Як політики та чиновники "рубають" вдалу ініціативу з бойової підготовки військових
Роман Донік – волонтер, який здійснює забезпечення українських військових – пише про те, як політики та чиновники піаряться на армії й при цьому перешкоджають дієвим ініціативам з її зміцнення. Texty.org.ua публікують дещо адаптовану пряму мову автора.
Коли я чую заяви деяких політиків, чиновників чи мамкіних аналітєгів- активістів, що військовим треба збільшити кількість "учєбок", що треба розгорнуть стопіцот нових майданчиків для навчання цивільних та домобілізаційної підготовки, у мене сіпається око. Бо всі військові напряму залежать від політиків та чиновників.
То в перші місяці великої війноньки військові були в честі, і їм всі перелякавшись допомагали. А зараз армія знову ходить з протягнутою рукою. Бо політики не приймають законів, щоб ЗСУ мали якісь права під час війни, бо голови ВЦА люблять тільки піаритись на зібраній іншими волонтерці, а не надавати сприяння. А чиновники, то просто чиновники. Вони почекуни. Вони чекають, коли це все за них хтось розрулить і все буде як колись. А якщо не розрулить, у них є план Б. Виїхати за кордон. Бо "бронь", "шлях" і все лайно не доступне іншим.
Як це відбувається на практиці
Військова частина розвивається. Військова частина краще за всіх у СВ готує піхоту. Навчальний центр, який почався з тренінгу молодших командирів, виріс до спроможностей відновлення боєздатності бригад. Готуємо піхоту, окремі школи/тренінги молодших командирів, кулеметників, марксменів, розвідників і стрільців рятувальників (рівень CLS).
Навчальний центр збільшує спроможність та намагається масштабувати вдалий кейс підготовки людей. Від політиків та чиновників тільки перепони та цькування. Жодного сприяння. Ні в чому.
Самі знаходимо ділянки, самі, як жебраки, ходимо по інстанціях. Знайшли ділянку за містом. Дерев нема, нічого нема, всі вимоги щодо безпеки. Рівний майданчик, просто копнути обваловку, і можна пару рот заводити на навчання.
З місцевими узгодили, але то земля лісників (це оті мудаки зі значками мерседес на погонах, що у них мільйони при обшуках знаходять).
Місцеві лісники узгоджують, але все роблять за правилами. Знаючи, що в Києві без мішка грошей пошлють. У строки, які визначені. Бо війна то у нас, у них обід за розкладом.
А в Києві головний лісник, такий через губу, елегантно: "ідіть нах, ліса там нема, то балка, ми не дамо балки в користування, але дозвіл на використання балки не дамо військовим". Я так розумію, якби зайшли з конвертом, все було б тіп-топ.
Оце реальні прямі дії політиків та чиновників. А в фейсбуках вони пишуть, як треба бойову підготовку нарощувати. Лицеміри.
