Баланс війни в Україні зміниться не на користь Росії (ПОГЛЯД)

Патова ситуація зараз найчастіше використовується для опису поточного стану війни Росії проти України. Однак ситуація на передовій змінюється досить швидко і може наближатися до значного повороту.

Президент РФ Володимир Путін залишається зухвало впевненим, що російські війська досягають стабільного прогресу. Свою першу в новому році поїздку він здійснив на Далекий Схід, щоб похвалитися цими успіхами та прорекламувати економічні досягнення регіону, який залишається хронічно депресивним.

Його огляд теплиці на Чукотці навряд чи заспокоїв багато сімей у Московській області, які страждають від сильного холоду без доступу до опалення та електрики. Минулої зими одним з улюблених риторичних прийомів Путіна було твердження, що холоди в Європі були спричинені припиненням споживання континентом російського газу.

Читайте також: Колапс ЖКГ у Росії: відключення тепла, води і світла охопили половину регіонів РФ

Цієї зими він уникав цієї теми, оскільки Європа звикла до нових реалій війни, а багато російських міст продовжують зазнавати негативного впливу погоди. Боротьба Москви із забезпеченням належного опалення та електроенергії для свого населення вказує на все більш сумнівні спроби Путіна удати, що війна не повертається до простих росіян і не руйнує їхнє повсякденне життя.

Головний меседж Путіна на початку 2024 року полягав у тому, що Росія твердо тримає ініціативу на полі бою, а тому час працює на користь Москви. Лідер Кремля ледь може приховувати розбіжності у своїх повідомленнях. Якби час справді був на боці Росії, не знадобилося б самовбивчих атак на Авдіївку, щоб довести, що ініціатива належить РФ.

Крім того, серія ракетних ударів, завданих на початку нового року, показала низьку ефективність у доказі переваги Росії в повітрі, оскільки більшість ракет було перехоплено, і жодного серйозного об'єкта військового чи економічного значення не було вражено. Українські удари набагато менші за масштабом, але, здається, ефективніше б’ють по критично важливій інфраструктурі, як знову показали вибухи на авіабазі Саки в Криму 6 січня.

Головна мета президента України Володимира Зеленського наразі – забезпечити глибоку зміну ширшої стратегічної картини «тривалої війни». Його недавній візит до Литви, Латвії та Естонії був зосереджений на консолідації широкої північноєвропейської коаліції, яка почала формуватися під час його візиту в Осло в середині грудня та переговорів із п’ятьма прем’єр-міністрами країн Балтії та Північної Європи.

Зустріч Зеленського в Києві з прем’єр-міністром Великої Британії Ріші Сунаком підтвердила, що Сполучене Королівство готове взяти на себе більшу роль у цій коаліції та надати довгострокову військову допомогу в розмірі 2,5 мільярда фунтів стерлінгів (3,16 мільярда доларів) у 2024–2025 роках, а також готова до всеосяжної безпекової співпраці з Україною.

Читайте також: 2024 рік — точка перелому. Міністр оборони Британії проголосив кінець епохи "дивідендів від миру"

Зеленський виступив на панелі Всесвітнього економічного форуму в Давосі та очолив спеціальну сесію щодо своєї «формули миру». Обговорення його пропозицій щодо реабілітації системи європейської безпеки після відновлення територіальної цілісності України може здатися передчасним, а Кремль дотримується твердої позиції, що говорити про мир без Росії немає сенсу. Насправді для відбудови України та запобігання майбутнім війнам у Європі вкрай необхідний комплексний план. [Зараз] було б безрезультатно вести переговори про мир з Москвою, який би поважав територіальну цілісність України.

Основним критерієм реальності для дискусій у Давосі є швидке наближення зміни балансу сил, що визначатиметься трьома ключовими змінами.

По-перше, рішення Євросоюзу про додаткову допомогу Україні на 50 мільярдів євро залишається невирішеним. Скандинавсько-балтійська коаліція працює над консолідацією колективної підтримки цього рішення, прагнучи, зокрема, активізувати Німеччину, де уряд намагається намітити курс, який би задовольнив три основні політичні партії країни.

Брюссельська бюрократія не славиться своєю доцільністю, але вона чудово вміє знаходити компроміси — те, що вкрай потрібно, щоб подолати вето президента Угорщини Віктора Орбана. Іншим ключовим питанням є збереження інвестицій для збільшення виробництва артилерійських снарядів. Затримки залишаються, але останніми тижнями процес набрав обертів.

По-друге, Палата представників США ще має проголосувати за комплексний пакет допомоги, який включатиме 61,4 мільярда доларів на військову підтримку України. Нещодавній компроміс щодо встановлення рівня державних витрат США на 2024 фінансовий рік і уникнення припинення роботи уряду став позитивною подією, хоча залишається значний опір щодо збільшення допомоги Україні. Під час візиту до Вашингтона наприкінці минулого року Зеленський виявив, що його сила переконання може впливати на перебіг партійних чвар у Конгресі США лише настільки, наскільки це можливо.

По-третє, може знадобитися більше часу для спрямування заморожених російських фінансових активів, оцінених у 300 мільярдів доларів, на підтримку та відновлення України. Велика сімка заморозила ці кошти на початку повномасштабного вторгнення у 2022 році. Москва дедалі більше нервує, що Сполучені Штати продовжать конфіскацію та перепрофілюють кошти для потреб України.

Однак лише частина цих активів перебуває під юрисдикцією США, тоді як більша частина грошей міститься в різних європейських банках. Європейський Союз вирішуватиме, чи використовувати ці кошти, можливо, після виборів до Європарламенту, які відбудуться з 6 по 9 червня.

Стратегія Путіна щодо перемоги в довгій війні на виснаження повністю базується на припиненні західної підтримки України. Кожен голос, який виступає за скорочення фінансування, висвітлюється Кремлем і посилюється російською пропагандою.

Читайте також: Без розвалу Росії перемоги України не буде. Як цьому сприяти і які регіони можуть розпочати “парад незалежностей”

Москва, вочевидь, використовує такий підхід, щоб приховати реальність того, що російська економіка переживає серйозну напругу і що військово-промисловий комплекс працює на максимальній потужності. Вільний від санкцій Захід може розширити свою участь, не покладаючи великого тягаря на численні потужні економіки.

Кожен зі стратегічних планів Путіна щодо розгрому України зазнав невдачі, і дуже ймовірно, що коли війна наблизиться до свого трирічного рубежу, Кремль неправильно розрахує ступінь втоми та розбрату Заходу. Українська стійкість і рішучість Заходу складають виграшну комбінацію. Самовмовляння Путіна ускладнює точну оцінку цих джерел сили, і це веде до шокуючого повороту у долі Росії вдома та на полі бою.

Переклад: Павло Космачевський

стратегія деградація росії рашизм путінізм путін допомога заходу