Втрачений шанс. Фрагмент з книги Ярослава Трофімова про російсько-українську війну

Видання Wall Street Journal опублікувало як колонку розділ з книжки Ярослава Трофімова "Згинуть наші воріженьки: Російське вторгнення і війна за незалежність України" (“Our Enemies Will Vanish: The Russian Invasion and Ukraine’s War of Independence” - доступна на Амазоні за $14 у цифровому форматі та $23 у твердій копії та вже має позначку "Бестселлер").
У книжці йдеться про те, як зволікання союзників з постачанням зброї Україні і їхня залежність від "червоних ліній" Путіна завадили українському контрнаступу і дали можливість росіянам укріпитися на захоплених територіях.

Публікуємо скорочений переказ цього розділу, автоперекладеного українською за допомогою сервісу Deepl.

У Вашингтоні, як і в більшості європейських столиць, ніхто не очікував, що Україна виживе в лютому 2022 року. Директор ЦРУ Вільям Бернс таємно прилетів до Києва на прохання Байдена, щоб попередити президента України Володимира Зеленського, що Росія планує його вбивство.

"Вони говорили про фізичну ліквідацію нашого керівництва, про створення фільтраційних і концтаборів, — сказав секретар Ради національної безпеки та оборони Олексій Данилов. — Але що ми могли зробити? Ми продовжували просити: дайте нам зброю. Але вони не давали нам її".

90 "Джавелінів" і 2000 NLAW

Оскільки Сполучені Штати закрили своє посольство в Києві напередодні вторгнення, вони все ж таки відправили деяке озброєння з великою помпою, наприклад, протитанкові ракети Javelin. Але кількість була мізерною: за словами Данилова, лише близько 90 "Джавелінів".

Тодішній прем'єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон, який також був поінформований про безнадійність української справи, відкинув внутрішні заперечення і санкціонував постачання більшої кількості ракет NLAW — близько 2 000 одиниць. Проте, це була зброя, яка найкраще підходила для партизанської кампанії, а не для конвенційної війни.

На той час українське військове керівництво на чолі з генералом Валерієм Залужним успішно тримало військові плани Києва в таємниці — і не лише від росіян. Ані Вашингтон, ані багато високопосадовців в адміністрації Зеленського не знали про план Залужного.

"Ми були песимістично налаштовані щодо того, що Україна протримається, зокрема тому, що українці не ділилися з нами жодними своїми приготуваннями чи планами, — сказав мені пізніше високопоставлений чиновник Пентагону. — А ті приготування і плани, якими вони ділилися з нами, були військовим обманом".

"Якщо це має статися, то найкраще, щоб це сталося швидко"

Польща, можливо, через свою історію, була єдиною країною, яка не впала у відчай у ці перші години. Змінивши маршрут свого стикувального рейсу, Кулеба був присутній на засіданні Ради національної безпеки Польщі 24 лютого, в день вторгнення. Польський уряд, як і інші члени НАТО, був попереджений розвідкою Альянсу про те, що швидкий крах української держави майже неминучий. Проте Варшава відмовилася здаватися.

Одразу ж Польща відправила кілька вантажівок з боєприпасами та важким озброєнням. "Поляки вірили в нас більше інтуїтивно, ніж на основі фактів, бо всі факти тоді говорили проти нас", — згадує Кулеба.

В інших європейських столицях настрої були зовсім іншими. "Ніхто не давав українцям жодних шансів, — сказав Джонсон. "Якщо це має статися, то найкраще, щоб це сталося швидко", — сказав йому тоді старший помічник канцлера Німеччини Олафа Шольца.

"Червоні лінії"

У своїй промові в день вторгнення Путін пригрозив немислимими наслідками, якщо Захід спробує допомогти Києву. І з перших днів війни пріоритетом Білого дому було не переступити російські "червоні лінії" і не спровокувати пряму конфронтацію між Москвою і НАТО — особливо ядерну.

Застереження Путіна значною мірою спрацювали. У наступні місяці Сполучені Штати та їхні партнери утрималися від постачання Україні західних озброєнь у той час, коли вони мали б найбільший ефект, і заборонили Києву використовувати західну зброю для ураження військових цілей на російській території. На той час, коли багато з цих західних систем все ж таки прибули, на другому році війни, Росія розбудувала оборону, мобілізувала сотні тисяч солдатів і перевела свою промисловість на воєнний лад. Найкраще вікно можливостей для чіткої та швидкої перемоги України зникло.

Влітку 2022 року натхненна військовими здібностями Києва, адміністрація Байдена і західні союзники щойно почали постачати українським військам західну артилерію, яка не мала достатньої кількості озброєння. Вона була незамінною: боєприпаси радянського зразка, якими Україна відбивалася від росіян навколо Києва, майже закінчилися. Проте українські запити на західні танки, бойові машини, бойові літаки чи системи ППО Patriot продовжували ігноруватися — переважно через побоювання щодо реакції Москви.

