Менше снарядів, більше дронів. Як розгортатиметься війна у 2024 році: аналіз ключових факторів
Аналітик фонду "Повернись живим" та експерт Національного інституту стратегічних досліджень Микола Бєлєсков пише для Atlantic Council про те, що нас може чекати в кампанії 2024 року, зважаючи на відповідні обмеження. ТЕКСТИ публікують переклад статті.
Нинішній сезон бойових дій в Україні ще далекий від завершення, але вже зрозуміло, що війна продовжиться і наступного року. Розвиток подій на українському полі бою в 2024 році, вочевидь, залежатиме від низки факторів, зокрема геополітичних аспектів, виборчих циклів, постачання зброї та наявності боєприпасів.
Брак боєприпасів
Досі Україна значною мірою покладалася на запаси боєприпасів, накопичені країнами-партнерами до 24 лютого 2022 року. Однак ці запаси не безмежні й вже вичерпуються. "Дно бочки вже видно", – зазначив на початку жовтня найвищий військовий посадовець НАТО адмірал Роб Бауер.
Зараз докладаються зусилля для покращення ситуації: США і європейські країни працюють над збільшенням виробництва артилерійських снарядів та інших боєприпасів. Україна також нещодавно заявила про свій намір різко збільшити внутрішнє виробництво озброєнь, уклавши низку угод про спільне виробництво з міжнародними партнерами.
Хоча є ознаки прогресу у розв'язанні проблеми постачання боєприпасів в Україну, мине ще багато місяців, перш ніж будуть досягнуті якісь значні прориви. Тим часом інтенсивність артилерійських обстрілів уздовж 850-кілометрової лінії фронту означає, що прогнозовані обсяги виробництва навряд чи зможуть задовольнити потреби України до другої половини 2024 або початку 2025 року.
У 2024 році на полі бою з'явиться набагато більше дронів
Нестача снарядів не є чимось новим для української армії, яка була змушена постійно імпровізувати протягом перших двадцяти місяців війни. Одним з ефективних рішень стало ширше використання безпілотників-камікадзе з видом від першої особи (FVP). Ми можемо очікувати, що в 2024 році на полі бою з'явиться набагато більше дронів. Проте очікуваний дефіцит основних видів озброєнь, ймовірно, вплине на стратегічне мислення України під час весняної й літньої кампаній наступного року.
Українські військові плани також відображатимуть геополітичні аспекти. Останніми місяцями багато хто в Києві з наростальною тривогою спостерігав за тим, як питання продовження військової допомоги Україні з боку США опинилося в центрі внутрішньої американської політики. Оскільки Сполучені Штати ось-ось увійдуть у рік виборів, багато українців побоюються, що подальші постачання зброї зі США можуть бути відкладені або іншим чином зірвані.
Ситуація по той бік Атлантики виглядає дещо більш обнадійливою, оскільки багато європейських партнерів України, схоже, готові збільшити постачання озброєнь. Попри це, невизначеність щодо поставок зброї значною мірою впливатиме на військове мислення України й може призвести до більшої обережності, оскільки командири намагатимуться зберегти обмежені ресурси.
Політичні пріоритети Росії
Іншим ключовим фактором, який визначатиме перебіг війни у 2024 році, будуть політичні пріоритети Росії. Кремль може вирішити залишатися в обороні й зосередитися на утриманні нині окупованих територій. Або ж Путін може наказати своїм командирам відновити широкомасштабні наступальні операції з метою завершення окупації чотирьох українських областей, які були офіційно "анексовані" Росією у вересні 2022 року.
Наразі оборонна стратегія, як видається, відповідає головній політичній меті Росії – заморозити конфлікт на нинішній лінії фронту. Відсутність будь-яких серйозних проривів з боку України під час триваючого контрнаступу вже посилила відчуття тупикової ситуації й призвела до посилення міжнародних закликів до повернення за стіл переговорів.
Якщо Росія зможе повторити цей успіх у 2024 році, Україні буде ще складніше забезпечити міжнародну підтримку для подальших широкомасштабних наступальних операцій.
Путін все ще має значні нереалізовані територіальні амбіції в Україні і може спробувати захопити нові території в найближчі місяці
Нещодавній російський наступ навколо Авдіївки на сході України є нагадуванням про те, що Путін все ще має значні нереалізовані територіальні амбіції в Україні й може спробувати захопити нові території в найближчі місяці.
Суто оборонні операції навряд чи задовольнять російського диктатора, не в останню чергу тому, що він має організувати своє "переобрання" у 2024 році й тому прагнутиме демонструвати силу. Хоча результат запланованих президентських виборів у Росії, очевидно, є заздалегідь визначеним, нові перемоги на полі бою були б особливо бажаними для Кремля, оскільки вони допомогли б відвернути внутрішню і міжнародну увагу від ще одних сфальсифікованих виборів.
Наступальні можливості ЗС РФ
Хоча багато військових експертів дуже скептично ставляться до наступальних можливостей виснаженої путінської армії, російське командування, схоже, не стримується жодними побоюваннями щодо великих втрат. З огляду на це, величезний розмір російської армії й перевага у вогневій потужності, яку вона продовжує мати, означають, що не можна виключати подальшого просування вперед.
Політика Кремля щодо набору в армію протягом наступних кількох місяців стане чи не найкращим свідченням намірів Росії на 2024 рік. Будь-які спроби повторити масову мобілізацію кінця 2022 року свідчитимуть про плани розпочати нові наступальні операції наступної весни. З іншого боку, якщо Москва обмежиться більш прихованою мобілізацією, це означатиме, що вона робить акцент на стратегічній обороні.
Путін вже понад рік працює над тим, щоб перевести більшу частину російської економіки на воєнні рейки
На відміну від України, Росія навряд чи зіткнеться з серйозною нестачею боєприпасів у 2024 році. Путін вже понад рік працює над тим, щоб перевести більшу частину російської економіки на воєнні рейки. Хоча цей процес далекий від досконалості, він дає результати. У поєднанні з безпрецедентним збільшенням військових витрат у бюджеті Росії на 2024 рік це має забезпечити ЗС РФ необхідними ресурсами на наступний рік.
Однак акцент російських військових на масованих артилерійських обстрілах означає, що навіть збільшення внутрішнього виробництва може виявитися недостатнім для повного покриття потреб армії.