Статус "прокажених". Чому довічний фінмоніторинг PEP завдає величезної шкоди країні: пояснює Нефьодов
17 жовтня парламент підтримав у цілому законопроєкт 9269-д про посилення фінансового моніторингу PEP (політично значущих осіб). Головна новація: замість трьох років після посади топпосадовці (PEP) будуть фактично мати довічний фінмоніторинг. Український економіст, ідеолог системи ProZorro й ексголова митниці Максим Нефьодов висловив свої думки щодо специфіки й деталей PEP і "дивної роботи антикорвертикалі". Далі пряма мова Нефьодова.
Зараз йде вже якась вакханалія і пряме хамство від групи конкретних працівників купки «антикорупційних» ГО. І ця вакханалія адськи шкодить країні, бо задля виконання певних deliverables у донорських проєктах закладаються міни уповільненої дії, які будуть вибухати десятки років.
Є вузька група людей, які значною мірою монополізували формування думки міжнародних партнерів щодо того, що треба робити у сфері антикорупції.
Це відбулось як з обʼєктивних причин (ніхто, крім них, цією історією системно не займався), так і з субʼєктивних (бо створилась самозамкнена історія, коли одні й ті самі люди отримують фінансування і легітимність від донорів, бо вони вже ж раніше отримували, а фінансувати 50 різних проєктів важко).
Ці люди просувають певну стратегію боротьби (дуже спрощено – давайте зробимо владі важко через різні обмеження і скопіюємо досвід Румунії з окремими «правильними» правоохоронцями, головна задача яких саджати чиновників). І має стати краще, бо всі чиновники/політики будуть боятись і стануть працювати гарно.
Ця стратегія має право на існування, хоча ніхто, звісно, не аналізував проблему і необхідні ресурси/неозвучені гіпотези, закладені в неї. Бо чого аналізувати, поганих людей так багато, треба щось робити (без іронії пишу). За 7 років стратегія десь показала гарний результат, десь ніякий, десь показала поганий результат. Десь зайшла в глибоке технічне й ідеологічне протиріччя з іншими реформами.
Правильний підхід – зупинитись, видохнути, провести аналіз помилок і досягнень і рухатися підкорегованим шляхом. Але кому цей правильний підхід треба? Тому обрана тактика – вперед, все у нас ідеально, а хто незгоден – сам корупціонер. Згідно зі скоординованою публічною позицією по ПЕПах, здається, вже всі незгодні стали саме такими.
Запропоновані обмежувальні механізми антикорупції завдають величезної шкоди якості держслужби, бо гарні люди не хочуть/не можуть туди йти
Впевнені у власній непогрішимості автори щиро не бажають не тільки чути про проблеми в інших сферах (наприклад, вони, не маючи жодного досвіду роботи в великих компаніях, абсолютно впевнені, що якщо у них немає проблем з зарплатною карткою в Приватбанку, то все нормально й у тих людей, які отримують міжнародне фінансування чи проходять KYC іноземних партнерів). Вони навіть забули про власний досвід (коли автори системи декларацій самі не змогли подати правильно декларацію – що явно свідчить, що щось не працює).
Зараз ми маємо, як мінімум, наступні великі системні проблеми:
- запропоновані обмежувальні (декларації, фінмон, конкурси і т.д) механізми антикорупції завдають величезної шкоди якості держслужби, бо гарні люди не хочуть/не можуть туди йти. Дійшло вже до того, що без жартів на ці закиди відповідають «та і так держслужба неприваблива, ще одне обмеження по ПЕПам вже не істотно щось погіршить»
- життя і робота великої кількості людей, які працювали на держслужбі/політиці, і їх родичів суттєво ускладнено. Користь, яку вони могли б приносити країні, дуже зменшена, бо ці люди багато в чому «прокажені».
- прихована вартість антикорборотьби постійно зростає. На цьому фоні зарплати НАБУ-САП-ВАС-НАЗК просто копійки. Мільйони людей і тисячі компаній і банків витрачають мільярди людиногодин на папірці.
- не очевидно, що «погані люди» будуть більше страждати. Дивні угоди зі слідством/судом, де можна просто легально відкупитись, очевидно безперспективні справи, нездатність перевірити навіть 1% декларацій, переважання форми над змістом в перевірках і т.д.
- дивний імідж України як «найкорумпованішої країни світу», який експлуатує росія й інші наші вороги.
- тотальне відволікання уваги від інших проблем, які теж важливі. Якщо щось не працює, то «це тому що крадуть». Хоча причини можуть бути зовсім інші.
Ви можете популістично вважати «Ну і що! Всі чиновники погані, держслужба взагалі не треба, а Нефьодов і сам корупціонер, бо чого він інакше на митницю пішов!» Це ваше право. Але держслужба/держкомпанії – це і ті люди, завдяки яким під час війни є газ і електрика, працює залізниця і порти, забезпечується армія і розробляється "Дія".
Якщо імунна система організму починає атакувати сам організм, це теж хвороба. І ми зараз впевнено наближаємось до цієї стадії під радісне улюлюкання антикорупціонерів.
