Епічна битва за Авдіївку: як Сили оборони захищають місто і завдають росіянам максимальних втрат, – NYT

Розгром на початку наступу

Українська артилерія знищила російські бронетанкові колони на підступах до міста, а начинені вибухівкою безпілотники вражали піхоту, коли вона висаджувалася з техніки й просувалася пішки, за словами українських солдатів і командирів, російських військових блогерів і незалежних військових аналітиків.

Хвилі російських солдатів підіймалися на терикон промислових відходів, щоб завоювати його висоту. Щоразу їх знищувала українська артилерія.

За майже три тижні боїв російська армія так і не змогла здійснити швидкий прорив, якого вона прагнула. За даними Інституту дослідження війни, вона втратила сотні людей і понад 100 бронемашин і танків, а за українськими даними – вдвічі більше. На головному напрямку атак вона просунулася заледве на милю, а в інших місцях – лише на кілька сотень метрів.

Як виявили обидві сторони за майже два роки важких артилерійських боїв, механізований штурм сильної оборонної лінії – це завжди жорстокий досвід.

Українці також зазнають важких втрат: один солдат розповів, що після перших днів боїв лише шестеро побратимів з його підрозділу, що налічував понад 50 осіб, залишилися неушкодженими.

Втрати Росії під Авдіївкою навіть більші, ніж ті, яких російська армія зазнала в боях минулого року та під Вугледаром у березні цього року, кажуть українські посадовці та аналітики.

Ці попередні втрати техніки серйозно обмежили здатність Росії маневрувати так, як вона планувала, і нові втрати можуть так само зашкодити її операціям, згідно з даними Інституту вивчення війни.

Стратегічна цінність міста

"Найбільше, що ми мали – це пів дня затишшя, – сказав колишній депутат, який зараз служить у 109-й бригаді територіальної оборони поблизу його рідного міста. – Але цей штурм був найжорстокішим за всю війну".

Він попросив називати його позивний "Депутат" з міркувань безпеки, як і всі військові, які дали інтерв'ю для цієї статті.

За останні дев'ять років Авдіївка стала бастіоном оборони України на сході. Місто розташоване за кілька кілометрів від окупованого Росією Донецька, в межах досяжності його аеропорту та основних об'єктів.

Навіть коли українські війська втратили прилеглу територію, вони продовжують блокувати використання Росією головної автомагістралі й залізниці вздовж лінії фронту.

Це надає Авдіївці стратегічної військової цінності, оскільки її захоплення відтіснило б українські війська від порогу Донецька і відкрило б головні залізничні та автомобільні шляхи для російських військ у цьому районі.

Але це також має і політичне значення. Захоплення міста після стількох років опору стало б для президента Росії Путіна значною перемогою перед зимою.

Більшість мешканців міста втекли під безперервними російськими обстрілами. За словами чиновників, з довоєнного населення, яке становило 36 000 осіб, залишилося близько 1 000 людей. "Більшість з них – пенсіонери", – сказав Лютий, командир спецпідрозділу МВС у місті. Він різко висловився про цивільних, які відмовляються виїжджати, заявивши, що вони наражають на небезпеку себе і його людей.

Росіяни діяли за передбачуваною схемою

Українські розвідувальні групи бачили ознаки нарощування російського угруповання навколо Авдіївки за кілька тижнів до першої атаки 10 жовтня, сказав Балу, командир підрозділу безпілотників бригади. За його словами, їхня кількість становила щонайменше три бригади.

"Збиралися військові машини й бронетехніка, – сказав він. "Також було багато цивільних автомобілів, які виглядали так, ніби в цей район прибули командири".

За словами українських солдатів, росіяни діяли за передбачуваною схемою, відкриваючи бій важкою артилерією і повітряними бомбардуваннями, а потім наступаючи колонами бронетехніки. Вони добре підготувалися: спочатку відправили вперед саперну техніку, щоб розчистити шлях, а потім групи бронетехніки, які мчали позаду, щоб висадити піхоту.

