне. Джерело: Генштаб ЗСУ

ПОВІТРЯНА ВІЙНА

9 серпня українці тричі повідомляли про загрозу удару «Кинджалами»: тобто тричі було оголошено повітряну тривогу через те, що з авіабази в Мачуліщах злітали літаки МіГ-31К російських ВКС. Судячи з доступних мені звітів, перший зліт справді був спробою запуску, проте запуск не відбувся. Причини поки невідомі (і навряд чи ми про них дізнаємося найближчим часом), але схоже, що не спрацювала сама ракета, або ж літак уже вкотре мав проблеми із двигунами Д-30Ф6 (за минулий рік ВКС втратили щонайменше чотири літаки МіГ-31, більшість із них — через проблеми, повʼязані з двигунами).

11 серпня ВКС запустили чотири ракети «Кинджал» по цілях на північному заході України. Одну збили над Київщиною, решта три прорвалися крізь ППО: дві завдали удару по авіабазі в Королівці неподалік від Коломиї, що в Івано-Франківській області, третя влучила у приватний будинок неподалік, через це загинула дитина. Здається, авіабаза в Королівці — одна з передових операційних баз 7-мої бригади Повітряних Сил ЗСУ, оснащеної літаками Су-24. Наскільки мені відомо, цього разу «Кинджали» пройшли найбільшу — досі — відстань углиб території України (Королівка знаходиться за 450 км на південь від кордону Білорусі).

12 серпня Повітряні Сили ЗСУ заявили про збиття трьох російських дронів «Шахед-136».

13 серпня стратегічні бомбардувальники Ту-22М-3 літали над Азовським морем, але я не впевнений, чи запускали вони того дня ракети Х-22 чи Х-32.

Вранці 14 серпня росіяни запустили 15 «Шахедів-136» та 8 «Калібрів» у напрямку Одеси: Повітряні сили ЗСУ заявили, що всі було збито, але маю враження, що кілька таки пробилися і призвели до руйнувань. Тим часом ходять чутки, що Повітряні сили нарешті отримали другий «повний» комплекс MIM-104 «Patriot» (не знаю точно, якої версії, PAC-2 чи PAC-3, можливо, комбінацію цих двох): не здивуюся, якщо його залучать для оборони Одеси.

Вчора вісім бомбардувальників Ту-95 злетіли з авіабази Оленья, що на Кольському півострові. За 5-6 годин вони запустили ракети Х-101/555, сьогодні на світанку вони дісталися цілей на заході України. З того, що я наразі чув, росіяни цілилися по Львівському аеропорту (повідомляли про шість вибухів), а також по авіабазах в Івано-Франківську та в Старокостянтинові. Судячи з попередніх заяв, Повітряні сили ЗСУ збили більшість цих ракет, однак зазнав удару житловий будинок у Львові.

Тим часом ПС ЗСУ, схоже, завдали ще одну серію ударів ракетами Storm Shadow/SCAL-EG. Повідомляють, що вчора було вражено російські склади постачання в районі Джанкоя, у порту Бердянська і в районі Маріуполя (за повідомленнями, остання ціль – російський штаб у санаторії «Волна» під Маріуполем).

БИТВА ЗА ДОНБАС

Куп’янськ… «на численні прохання»… По суті, російська 1-ша гвардійська танкова армія не змогла прорвати навіть лінію оборони 14-тої механізованої бригади. Тим часом українці посилили 14-ту батальйоном 95-тої десантно-штурмової та цілою 67-мою механізованою бригадою. Думаю, на цьому «велииииикому російському наступу» гаплик…

Ще раз (чи то я надто рідко про це пишу, чи то багато хто не бере до уваги моєї писанини): колись мене навчали, що є десь 4-5 «рівнів» придатності до бою будь-якого військового підрозділу. Отак із пам'яті (а треба сказати, що я вивчав такі речі років зо тридцять тому), ці рівні можна описати якось так:

— а) Абиякі побиті, розгромлені й виснажені підрозділи або новостворені підрозділи, яким бракує відпочинку та навчання: ці заледве можуть втримати свої позиції вдень.

— b) Відновлені підрозділи після кількох тижнів навчань: можуть надійно утримувати свої позиції вдень.

— c) Сякі-такі підрозділи, що мали кілька місяців навчань: вдень можуть надійно утримувати власні позиції і навіть влаштовувати невеликі чи локальні наступальні операції.

— d) Досить добрі підрозділи: пройшли належний вишкіл і навіть мають бойовий досвід, порівняно добре забезпечені: вдень можуть вести великі наступальні операції.

— e) Екстраклас, найкращі підрозділи: мають найвищий можливий рівень підготовки, майже повністю укомплектовані (у воєнний час жоден підрозділ не може мати цілком заповнений штат), можуть вести великі наступальні операції за будь-якої погоди, вдень і вночі.

ВСРФ розпочала цю війну, маючи орієнтовно 100 батальйонно-тактичних груп на рівнях D та E (звичайно, також було задіяно понад 80 БТГр, що мали рівень десь між A і C). За минулий рік українці знищили ці сили. Перестріляли їх усіх, буквально.

Певна річ, завдяки мобілізації кількісно всі ці підрозділи було відновлено і навіть збільшено протягом минулих 10 місяців. Але кількість не заміняє якості — тим більше, що найкращі моделі танків та гармат (скажімо: танки Т-72Б3 і Т-90М, самохідні гаубиці «Мста-С») довелося замінити на танки Т-62 і буксирувані гаубиці Д-30.

