Путін заклав найбільший з часів СРСР військовий бюджет. А що натомість Захід? — WSJ

Війна Росії проти України наближається до третього року, і Москва має перевагу на військовому, політичному та економічному фронтах.

Росія має набагато більше людей для поповнення своєї виснаженої армії, ніж українці, яким бракує добре підготовленої піхоти. Путін мілітаризує російську економіку, використовуючи високі доходи від продажу нафти для оплати нарощення виробництва зброї. Тим часом політичний параліч у США і Європі загрожує постачанню зброї та грошей, від яких залежить виживання України.

Розгубленість Заходу й активне залучення Росією своїх людських і промислових ресурсів до війни вказують на те, що для України цей рік буде важким роком в обороні. Але обмеженість російської армії в наступальних діях – що було продемонстровано у виснажливій боротьбі за Авдіївку – свідчить про те, що вона, найімовірніше, здобуде невеликі перемоги, аніж досягне прориву.

Путін ще дуже далекий від завоювання українських регіонів, на які претендує Росія, не кажучи вже про досягнення своєї головної мети – підкорення України, існування якої як незалежної національної держави він назвав історичною аномалією.

"Матеріальні переваги у 2024 році будуть переважно на боці Росії, але вони не виглядають достатньо вирішальними для того, щоб РФ змогла досягти своїх політичних цілей", – сказав Майкл Кофман, старший науковий співробітник Фонду Карнегі за міжнародний мир.

"Неправильно стверджувати, що Росія виграє війну, – наголошує Кофман. – Однак, якщо наступного року не буде зроблено правильного вибору щодо підходу України й західних ресурсів, то перспективи України на успіх виглядають примарними".

Війна та економіка

США, Європейський Союз та Велика Британія мають сукупний річний економічний обсяг близько 45 трильйонів доларів – у 20 разів більший за російську економіку – і передові технології. На папері прихильники України набагато сильніші за агресора. Але Росія докладає набагато більше зусиль.

У 2024 році військові витрати Росії зростуть до понад 100 мільярдів доларів, що є найвищим рівнем з радянських часів.

Бюджетний план російського уряду на 2024-26 роки, затверджений на початку цього місяця, показує, що країна виділяє дедалі більшу частку ресурсів на війну. Наступного року військові витрати зростуть до понад 100 мільярдів доларів, що є найвищим рівнем з радянських часів. Заводи перепрофілюють виробництво з цивільних товарів на танки й безпілотники. Цивільні сектори платять за це ціну: нестача потужностей і робітників призводить до зростання інфляції. Але стимул від масивних військових витрат підтримує російську економіку, компенсуючи вплив західних санкцій.

Москва використовує торгівлю з третіми країнами для імпорту західних технологій, що перебувають під санкціями і потрібні її виробникам зброї. Вона також знайшла спосіб обійти західні обмеження на експорт нафти, створивши власний флот нафтових танкерів, які не підпадають під західні правила.

Масове виробництво дозволило Росії наздогнати Україну у виробництві малих ударних дронів – сфері, де українські інновації раніше давали їй перевагу, але де залежність України від невеликих майстерень і волонтерів демонструє свою обмеженість.

Захід здійснив лише обмежені кроки для збільшення військового виробництва

Захід здійснив лише обмежені кроки для збільшення військового виробництва. США збільшують виробництво артилерійських снарядів, але країни ЄС не в змозі координувати розміщення замовлень і мотивувати інвестиції в нове оборонне виробництво. Євросоюз пообіцяв Україні мільйон артилерійських снарядів до березня наступного року, але чиновники кажуть, що ЄС не впорається з цим завданням. На противагу цьому, Північна Корея, за даними південнокорейської розвідки, надала Росії мільйон снарядів за короткий час.

У європейських країнах закінчуються запаси зброї та боєприпасів, які вони можуть надати Україні. Політичні розбіжності у Вашингтоні вже сповільнили американські постачання. Снаряди з Південної Кореї допомогли українській артилерії досягти паритету з російськими військами протягом частини цього року. Зараз українські війська кажуть, що вони знову опинилися в невигідному становищі.

Українська економіка витримала російський натиск краще, ніж очікувалося, і навіть дещо зросла цього року після глибокого падіння, коли Росія вторглася на початку 2022 року. Але Україна покладається на західні гроші для покриття цивільних бюджетних витрат, таких як освіта та охорона здоров'я, що дозволяє Києву використовувати свої податкові надходження для оплати війни.

"Військова і фінансова допомога мають вирішальне значення для успіху України, але ми також маємо стати самостійнішими у виробництві зброї та економічній стійкості", – сказав Павло Клімкін, ексміністр закордонних справ України.

Політичний безлад

Режим Путіна похитнувся в червні, коли воєнізоване угруповання "Вагнера" підняло повстання проти російського уряду. Але воно закінчилося невдачею, а лідери "Вагнера" загинули. Відтоді ніхто не наважився кинути серйозний виклик владі Путіна.