Протягом 2023-го російські війська неухильно стискали Авдіївку, зосередивши основну увагу в останніх атаках на закритті шестимильного розриву, який перерізав би доступ українській стороні до міста.

Російські війська атакували з північного сходу, намагаючись перерізати головну дорогу біля села Бердичі. З південного заходу інші сили просувалися до села Північне, яке лежить на меншій дорозі, що веде до міста.

Російські солдати прорвалися до українських позицій в лісосмугах на північному заході й почали підійматися на терикон, що височіє над коксохімічним заводом.

Першого дня бої були настільки інтенсивними, що у 110-ї окремої механізованої бригади почали закінчуватися безпілотники, і вона звернулася за підкріпленням до 109-ї бригади, розташованої неподалік.

На півтора дня пілот безпілотника з позивним "Бумер" і його штурман "Грек" приєдналися до бою, збільшуючи зображення російської піхоти, що наступала, з бункера на краю поля бою. Третій член команди начинив свої безпілотники вибухівкою і запустив їх у повітря.

"Ми відтісняли їх, але вночі вони присилали нових солдатів, – розповів Бумер про російські війська. – Ми вбили так багато, що у нас закінчилися запаси". За його словами, підрозділ був змушений звернутися до волонтерів з проханням надіслати більше безпілотників.

На третій день боїв, 12 жовтня, вони почали бачити, як росіяни тікають. Бумер увімкнув відео, яке він зберіг на своєму мобільному телефоні, де російський солдат тікає з бункера. "Він розуміє, що помре, якщо залишиться там", – сказав він.

Після трьох днів запеклих боїв настало затишшя. Команда безпілотників прочісувала російські позиції в пошуках цілей. Вони продемонстрували відеозаписи своїх влучень у резервний танк, що стояв за лінією фронту, і фургон, схований на фермерському подвір'ї, який, за їхніми словами, переправляв безпілотники та обладнання російським військам. Потім російські війська знову атакували 19 жовтня.

У лісосмугах на околицях міста солдати ведуть рукопашні бої, росіяни штурмують окопи, а українці контратакують. Але більша частина бою під Авдіївкою ведеться дистанційно з бункерів та прихованих позицій.

У добре побудованому підземному бункері, розташованому далеко від лінії фронту, командири 1-го ударного батальйону 59-ї механізованої бригади спостерігали за боями на відеоекранах, які транслювали різні види поля бою в прямому ефірі.

На одному з екранів було видно тіла російських солдатів, розкидані під незручними кутами на порожній дорозі. "Один ще живий", – сказав Бардак, начальник розвідки батальйону. Поранений солдат поворухнувся, піднявши руку, а потім впав назад.

"Він мертвий", – сказав черговий офіцер.

Навіть розповідаючи про успіхи на полі бою, українські солдати не применшували сили Росії.

Командири батальйонів 59-ї бригади показали відео, на якому російська реактивна система залпового вогню з термобаричними боєголовками на підході до села під час штурму 19 жовтня. Українці знищили цю зброю, але вона могла розбити українську оборону і моральний дух солдатів, якби її не зупинили, сказав Бардак.

Україна може втратити Авдіївку під вагою такої російської вогневої потужності, як вони втратили сусіднє місто Бахмут, сказав він.

"Це можливо, якщо у нас закінчаться люди й боєприпаси", – пояснив він.

Його командир, який використовує позивний "Кондор", був більш оптимістично налаштований.

За його словами, росіяни досягли невеликих успіхів, але великою ціною. "Вони здобули певну територію, але дуже невелику, і вони втратили можливість просуватися далі".

"Якби ця тактика, яку вони застосовують, була успішною, ми б не розмовляли з вами зараз", – підсумував Кондор.

Читайте також: Росіяни рівняють Авдіївку із землею — супутникові знімки фіксують серйозні пошкодження міста впродовж жовтня

втрати ворога оборона зсу авдіївка наступ на сході