"Ніби з іншої планети". Як подолати розрив між підготовкою бригад ЗСУ за кордоном і реальністю поля бою

Мої зусилля спрямовані на те, щоб зробити ще один невеликий внесок у підвищення ефективності західних навчань.

Дозвольте мені також зазначити, що коли йдеться про втрати, емоції зашкалюють, і є можливість для просочування токсичності.

Невідповідність між очікуваннями від західних навчань і реальністю українського поля бою можна пояснити радше браком комунікації на вищому рівні, ніж "західною зарозумілістю".

Це все ще може вас злити, але ви будете дурнем, якщо втечете в простий наратив, який спирається на брак інтелекту чи емпатії. Не можна очікувати, що західні військові будуть ідеально відповідати вимогам українського поля бою на інституційному рівні, коли наші власні інституції стикаються з аналогічними проблемами на меншій відстані від фронту.

Фото ілюстративне. Джерело: Генштаб ЗСУ

Передісторія:

32-га механізована бригада була сформована на початку 2023 року і частково оснащена західною технікою, ядро якої складають американські бронетранспортери M113.

Її піхотні батальйони навесні 2023 року пройшли навчання в одній з країн НАТО. Після повернення в Україну бригада отримала техніку та боєприпаси й була повністю укомплектована особовим складом. Влітку 32-га бригада була розгорнута поряд з 92-ю бригадою, яка останні дев'ять місяців воювала на Сватівській дузі.

Розгортання швидко стало проблематичним і призвело до великих втрат, що врешті-решт змусило командування переглянути рішення.

Навчання:

Я розмовляв з одним із сержантів бригади з позивним "Нестор" про підготовку, яку вони пройшли за кордоном.

Загалом, вишкіл охоплював базову піхотну, розвідувальну та штурмову тактику.

За словами Нестора, найцікавішою та найкориснішою частиною була розвідувальна підготовка. "Ми навчилися підбиратися до ворога та будувати безпечні спостережні пости. Це було дуже важливо". Вони також навчилися коригувати артилерію та навігацію. "Навігація була корисною; спостереження було цікавим, але на полі бою вона поки що не дуже знадобилася".

Втім, його загальний вердикт щодо тренінгу був неоднозначним: "Інструктори ніби перебували у вакуумі. Нас навчали піхотної тактики, а ця війна – це війна артилерії та безпілотників".

Одного разу командир Нестора запитав, чи будуть інструктори принаймні розглядати присутність безпілотників на полі бою. Відповіддю було категоричне "Ні".

"Ви не взяли свої дрони з собою, а єдиний безпілотник, який у нас є, – це DJI Phantom 4, але ми навіть не можемо його використати з бюрократичних причин", – пригадує він їхні слова. Тож вони продовжили навчання як є.

Західні тренінги не враховували сучасних реалій на полі бою.

Західні тренінги не враховували сучасних реалій на полі бою

Першим завданням бригади в Україні було тримати оборону на Сватівському напрямку. Однак, як коментує Нестор: "Наш батальйон не отримав жодної оборонної бойової підготовки. Усе було орієнтовано на штурм".

Як позитивний момент сержант зазначає, що наша піхота навчилася пересуватися, штурмувати будівлі та окопи. "Якщо вважати це базовою піхотною підготовкою, то це було добре".

Протягом семи днів піхотні роти відпрацьовують штурмові загальновійськові операції, штурмуючи різні об'єкти. Одного дня це було маленьке містечко. Іншого – ворожий окоп. "Ми пройшли через болота, багнюку та холодні ночі. Одного разу наш інструктор сказав, що пережити це на полі бою було б легше, якби ми відчули ці умови зараз. Він мав рацію".

Але роти отримали надто мало тренувань з виживання на полі бою: "Не було тренувань з маскування. Піхота не вчилася маскувати позиції, будувати бліндажі, не було оборонної бойової підготовки".

Нестор додає, що однією з речей, якої вони потребували, була обізнаність та підготовка з питань розмінування: "Поле бою всіяне мінами та вибухонебезпечними предметами. Ми знали це ще до розгортання. Всі в Україні це знають. Ми запитували тренерів, чи можна нам пройти якийсь тренінг на цю тему". Але чомусь тренери відмовлялися навіть обговорювати цю тему. Це було табу. "Ми шкодуємо, що не було тренінгу саме зі знешкодження вибухонебезпечних предметів. Це могло б врятувати життя".

