Місто "хат-мазанок". Як більшовики на початку XX століття деурбанізували Харків: несподіване дослідження з картами

Проєкт показує динаміку зростання населення Харкова з середини XIX до середини XX століття. Автор зазначає, що темпи зростання населення Харкова були високими ще за сто років до приходу більшовиків. Місто виросло більш ніж вдвічі з 1810 по 1840 роки, потім майже втричі до 1867 р., і знову майже втричі — до 1897 р. В абсолютних числах — це зростання з 10 до 174 тис. осіб впродовж ХІХ століття.

Левін наклав старі плани міста на сучасну карту, щоб показати, як поволі зростала територія Харкова.

"Якщо ми порівняємо зростання населення і площі міста, то на нас чекатимуть несподівані висновки.

З 1810 по 1897 рр. населення Харкова виросло в 17,5 разів (з 10 до 174 тис. осіб), в той час як територія — тільки в 3,3 (з 8,6 кв км в 1809 р. до 25,1 кв км в 1892 р.). Це логічно — місто майже завжди ущільнює населення, зменшується розмір приватних ділянок землі, одноповерхові будинки заступає багатоповерхова забудова — все більше людей живе на все меншій території.

Але в першій половині ХХ столітті процес ущільнення міста сильно сповільнюється. В значно коротший період з 1910 по 1939 рік населення збільшилося в 5,3 раза, а от територія виросла значно більше — аж в 4 рази (з 67,2 до 272 км кв).

Чому так сталося? Коротка відповідь — після перемоги більшовиків сильно уповільнився процес ущільнення міської забудови, натомість місто почало швидкими темпами включати у свої межі неурбанізовані території (навколишні села) і заводи з робітничими поселеннями", — зазначає дослідник.

Розширення міста на південь, схід, північний схід, захід і північний захід відбулося з метою включити до складу адміністративної території залізничні вузли і заміські заводські комплекси.

Історик наклав на сучасну карту Харкова (станом на 2018 рік) історичні мапи.

Як насправді виглядало швидке зростання Харкова в першій половині ХХ століття (висновки Левіна).

1. Формальне швидке збільшення населення Харкова відбулося за рахунок механічного включення до території міста великої кількості прилеглих населених пунктів, на той час густонаселених, а також робітничих селищ.
2. Неоголошена війна більшовиків з українськими селянами (колективізація та Голодомор) спричинили великий потік біженців, яких селили до тимчасових заводських бараків та в кімнати в центрі міста, і які винаймали житло (як правило, не квартиру, а кімнату, ліжко або «куток»). Саме в цей короткий період (1929-1932 рр.) відбувається найбільше зростання населення через міграцію до міста, а не з розширенням його меж на сусідні населені пункти (див. вище діаграму динаміки населення).
3. Урбанізаційні процеси в 20-30-х роках відбулася насамперед в зміні діяльності — промисловість та виробництво замість сільського господарства. Але побутові умови залишалися без змін, а багато де суттєво погіршились.
4. Паралельно з включенням до території міста величезних територій з забудовою сільського типу, старий центр міста було також значною мірою деурбанізовано — велику частину житлового фонду перетворено на комунальні квартири одночасно з колапсом комунальної інфраструктури. В дворах почали копати криниці та ставити нужники, дерев'яні фрагменти сходів використовувати як паливо для буржуйок, почалося масове розведення свійських тварин і птиці в квартирах і дворах багатоквартирних будинків. В результаті центр великою мірою також втратив своє міське обличчя.

Автор дослідження пише, що якщо пройтися Харковом, насамперед районами, які увійшли до складу міста з 1917 по 1930-ті роки, то на нас чекає сюрприз — більш ніж чотири сотні (це щонайменше) мазанок досі стоять на вулицях Харкова. Невелика їх частина також є на території, яка була приєднана пізніше, проте основна маса — там, де місто розширювалося в ленінсько-сталінський період.

"Мазанок в Харкові насправді в багато разів більше, ніж позначено на карті. Це буквально тисячі будинків, більша частина, чи принаймні половина приватної забудови міста. Вони просто реконструйовані — ззовні вкриті шаром цегли або іншого матеріалу

Тож у радянському Харкові 1920-1991-х років в багато разів більше мазаних хат порівняно з Харковом до 1917 року. І це одне зі свідчень того, що в період 1920-30-х років (а насправді аж до 60-х років з початком масового будівництва житла і об’єктів соціальної інфраструктури) Харків як місто хоч і виріс в багато разів, але зазнав серйозних деурбанізаційних процесів.

Велика кількість мазаних хат в Харкові, безумовно, — не тільки свідчення сильної деурбанізації Харкова в першій половині ХХ століття. Це також неприхована ознака українського характеру міста і його околиць", — пише Левін.

Докладно з проєктом, детальними картами та методологією дослідження можна ознайомитися за посиланням.

карти історія дослідження харків