Антикорупція – це не "офіс простих рішень". Непопулярна думка про боротьбу з корупцією
В Україні борються з корупцією методами минулого століття, що суперечать євроінтеграції, вважає еколог і волонтер Петро Тєстов. ТЕКСТИ публікують точку зору автора у вигляді прямої мови.
Про антикорупцію, посіпак, дерегуляцію та євроінтеграцію. Думка не дуже популярна, але пишу як людина, що має досвід роботи й в громадських організаціях, і у владі. Бо стрічка – це суцільний "офіс простих рішень".
Значна частина проблем, які ми зараз маємо – через вкрай неефективний чиновницький апарат.
Одна з причин – корупція. Бо будь-який чиновник завжди опиниться в ситуації, де він або буде вимушений виконувати (або закрити очі) корупційний наказ "згори". Або буде звільнятись.
Але неадекватна боротьба з корупцією – теж причина. Починаючи з потреби подавати декларації главспецам (з витратами робочого часу чиновників на їх заповнення та перевірки), і закінчуючи цькуванням з боку суспільства. Бо для суспільства чи, наприклад, НАЗК будь-який чиновник – апріорі потенційний корупціонер.
Тому вбивається суб'єктність чиновника і бажання розвиватись. Відмов у видачі висновку ОВД (оцінка впливу на довкілля. – Ред.), бо ти такий розумний і вмієш користуватись супутниковими знімками й базами даних біорізноманіття – значить ти корупціонер! Не даєш ліміт на рубку в заповіднику – корупціонер! Не погодив видобуток бурштину в болоті – корупціонер!
При цьому заробітна плата у чиновника – в рази менша, ніж у фахівця того ж рівня, наприклад, у громадській організації чи бізнесі.
Тотальна дерегуляція та дебюрократизація, яку зараз активно просувають як спосіб боротьби з корупцією і розвитку держави, – методи минулого століття. І це протилежне євроінтеграції.
Читайте також: Гнобити чиновників – поганий підхід. Як справді ефективно боротися з корупцією (ПОГЛЯД)
Наприклад, цьогоріч ЄС завершив прийняття нового регламенту зі знеліснення (EUDR), яким поклав на бізнес потребу збирати купу документів у підтвердження "екологічності" своєї продукції, а на чиновників країн-членів – завдання контролювати дотримання. А одна з вимог ЄС до України як кандидата в члени – запровадити оселищну директиву, яка вимагає оцінку БУДЬ-ЯКОГО проєкту діяльності, який може зашкодити територіям Смарагдової мережі. Тобто запровадити нову регуляцію.
Дерегуляція – часто це та сама корупція. Лише на вищому рівні. Бо це отримання бізнесом вигоди за рахунок загальнодержавних інтересів. Бо хто лобіює дерегуляцію? Бізнес.
Візьмемо Європейську бізнес-асоціацію, яка на екологічному комітеті завжди проти будь-яких природоохоронних ініціатив. Хто в членах? Купа забруднювачів довкілля – промисловість, енергетика, надровидобування, аграрний сектор.
От, наприклад, є завод, який скидає неочищені стоки в річку. Приходить екоінспектор-корупціонер на перевірку, бере хабар, закриває очі. Добре, провели дерегуляцію – заборонили планові перевірки. Що значить? Що так само в річку скидаються неочищені стоки. Тільки гроші від бізнесу отримав не екоінспектор, а якийсь лобіст-дерегулятор та топчиновник. А де ж тут інтерес суспільства? Чи забруднена річка – це ок?
Ідея "замінити чиновників на комп'ютери" шляхом цифровізації та алгоритмізації приваблива, але лише в теорії. Бо без дискреції чиновника не буде захисту суспільних інтересів.
Візьмемо процедури ОВД, де де-факто така алгоритмізація відбулася. Бо відмову у висновку ОВД дають лише за відсутності дотримання певних формальних процедур та суперечності "твердим" нормам законодавства. Чиновники діють як роботи – просто перевіряють наявність певних розділів. Все прозоро, все публічно.
Але на практиці бізнес просто наймає "чорних" науковців, які мають всі потрібні ступені-посади, але за гроші пишуть повну маячню. Типу, що в лісгоспі немає жодного червонокнижного виду, і вони за три дні обстежили 20000 га лісів. Чи що видобуток торфу на збереженому в природному стані болоті позитивно впливає на клімат та біорізноманіття. Формально все ок. Тільки-от природа страждає.
А якщо відмовиш у висновку ОВД – то будеш корупціонер, і ще Державна регуляторна служба перевірить, чи нема корупції у твоїх діях!
Що ж робити? На мою думку, по-перше, потрібна судова реформа. Невідворотність покарання.
А по-друге, міняти фокус антикорупційної боротьби з рядових фахівців на високопосадовців. За кошти, які витрачаються на декларації главспеців, можна було б найняти додатково слідчих, прокурорів та суддів і довести до результатів справи по топчиновниках.
Ну і припинити це цькування "посіпаками". Кажу як посіпака з бази посіпак – бо є помічником-консультантом народного депутата на громадських засадах чинного скликання і був помічником у попередньому скликанні.
