Поіменно. Хто і як протягнув норму про знищення репродуктивних клітин загиблих військових
Адвокатка Олена Бабич поділилася у соцмережі історією вдови військового, яка хотіла народити дитину від свого загиблого чоловіка. Перед тим, як чоловік пішов на фронт, він здав сперму на кріоконсервацію та оформив всі необхідні документи.
Однак вдові, яка мала довіреність на розпорядження біоматеріалом чоловіка, у штучному заплідненні відмовили. "Нещодавно наші законодавці так сильно переймались за фінансову складову кріоконсервації біологічного матеріалу військовослужбовців, що прийняли закон, яким… заборонили використовувати сперму військового після його загибелі (!). З березня клініки будуть зобовʼязані її утилізовувати", – пояснила адвокатка.
Громадський діяч, співкоординатор руху "Простір свободи" Тарас Шамайда зробив покроковий аналіз того, як виникла скандальна поправка у законі, який від початку був покликаний зберегти генофонд та забезпечити програмі кріоконсервації (заморозки сперми) державне фінансування. Texty.org.ua публікують аналіз Шамайди.
Дика історія з появою законодавчої норми про обов’язкове знищення репродуктивних клітин загиблих українських військових – не випадковість, як дехто намагається подати. Це яскраве свідчення системної деградації влади. Як у сенсі моральному, так і в сенсі спроможності управляти державою.
На жаль, в останні кілька років подібні історії трапляються дедалі частіше. Тим важливіше на прикладі історії з цією скандальною нормою розібратися, чому і як це відбувається і чому не спрацьовують запобіжники, які мали б убезпечувати державу і її громадян від таких обурливих нововведень.
Отже, розберемо цю історію крок за кроком.
Дія перша. 9 вересня 2022 року. Велика група депутатів з різних фракцій на чолі з представницею монобільшості Оксаною Дмитрієвою реєструє законопроєкт №8011 «Про внесення змін та доповнень до деяких законів України з метою забезпечення прав учасників війни на біологічне посттравматичне батьківство/материнство». Проєкт, можливо, й не ідеально виписаний, але загалом правильний. Його суть у тому, що українські військові безкоштовно (за рахунок державного бюджету) мають право на «забір, консервацію та зберігання репродуктивних клітин».
Головна ініціаторка проєкту Дмитрієва за фахом лікарка, до депутатства керувала приватною клінікою, в Раді є заступницею голови комітету з питань здоров’я нації. Жодної норми про знищення репродуктивних клітин у разі смерті військового в проєкті не було.
Дія друга. 12 жовтня 2022 року. Профільний комітет з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів на чолі з Галиною Третьяковою (фракція «Слуга народу») розглядає законопроєкт і зауваження до нього, що надійшли від багатьох міністерств, і рекомендує парламенту підтримати його в першому читанні.
Дія третя. 21 березня 2023 року. На пленарному засіданні Верховна Рада обговорює і підтримує законопроєкт №8011 у першому читанні. За - 256 голосів, проти – 0, утримались – 0. Скандальної норми в тексті проєкту нема.
Дія четверта. Кінець березня – початок квітня 2023 року. Депутати відповідно до регламенту подають поправки до законопроєкту. Ось тут і з’являється поправка №75, яку подає голова комітету з питань здоров’я нації Михайло Радуцький, до депутатства – президент клініки «Борис».
Текст цієї поправки – це і є той текст, який у підсумку записаний в остаточно ухваленому законі: «у разі загибелі або визнання померлою в установленому порядку особи, репродуктивні клітини якої зберігаються, їх зберігання припиняється з подальшою утилізацією».
Зважаючи на зміст поправки й особу автора нескладно здогадатися про мотиви її внесення. Але складно підібрати слова, щоб оцінити весь жах і цинізм цієї пропозиції. Проте поправка – ще не закон. Адже є ще багато етапів розгляду законопроєкту, на яких подібні жахливі ідеї мали б відсіватися. Однак не відсіваються. Саме через той безпрецедентний рівень моральної й управлінської деградації влади, про який згадано вище. Отже, що було далі?