Сполучені Штати серйозно сприймали російські ядерні попередження. "Діаграма Венна між нашими та українськими інтересами перетинається приблизно на 85%, але ті 15%, що залишилися, є досить важливими", — сказав мені високопоставлений чиновник Пентагону. "Українці вже борються за своє існування. Але Сполучені Штати мають особливе зобов'язання не допустити ядерної війни, яка б назавжди поклала край усьому життю на планеті Земля".

90 додаткових гаубиць

Коли я розмовляв із Зеленським, українські, американські та британські командири зустрічалися на американській базі у Вісбадені (Німеччина), щоб визначити, де саме українці мають розпочати свою спробу повернути окуповані Росією землі.

З Києва Зеленський і Залужний виступали за просування до Азовського моря в Запорізькій області, яке, в разі успіху, розірвало б російський "сухопутний міст" до Криму і позбавило б Москву її найбільшого призу у війні. Після місяців втрат росіяни відступили, і в Україні залишилося лише 100 000 боєздатних солдатів. Не бажаючи визнавати, що його "спеціальна військова операція" йде не за планом, Путін відкинув заклики своїх генералів мобілізувати резервістів. Росія виявилася найслабшою. Кращого шансу завдати вирішального удару могло і не представитися. За підрахунками Залужного, для досягнення успіху Україні потрібно було близько 90 додаткових гаубиць і достатня кількість боєприпасів, за словами його помічників.

Це не було надто великим проханням, але союзники не були переконані. На думку американських радників, українські військові ще не продемонстрували здатності до наступальних операцій, особливо великих, що передбачають складну координацію між кількома бригадами. Вони закликали провести більш скромну операцію в Херсоні.

"Ми повинні наступати там, де маємо, а не там, де можемо"

Залужний не погодився. "Ми повинні наступати там, де маємо, а не там, де можемо", — стверджував він, за словами його помічників. Але без запитуваного пакета американської зброї та боєприпасів запорізький наступ був неможливий. Українці зосередилися на Херсоні та Харкові.

У кінці вересня 2022 року я слідував за українськими військами до щойно звільненого міста Куп'янськ, яке слугувало столицею окупованої Росією частини Харківської області. Російська оборона була зруйнована за одну ніч в результаті найуспішнішого наступу України у цій війні. Американські офіційні особи були приголомшені — і занепокоєні.

Ядерні погрози

Того тижня, коли російські війська безладно тікали, Путін вкотре нагадав світові про ядерну зброю Москви. "У разі загрози територіальній цілісності нашій державі, для захисту Росії і нашого народу ми, без сумніву, використаємо всі доступні нам засоби, — попередив він. "Це не блеф".

Україна назвала ядерний блеф Путіна блефом. У наступні тижні Київ продовжив наступ на території, які Москва тепер вважає російськими, захопивши місто Лиман у Донецькій області, а потім Херсон.

Але у Вашингтоні побоювання російської ядерної ескалації досягли найвищої точки того тижня. За оцінками американської розвідки, Путін, ймовірно, розглядав можливість ядерного удару за трьома сценаріями.

Одним з них був масштабний напад на саму Росію, особливо за участю НАТО. Інший — можливість втрати фізичного контролю над Кримом. І третій, за словами високопоставленого чиновника Пентагону, — перемога України на полі бою, "яка б повністю і остаточно розтрощила російську армію, так, що російська держава відчула б загрозу своєму існуванню".

Російські військові, які зазнали поразки в Харкові та Херсоні, здавалося, були на межі такого колапсу восени 2022 року — міркування, яке в той критичний момент знову стримувало американську допомогу Києву. Адміністрація Байдена звернулася до Москви з проханням про деескалацію.

Радник з національної безпеки Джейк Салліван виступив на американських телеканалах. "Ми безпосередньо, приватно, на дуже високому рівні повідомили росіянам, що для Росії будуть катастрофічні наслідки, якщо вони застосують ядерну зброю в Україні", — сказав він.

Інша війна

До кінця листопада 2022 року український наступ вичерпав себе. Масового поповнення артилерійських боєприпасів не було, а прохання Києва про надання західних танків і бойових машин продовжували залишатися без відповіді. Тим часом новий російський командувач війною, генерал Сергій Суровікін, мав у своєму розпорядженні сотні тисяч свіжих солдатів.

Перевага України в живій силі закінчилася. Суровікін наказав цим людям провести зиму в окопах, створюючи майже неприступні укріплення вздовж усієї лінії фронту.

Уся техніка, яку Україна просила у 2022 році — танки "Леопард" і "Абрамс", "Бредлі" і "Страйкери", батареї "Патріот" — була врешті-решт надана наступного року. "Сталева гора", — так охарактеризували це американські чиновники.

Але на той час це була вже інша війна. Українські наступальні дії 2023 року не мали успіху проти укріпленого, підготовленого і більш численного ворога.

Путін, балансуючи на межі ядерної зброї, виграв час — не лише для того, щоб запобігти військовому колапсу, а й для надання необхідної військової допомоги Україні, щоб втягнути її у власну внутрішню політику Сполучених Штатів.

союзники україни війна зброя для України