Розгортання:

Після завершення навчання в Німеччині, яке проводила країна НАТО, і після короткого перебування в Україні їх відправили на посилення на Сватівський напрямок.

Проблеми з'явилися одразу. Батальйон Нестора був розгорнутий пліч-о-пліч з одним із батальйонів 92-ї бригади.

Боєць 92-ї бригади з позивним "Зеро" пояснює: "Таке враження, що їх тренували на іншій планеті. Те, що для нас було очевидно, для них було terra incognita".

Він продовжує розповідь про одну з перших зустрічей з 32-ю піхотною бригадою: "Ми їхали за 15 км від лінії фронту, і я помітив військовий "Урал" з цілим взводом, який скупчився біля одного з невеликих місцевих продуктових магазинів.

Вони поводилися так, ніби не знали, що це зона бойових дій. Нам довелося зупинитися і сказати їм, що ми отримали повідомлення про російський безпілотник ZALA. Командир взводу не знав, що ворог має такі можливості".

Серйозною помилкою в навчаннях НАТО було те, що командир роти залишався в окопах разом з ротою.

Серйозною помилкою в навчаннях НАТО було те, що командир роти залишався в окопах разом з ротою

Хоча це звучить героїчно і може спрацювати проти погано оснащеного ворога, Росія добре оснащена і має сотні безпілотників. Цю дорогу помилку виправили після того, як втратили кілька позицій. "Командир роти повинен бачити трансляцію з безпілотника і спілкуватися з командирами взводів або груп". – Це був дорогий урок для підрозділу Назара: "Це коштувало нам життя".

Я запитав, чому командир роти не може залишатися в окопі. Мій друг з 92-ї бригади пояснив, що коли він там, то стає ще однією ланкою в ланцюгу командування:

"Зрозумійте, будь ласка, керувати 100 солдатами в бою – це важке завдання. Командир вищого рівня дивиться трансляцію з безпілотника і приймає рішення. Він віддає наказ командиру роти по рації. Командир роти повинен точно розуміти, що відбувається, щоб приймати рішення і віддавати накази взводам. Для цього потрібно спостерігати за полем бою зверху.

Спробуйте сидіти під танковим обстрілом і кричати по рації, коли на вас самих кричать по рації. Набагато ефективніше, коли командир роти має власний командно-диспетчерський пункт, куди надходять трансляції з дронів. Він може приймати спокійні та зважені рішення, дивлячись на поле бою, а не слухаючи, що відбувається".

"На сучасному полі бою навіть командир групи чи взводу повинен мати планшет з нашим спеціальним картографічним застосунком, щоб бути ефективним, і ви більше не можете покладатися на дурного ворога. Вони еволюціонували, – підсумовує Нестор, – а ми нічого цього не знали, і ніхто не міг поділитися з нами досвідом і знаннями. Зараз ми стали розумнішими, але ціна була жахливою".

Ще одна здібність, якій не навчили, може здивувати: водіння автомобіля.

Ще одна здібність, якій не навчили, може здивувати: водіння автомобіля

Комусь це може здатися абсурдним, але ті, хто знайомий з полем бою, знають, наскільки небезпечною і дорогою може бути навіть проста поїздка на фронт чи з фронту. Наші водії мають бути більш досвідченими у водінні вночі; водіння вдень занадто небезпечне.

Навчання нічного водіння має вирішальне значення для уникнення жертв та втрати цінного обладнання.

Висновок:

Відрив від тренувань НАТО призводить до того, що бригада виявляється непідготовленою на полі бою. Зокрема, відсутність підготовки з управління БПЛА, оборони, мінної безпеки та розмінування призвела до непотрібних втрат на полі бою.

Щоб уникнути подібної ситуації в майбутньому, Україна має розглядати навчання НАТО як базову піхотну підготовку замість повного циклу підготовки на рівні бригади/батальйону. Потрібно проводити післятренувальні заняття та адаптувати підрозділи до новітніх технологій і тактики на полі бою.

Зрештою, бригада набула достатнього досвіду, щоб бути ефективною, але витрати могли б бути набагато меншими.

теорія практика фронт стандарти нато навчання ЗСУ