Навіщо Україні потрібні мігранти з усього світу. Пояснює економіст і дослідник талантів Тайлер Коуен
Недостатня увага бізнесу та держави до пошуку талантів призводить до уповільнення економічного зростання, переконаний економіст Тайлер Коуен. У 2022‐му він у співавторстві з підприємцем Деніелом Гроссом випустив працю «Таланти: як розпізнати лідерів, новаторів та переможців по всій планеті».
В інтерв'ю Forbes Україна дослідник талантів розповів про своє бачення відбудови України. ТЕКСТИ обрали найцікавіше з розмови й публікують у вигляді впорядкованої прямої мови Коуена.
Порада 1. Залучити людський капітал з інших частин світу
Важливо не те, як ви шукаєте таланти, а що ви зробили, аби талановиті люди шукали саме вас. Вам потрібен унікальний меседж, що відгукуватиметься в людях.
Україна перебуває у складних обставинах. Але плюс у тому, що ви маєте виняткову можливість побудувати абсолютно нову країну. Йдеться насамперед про сприйняття України у контексті її відносин з Росією, Євросоюзом, НАТО та США. Після початку війни все стало фундаментально іншим.
У світі дуже мало місць, де відкриваються такі можливості. Люди, які братимуть участь у перебудові країни, фактично стануть її батьками‐засновниками. Це справді критичне питання для України. Не лише мотивувати своїх громадян залишитися чи, навпаки, повернутися. А й залучити людський капітал з інших частин світу.
Порада 2. Переймати досвід Південної Кореї, Канади, Австралії
Гроші – це осяжна річ. На ній простіше будувати свою аргументацію. Але зверніть увагу на досвід Південної Кореї, яка у 1960‐х була біднішою за Центральну Африку, а зараз не поступається Франції чи Японії. Вона досягла успіху переважно внутрішніми ресурсами та власними талантами – без великих обсягів міжнародної допомоги. Корейці були мотивованими й вірили у майбутнє. Як на мене, це значно важливіше, ніж просто отримати гроші.
Прикладом вдалої міграційної політики є Канада. Населення країни досягло 40 млн. Це дуже успішна нація практично в усіх сенсах. Інший приклад – Австралія.
Для України це складніше питання. Що може зробити небагата країна, аби залучити людей? Залежить від того, як вона скористається новими можливостями. Важливо бути підприємливими.
Порада 3. Україні варто звернути увагу на низку країн з точки зору людського капіталу
Ліван. Мігранти з цієї бідної країни показують себе дуже добре. Інший варіант – Нігерія. Країна реформується і має великий потенціал у сенсі талантів. Також колишні країни СРСР, такі як Вірменія.
Порада 4. Зробити відкритість та інноваційність перевагою
Треба розуміти, що за будь-якого сценарію у найближчому майбутньому Польща приваблюватиме значно більше людей, ніж Україна. Але ви можете скористатися її консервативністю та небажанням приймати велику кількість мігрантів, за винятком, власне, українців. Тобто вашою перевагою може бути більша відкритість та інноваційність.
Щоб вивести дискусію про необхідність залучення талантів до України у мейнстрим, потрібно почати з кількох впливових людей, що розпочнуть говорити про це. Не лише політиків а, можливо, підприємців чи військових.
Не думаю, що небезпека є основним фактором [для переїзду людей в Україну з розвинених країн, навіть якщо вона не стане членом НАТО]. У США під час пандемії помер понад 1 млн людей, третина з нас досі невакцинована. На мою думку, це небезпека масштабів, що межують із безумством. До того ж я не впевнений, що у деяких районах Сан‑Франциско жити безпечніше, ніж у Києві.
Водночас в економіці є поняття «гравітаційного рівняння». Це одна з найбільш фундаментальних економічних істин: відстань має значення. Тож, якщо я є американцем, який хоче поїхати кудись працювати на пів року, я радше оберу Мексику. Це близько, там хороша погода і дуже дешево. У певних регіонах досить безпечно.
Порада 5. Розраховувати не на зовнішній світ, а на власні сили
У довгостроковій перспективі майбутнє України критично залежатиме від того, яку кількість людей з Індії, Лівану чи Китаю ви зможете залучити до себе. Я нещодавно був у Косові. Країна живе непогано, повальної бідності там немає. Але ви не побачите там китайця чи індійця. І потенційно це проблема.
Щодо державної підтримки відбудови України від інших країн, до цього варто ставитися скептично. США – це все ж таки внутрішньо орієнтована країна. У ЄС інший підхід, але вони мають населення, що старіє, та високі податки. Увага до України не буде прикута вічно.
США витрачали на План Маршалла суму, еквівалентну 4% ВВП Німеччини того часу на рік. При цьому сума репарацій сягала від 3% до 4% ВВП Німеччини. Тож фактично європейські країни відновлювалися власними силами. Це і є ключовим уроком для України – не розраховуйте на зовнішній світ. Вам говоритимуть слова підтримки, але даватимуть крихти. Ви маєте зробити все самотужки.