Дія п’ята (будьмо уважні!). 7 вересня 2023 року комітет з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів розглядає порівняльну таблицю і текст законопроєкту до другого читання. Голова комітету Галина Третьякова («Слуга народу») та голова робочої групи з опрацювання законопроєкту Михайло Цимбалюк (фракція «Батьківщина») пропонують підтримати текст і таблицю, які передбачають врахування поправки №75.
Як свідчить стенограма засідання, і представниця МОЗ (директорка департаменту медичних послуг Тетяна Орабіна), і головна ініціаторка законопроєкту Оксана Дмитрієва повністю підтримали проєкт з урахуванням поправки 75. Пані Дмитрієва сказала дослівно таке: «Дякую всім, хто був долучений до цього. Побачила таблицю, зі всім погоджуюся, тому у мене заперечень ніяких немає». Ці слова важливі в контексті нинішніх заяв пані Оксани, що скандальна норма потрапила в закон якось без неї і всупереч її волі.
Відбувається голосування. Всі присутні на засіданні члени комітету одностайно голосують за редакцію законопроєкту з нормою про знищення репродуктивних клітин загиблих воїнів.
Ось повний перелік цих депутатів: Третьякова, Струневич, Арсенюк, Остапенко, Тарасенко, Циба (всі – «Слуга народу»), Цимбалюк («Батьківщина»), Никорак («Європейська солідарність»).
Тобто ці депутати в кращому разі не зрозуміли, за що вони проголосували (хоча, як Ви бачили, текст поправки №75 є гранично ясним і нескладним для розуміння), в гіршому – свідомо підтримали проєкт із цим доповненням.
Дія шоста. 15 вересня 2023 року. Головне юридичне управління Верховної Ради бачить, що комітет пропонує дичину. І у своїх зауваженнях серед іншого прямим текстом пише: «підпункт 3 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" законопроекту, яким передбачається, що "у разі загибелі або визнання померлою в установленому порядку особи, репродуктивні клітини якої зберігаються, їх зберігання припиняється з подальшою утилізацією" взагалі нівелюється право особи на біологічне батьківство (материнство)».
І закінчує висновок словами: «зважаючи на характер висловлених зауважень, пропонуємо законопроект доопрацювати з урахуванням можливостей, передбачених частиною шостою статті 118 Регламенту Верховної Ради України».
Пані Третьякова і її комітет застереження юридичного управління ігнорують.
Дія сьома. 22 листопада 2023 року. На пленарному засіданні Верховна Рада розглядає та ухвалює законопроєкт №8011 у другому читанні й в цілому. У звичній для Ради нинішнього скликання манері закон ухвалюють без обговорення. Весь розгляд зайняв 2 хвилини – кілька слів від спікера, кілька речень від представника комітету депутата Цимбалюка і голосування. За - 271, ніхто не проголосував проти і не утримався. Ніхто не звернув увагу на поправку 75, як, утім, і на жодну іншу поправку.
Дія восьма. 27 листопада 2023 року. Голова Верховної Ради підписує закон і направляє на підпис президенту. Ні МОЗ, ні уряд загалом, ні ОП, вочевидь, не помічають у законі нічого такого, через що Зеленський міг би скористатися правом повернути його в парламент із зауваженнями.
Дія дев’ята. 21 грудня 2023 року. Президент України підписує закон, традиційно пропустивши встановлений Конституцією 15-денний термін підписання або ветування закону (ця хронічна звичка Володимира Зеленського – предмет окремої розмови).
Дія десята. 23 грудня 2023 року закон офіційно опублікований.
Він набере чинності 23 березня 2024 року. У депутатів і президента є час, аби внести до закону зміни та вирішити створену ними проблему.
Але доки не зміниться саме ставлення нинішньої влади до права і законотворчості, такі проблеми виникатимуть знову і знову.
