Наскільки сильною є російська громадська підтримка вторгнення в Україну?
Багато хто на Заході продовжує стверджувати, що більшість росіян підтримує повномасштабне вторгнення в Україну. Однак детальний аналіз даних російських опитувань показує, що це не так. Тож є припущення, що російська громадськість насправді більше стурбована тим, як скоро закінчиться війна.
Про це для Atlantic Council пише віцепрезидент з міжнародної адвокації Фонду "Вільна Росія" Володимир Мілов. Texty.org.ua публікують переклад матеріалу.
Під час головної телевізійної пресконференції Путіна у грудні 2023 року ведучі заходу сказали йому, що отримали «шквал» запитань про те, коли закінчиться війна. Це збігається з даними Левада-Центру, який перед пресконференцією запитав у росіян, що б вони хотіли запитати у Путіна. За даними іншого російського соціологічного опитування, Russian Field, респонденти нещодавно також поставили на перше місце завершення війни, коли їх попросили висловити свої побажання на 2024 рік.
Згідно з опитуваннями Russian Field, переважна більшість росіян виступає проти можливої другої хвилі мобілізації. Водночас дані як Russian Field, так і Левада-центру показують явну перевагу мирних переговорів над продовженням війни. Опитування «Левади», проведене в листопаді 2023 року, показало, що хоча номінальна підтримка вторгнення в Україну залишалася високою — 73 відсотки, кількість респондентів, які висловлювали тверду, беззаперечну підтримку, а не тих, хто «більше підтримує, ніж проти» війни, фактично впала з піку з 53 відсотків у березні 2022 року до лише 39 відсотків. Це більше схоже на конформізм, ніж на активну підтримку війни.
Хоча до даних опитувань в авторитарному суспільстві, такому як путінська Росія, слід ставитися обережно, останні тенденції, виявлені «Левадою» та Russian Field, підтверджуються джерелом, близьким до Кремля. Валерій Федоров є директором лояльного Кремлю опитувального центру ВЦІОМ і офіційним радником першого заступника голови адміністрації президента Росії. У вересні 2023 року в інтерв’ю російському РБК Федоров неохоче визнав, що кількість росіян, які активно та з ентузіазмом підтримують рішення Путіна вторгнутися в Україну, становить не більше 10-15 відсотків населення. «Більшість росіян не хоче захоплювати Київ чи Одесу», – прокоментував він. «Якби вони вирішували, чи починати «СВО», вони б, напевно, цього не зробили».
Недавнє дослідження ВЦІОМ також визнає різке зниження як кількості ТВ-глядачів, так і довіри аудиторії до російських державних пропагандистських телеканалів. У 2023 році лише 40 відсотків росіян називали державне телебачення своїм основним джерелом інформації, порівняно з 53 відсотками п’ятьма роками раніше. З 2016 року довіра до російських державних каналів як до «об’єктивних» джерел інформації впала майже вдвічі, з 46% до 26%.
Цікаво, що лише 5% росіян у віці до 25 років вважають державне телебачення об'єктивним джерелом інформації, у порівнянні з 51% у віці 60 років і старше. Цей віковий розподіл важливий, якщо хтось хоче передбачити майбутні тенденції. Моделі споживання медіа збігаються з ширшим ставленням до війни: «Левада» виявила, що 56 відсотків осіб віком від 65 років беззастережно підтримують вторгнення, причому ця цифра скорочується лише до 30 відсотків для осіб віком до 25 років.
Очевидно, що демографія проти Путіна, а молоді росіяни набагато скептичніше ставляться до війни. Дійсно, вибірковий аналіз даних опитувань без урахування росіян старше 50 років, які були найбільше травмовані радянським і раннім пострадянським досвідом і тому найлегше піддаються пропаганді, представить разюче іншу картину поточного ставлення до вторгнення в Україну.
На підставі даних різних соцопитувань і позаопитувальних критеріїв складається картина свідомої підтримки вторгнення в Україну серед значної кількості росіян, що становить від 30 до 40 відсотків населення. Це не є незвичною цифрою для тоталітарних суспільств, які живуть на страху та пропаганді. Проте це не позиція більшості. Наявні дані свідчать про те, що більшість росіян хоче, щоб війна закінчилася, а підтримка вторгнення з часом згасає та все більше зосереджується у старших поколіннях.
Подібні тенденції можна спостерігати й щодо військової служби. Низка опитувань показує, що від 50 до 60 відсотків росіян відкидають другу хвилю мобілізації. Це ключова причина, чому Путін не хотів оголошувати подальшу мобілізацію протягом останнього року чи близько того, попри очевидну необхідність це зробити. У результаті солдати, мобілізовані в останні місяці 2022 року, застрягли на передовій війни з невеликими шансами на будь-яку перерву в службі, що викликало протести членів сімей. Опитування показує, що більшість росіян підтримує заклики дружин мобілізованих солдатів щодо їхньої демобілізації.
Це особливо погана новина для Путіна. Виявляється, що протягом майже двох років повномасштабної війни він не зміг знайти серед росіян достатньо добровольців для бойових дій. Черги на армійські пункти на центральних площах російських міст відсутні. Натомість, за даними Conflict Intelligence Team та інших незалежних аналітиків, офіційні цифри «добровольців» є сильно перебільшеними. Росіяни можуть бути готові «підтримати» війну на словах, але вони явно не поспішають воювати самі.
Остання ознака того, що Путін може бути стурбований ослабленням громадського ентузіазму щодо війни проти України, прозвучала в його новорічному зверненні 2024 року. За рік до цього Путін зняв своє щорічне звернення разом із солдатами в уніформі, і його промова була зосереджена переважно на вторгненні в Україну. Однак цього року він обрав більш звичне кремлівське тло і лише побіжно згадав війну, а потім перейшов до більш приземлених тем.
Путін краще за багатьох західних коментаторів розуміє настрої в Росії і, схоже, він відчуває зниження суспільного апетиту до вторгнення, яке він розв’язав майже два роки тому. Якщо ця тенденція збережеться, це може ще більше зв’язувати Путіна та ускладнювати його дії.
Переклад: Павло Космачевський
