Спецоперації "темної помсти". Чи працює українська версія Моссаду, – The Economist
Британський тижневик The Economist аналізує дражливу тему спецоперацій українських спецслужб проти зрадників, воєнних злочинців та російських терористів на ТОТ і на території РФ. ТЕКСТИ публікують незначно скорочений переклад статті.
Операція готувалася місяць. Євген Юнаков, міський голова Великого Бурлука, що на Харківщині, був ідентифікований як колаборант росіян. Командир спецпідрозділу з позивним "Кавказ" і група місцевих офіцерів дістали завдання.
Вони ретельно стежили за своєю мішенню протягом декількох днів: коли й куди він пересувався, наскільки був захищеним. Підірвавши бомбу, вони "залягли на дно" на окупованій території. Група повернулася на підконтрольну Україні територію лише через кілька тижнів, після того, як місто було звільнене. Тіло Юнакова так і не було знайдено.
За 18 місяців війни десятки таких людей, як Юнаков, стали мішенями спецоперацій на тимчасово окупованих територіях України та в самій Росії. Їх розстрілювали, підривали, вішали й навіть іноді труїли паленим коньяком.
Україна не дуже охоче говорить про свою причетність до вбивств. Але мало хто сумнівається у дедалі більш компетентному підписі її служб безпеки.
Самі відомства роблять багатозначні натяки. "Будь-яка людина, яка зраджує Україну, стріляє в українців або запускає ракети по українцях, має розуміти, що за нею стежать і вона буде притягнута до відповідальності", – каже Андрій Черняк, офіцер української військової розвідки. У липневому інтерв'ю його начальник, генерал Кирило Буданов, пішов далі: "Якщо ви питаєте про [створення версії] Моссаду... Нам це не потрібно. Вона вже існує".
У сучасній Україні політичні вбивства датуються щонайменше 2015 роком, коли Служба безпеки України (СБУ) створила новий орган після того, як Росія захопила Крим і частину Донбасу. Елітне п'яте управління контррозвідки розпочало свою діяльність як диверсійний підрозділ у відповідь на вторгнення. Пізніше воно зосередилося на тому, що евфемістично називають "мокрою роботою".
У 2018 році у донецькому ресторані «Сепар» підірвали ватажка самозваної «ДНР» Олександра Захарченка. EPA-EFE/ALEXANDER ERMOCHENKO
Валентин Наливайченко, який тоді очолював СБУ, каже, що зміна відбулася, коли тодішнє керівництво України вирішило, що політики ув'язнення колабораціоністів недостатньо. Тюрми були переповнені, але мало кого це зупиняло. "Ми неохоче дійшли висновку, що потрібно ліквідувати терористів", – каже він.
Колишній офіцер управління описує це в схожих термінах. "Нам потрібно було принести їм війну". У 2015 і 2016 роках управління було пов'язане з вбивствами ключових підтримуваних Росією командирів на Донбасі: Михайла Толстих, відомого як "Гіві", вбитого в результаті ракетного обстрілу; Арсена Павлова, відомого як "Моторола", підірваного в ліфті; Олександра Захарченка, підірваного в ресторані (на фото).
Інсайдери розвідки стверджують, що п'яте управління СБУ відіграє центральну роль у контрросійських операціях. Відносний розмір і бюджет Служби безпеки України – у п'ять разів більший, ніж у ГУР МОУ, – означає, що вона здатна виконувати найскладніші завдання, наприклад, підірвати Керченський міст, як це сталося у жовтні 2022 року.
Інші, однак, підкреслюють роль ГУР з його підпільними мережами й підвищеною увагою у воєнний час. "Ми здебільшого білі комірці", – наполягає джерело в СБУ.
Ще одним дедалі важливішим гравцем в окупованих частинах України є Сили спеціальних операцій (ССО). Це відносно нова група, яка координує "Рух опору", українських партизанів. Наприклад, операція в Харкові була проведена саме Силами спецоперацій. Денис Ярославський, офіцер ССО, каже, що зараз служба домагається більших повноважень для проведення операцій у самій Росії. Це не всіма вітається в українській розвідувальній спільноті.
Вважається, що президент України санкціонує найбільш суперечливі операції, хоча інші рішення делегуються. Високопоставлене джерело в уряді, знайоме з цією роботою, відмовляється обговорювати деталі: "Важливо не коментувати й навіть не думати про такі операції". Але він каже, що Володимир Зеленський віддав чіткий наказ уникати супутніх втрат серед цивільного населення.
Українське керівництво опинилося під особливою увагою в жовтні, коли газета "Нью-Йорк Таймс" повідомила, що американський уряд покладає на нього відповідальність за вибух автомобіля, в якому загинула Дар'я Дугіна, дочка російського націоналістичного філософа Олександра Дугіна. Це загострило і без того жваву внутрішню дискусію в українській розвідці. Було незрозуміло, чи саме Дугіна мала загинути, за деякими даними, вона помінялася машинами зі своїм батьком.
Але подальша серія операцій, спрямованих проти пропагандистів середньої ланки, продемонструвала тенденцію, якою мало хто з інсайдерів, опитаних для цієї статті, був задоволений. "Це маргінальні фігури, – каже одне з джерел у контррозвідці СБУ. – Мені від цього ніяково".
Колишній офіцер п'ятого управління СБУ припускає, що операції були покликані справити враження на президента, а не наблизити перемогу. "Клоуни, повії та блазні – це постійне явище російського уряду. Вбийте одного з них, і на його місці з'явиться інший", – каже він.
Колишній шпигун каже, що він стурбований тим, що кампанія політичних вбивств керується імпульсом, а не логікою. За його словами, деякі вбивства відіграють корисну психологічну роль: підвищують ціну воєнних злочинів і підіймають дух пересічних українців.
Це "безумовно" стосується Станіслава Ржицького, колишнього командира підводного човна, який, як вважають, випустив ракети, що вбили 38 українців у Вінниці в липні 2022 року. Він був застрелений роком пізніше під час пробіжки в парку в Краснодарі, в Росії.
Але інші операції свідчили про відсутність стратегії. Вони ризикували викрити джерела, методи й масштаби української інфільтрації в Росію: "Наші спецслужби не повинні робити щось просто тому, що вони можуть".
Представник військової розвідки Андрій Юсов наполягає на тому, що Україна уникає того, що він назвав "сліпим терором". За його словами, метою є "не залякати ворога", а "витіснити його з окупованих українських земель". Але українські шпигуни продовжуватимуть "виявляти й використовувати російську психологію і вразливі місця", де б вони їх не знаходили.
Звісно, є і зворотне. Інфільтрація російських агентів в українські спецслужби залишається великою проблемою. За оцінками деяких інсайдерів, це найбільша перешкода для будь-яких спроб створити український Моссад.
Колишній голова внутрішньої безпеки СБУ втік з України під хмарою підозр і перебуває під слідством у справі про державну зраду заочно (мається на увазі Андрій Наумов, – ТЕКСТИ). Довіра залишається проблемою в службі, оскільки всі, за винятком найменш чутливих операцій, проводяться невеликими групами. "Люди завжди є нашою найслабшою ланкою, – каже джерело в контррозвідці СБУ. – Вони, безумовно, є найбільш слизькою частиною наших розрахунків".