Натомість політичні потрясіння на Заході та в Україні наразі посилюються. Двопартійний консенсус у Вашингтоні щодо підтримки України поступово руйнується з наближенням президентських виборів у США, а серед республіканців у Палаті представників більшає противників подальшої допомоги.

ЄС також намагається затвердити фінансування. Блок пообіцяв надати Києву 50 мільярдів євро протягом наступних років, але ця обіцянка зараз під сумнівом. Самостійно накладені Німеччиною фіскальні кайдани внесли плутанину в плани витрат ЄС, а лідер Угорщини Віктор Орбан, який давно має теплі взаємини з Росією, погрожує накласти вето на допомогу Україні.

"Це змушує весь ЄС виглядати досить слабким. Це велика проблема для нас, але також і для союзу", – сказав Клімкін. За його словами, ЄС ризикує продемонструвати "елементарну нездатність виконувати свої зобов'язання".

У Києві провал контрнаступу загострив суперечності між військовим і політичним керівництвом. Оцінка головнокомандувача Збройних сил Валерія Залужного про те, що війна перебуває у фазі патової ситуації, викликала закиди з боку президента Володимира Зеленського, який прагне продемонструвати громадській думці та західним союзникам, що Україна може рухатися вперед. Військова мета Зеленського – повне відновлення міжнародних кордонів України – розглядається Заходом як нереалістична.

Військовий глухий кут зміцнює думку в Німеччині, яка є найважливішим європейським прихильником Києва, що припинення вогню і переговори з Москвою були б в інтересах України. Однак Берлін не хоче тиснути на Зеленського.

Путін має мало причин зупинити своє вторгнення в той час, коли згуртованість Заходу слабшає

Проблемою для сподівань на припинення вогню залишається те, що Путін має мало причин зупинити своє вторгнення в той час, коли згуртованість Заходу слабшає.

Навіть якщо Путін погодиться на припинення вогню, Київ побоюється, що він скористається цим, щоб посилити свої сили і знову напасти. Російський лідер має довгий послужний список порушень домовленостей.

Багато західних чиновників вважають, що Путін вичікує, хто переможе на президентських виборах у США через рік. Якщо це буде Дональд Трамп, європейські уряди побоюються, що він може припинити військову підтримку України з боку США і навіть Організації Північноатлантичного договору, що змусить слабку у військовому плані Європу боротися за стримування російського експансіонізму.

Покоління політиків ЄС, які роками недооцінювали виклик Путіна порядку, що склався на континенті після холодної війни, намагається адаптуватися до повернення широкомасштабної війни між європейськими державами.

"Я боюся, що ми ще не оцінили супротивника: він не настільки стратегічний, не настільки розумний, але він дуже, дуже рішучий", - сказала Констанце Штельценмюллер, директорка Інституту Брукінгса у Вашингтоні.

Баланс на полі бою

Деякі європейські чиновники навіть побоюються, що позиція України на полі бою може змінитися цієї зими. Українській армії бракує піхоти після того, як вона зазнала значних втрат у літньому контрнаступі та під час оборони Бахмута минулої зими. Через недієздатну систему призову, пронизану корупцією, багато хто з тих, хто приходить на заміну, – це чоловіки за 40 років, яких часто відправляють в окопи з надто слабкою підготовкою.

Нестача боєприпасів також означає, що Україна навряд чи зможе провести ще один великий наступ протягом деякого часу. Створення українськими військами плацдарму на східному березі Дніпра в Херсонській області є рідкісною світлою плямою, хоча і невеликою за масштабами.

Але російська армія також намагається досягти будь-яких помітних проривів, попри свою чисельну перевагу у військах і техніці. Її піхота і техніка часто старіші та гіршої якості, ніж ті сили, з якими вона починала вторгнення.

Обом сторонам важко просуватися відкритою, сильно замінованою місцевістю під небом, яке гуде від безпілотників, що можуть атакувати війська і техніку або коригувати прицільний артилерійський вогонь.

Українські війська все ще можуть організувати ефективну оборону вздовж усієї лінії фронту

Росія зосередила свої наявні резерви на сході України, де вона намагається прорватися в кількох точках, але без особливого успіху. Навіть під Авдіївкою, головною метою Росії цієї осені, її війська просуваються вперед ціною величезних людських і матеріальних втрат.

На думку українських офіцерів і західних експертів, виснажені українські війська все ще можуть організувати ефективну оборону вздовж 600-мильного фронту, якщо мобілізують свої ресурси, обмеживши Росію лише локальними здобутками. Міністерство оборони в Києві планує побудувати нові оборонні укріплення, побачивши, наскільки ефективними були російські укріплення на півдні України цього літа.

"Наступний рік може бути використаний з користю як рік будівництва для відновлення української армії", – сказав Кофман. За його словами, Києву необхідно поліпшити мобілізацію і підготовку військ, відмовитися від великих наступальних операцій і укріпити свої лінії. "Якщо цього не станеться, то наступний рік може стати переломним, після чого Україна опиниться у все більш несприятливому становищі".

оборона нерішучість заходу брак зброї допомога Україні протидія рф