Просто тепер українцям потрібно буде більше набоїв (та артилерійських снарядів), щоб знову перебити всіх задіяних у війні росіян. Як наслідок, ВСРФ не спроможні воювати навіть на рівні D… про рівень E вони можуть хіба що мріяти. Тож коли росіяни намагаються провести операцію рівня D, як нещодавно під Сватовим, вони вкотре зазнають важкої поразки, бо навіть «слабкі», «втомлені» чи «недосвідчені» підрозділи ЗСУ в нерівному бою 3-проти-1 чи навіть 5-проти-1 все одно тримаються на рівні D, тож мають досить сил і засобів, щоб дати росіянам відсіч.

Очевидно, що купа російських підрозділів неспроможна вести наступальні операції, та все ж дивно чути, що 1-ша танкова армія ВСРФ, здається, припинила свій наступ на Синьківку та з Першотравневого в південно-західному напрямку. Після її останніх атак росіяни могли захопити приблизно 200 метрів – якщо їм це взагалі вдалося – і це ціною приблизно батальйону військових убитими або пораненими.

Ще раз, не можу не наголосити: справа не в браку солдатів. Росіяни мають у цьому районі їх достатньо. Крім 1-шої танкової армії – 6-тий і 20-тий батальйони загальновійськової армії, а також підрозділи 11-го армійського корпусу. Весь склад 30-тої ОМСБР, 2-гої ОМСБР, 4-тої, 7-мої та 47-мої й т. ін. дислокується на північний схід і схід від Куп’янська (це еквівалент трьох бригад ЗСУ).

Але, здається, їхнє командування не може накопичити достатньо БК й артилерії, тому ці підрозділи... не знаю, що там коїться, але така маса солдатів, понад 200 танків і десь у два-три рази більше артилерії — просто не можуть просунутися вперед...

Найзапекліші бої ведуться з… здогадайтеся: Білогорівки десь між Лиманом, Сватовим і Кремінною… Нібито ЗСУ «ще тримаються», але ситуація «надзвичайно складна».

Враховуючи, що на всю Україну близько 100 Білогорівок, а між Лиманом, Сватовим і Лисичанськом можна знайти їх щонайменше чотири, я не знаю, яка з них мається на увазі конкретно тут. Одна Білогорівка розташована на південний схід від Тернів, і я сумніваюся, що поблизу є росіяни. Інша міститься на східній стороні Серебрянського лісу, під контролем Росії. Пригадаю, десь у районі Сватового була ще одна, якщо це вона, то йдеться про Білогорівку на Сіверському Дінці кілометрів за 10 на захід від Лисичанська.

Кліщіївка… росіяни почали механізований наступ – чи то вчора, чи то позавчора – цього разу в районі Андріївки. І то так «успішно», що втратили принаймні три Т-90М плюс Т-80БВ ще до того, як перетнули залізничну колію… Можливо, тому 1-ша танкова армія, 2-га і 6-та загальновійськові армії, що воюють північніше, не намагаються діяти якось рішучіше...

УКРАЇНСЬКИЙ КОНТРНАСТУП

Старомайорське/Старомлинівка… Хоч українці досі й зайняті відновленням захопленої в Урожайному техніки, а також розмінуванням цього села, вони ведуть контрнаступ далі в бік Приютного та зачищають поля на північ від Завітного Бажання.

Проблема: виявляється, ЗСУ на цьому напрямку має не надто багато простору для маневру. Усі їхні розвідки боєм між Приютним та Завітним Бажанням (а їх за останні два місяці був не один десяток) обернулися втратами та звітами про м’який, болотяний ґрунт, а також неймовірну кількість мін.

Тож, гадаю, наступ на Завітне Бажання із західного боку – «не варіант». На сході зосереджено російські сили в районі Керменчика, сконцентровані довкола їхньої 5-тої танкової бригади. Вона «не висовується», сидить по своїх схронах і підтримує піхоту – бо українці мають перевагу в артилерії. Однак це мене наштовхує на думку, що наступний крок ЗСУ може бути спрямований саме на те, щоб викурити їх, перш ніж провадити серйозний наступ у бік Старомлинівки.

Роботине… скоро піддасться, але наразі – все ще кривавий хаос. Бої зараз зосереджені у південній частині (знищеного) села, де 65-та механізована бригада ЗСУ тисне з півночі та із заходу, а 47-ма механізована – зі сходу; росіяни ж затиснуті між ними. Не певен, чи то 65-та бригада, чи штурмовий батальйон «Скеля», але ситуація тут подібна до тієї, що була в Урожайному минулого тижня: рештки ВСРФ заховалися в укріплених підвалах і намагаються триматися, попри все, але їх уже відрізали від постачання та підкріплень, бо українці тримають єдиний шлях постачання під вогневим контролем.

За останні кілька днів бачив кілька страхітливих відео (всі відзняті українськими БПЛА), де росіяни, відрізані від постачання, здійснюють самогубство: вони справді втратили надію…

Далі на захід росіян штурмують у Копанях – чи то 65-тий батальйон, чи то «Скеля»...

Далі на схід і південний схід: українці відновили наступ на Вербове (мушу визнати: цього я не очікував), і мають певні територіальні здобутки. Вони також проривають 2-гу російську лінію оборони («перший великий окоп») і продовжують просування в бік Новопрокопівки.

Олешки… У російських соцмережах сильно нарікають на те, що українці розширюють плацдарм в районі Козачих Лагерів, а також на те, що українці просуваються в бік північних околиць Олешок, ну і ще на брак артилерійської та авіапідтримки тощо. Українці ж – ні пари з вуст про перебіг подій на цій ділянці. Тож, перепрошую, не маю зеленого поняття, що саме там відбувається.

Оригінал тут і тут, повний переклад на патреон-каналі Аналітика: переклади і першоджерела.

повітряна війна стратегія купер контрнаступ зсу тактика