"Зеленський і Залужний дуже дивно поводилися". Рецензія на книжку про війну в Україні очима оточення Байдена

Команда Байдена знала про напад РФ у квітні 2021-го, тобто майже за рік до повномасштабного вторгнення РФ. Докази, наведені розвідкою, тоді чітко вказували, що буде війна. РФ почала стягувати не лише величезну кількість техніки та людей під виглядом навчань, а й почала робити запаси крові для переливання. Навіть під найбільші навчання не запасають тони крові. І подібні моменти, які чітко вказували, що готуються не до навчань.

Байден наказав максимально розсекретити та поділитися цією інформацією з лідерами ЄС і, звичайно, з командою Зеленського.

Європа відмахувалася. Думали, серед іншого, що через невдалий вихід США з Афганістану, Байден шукає собі якусь "войнушку" для відбілювання свого трохи підмоченого воєнного амплуа.

Особливо опиралася Меркель. Але й інші європейські лідери. Трамп дуже сильно попсував стосунки є Європою, всі були ображені на США. Вимагали від Байдена іти миритися і залагоджувати стосунки. Меркель дуже наполягала на відновленні будівництва Північного потоку, на які Байден врешті-решт погодився.

Зеленський справив дуже погане враження на команду Байдена. І Залужний теж. Перед війною, обоє дуже дивно поводилися. Найбільше дратував всіх Зеленський. Він категорично відкидав можливість нападу РФ на Україну. Навіть просив перестати всім про це розповідати, бо це створює паніку.

Зеленський категорично відкидав можливість нападу РФ на Україну

При тому з Зеленським неможливо було розмовляти телефоном. Він дуже грубо вимагав військову допомогу. Перебивав. Не слухав. І все вимагав. Вимагав. Вимагав.

Це не клеїлося з його запереченнями про можливу війну. Якщо ти не віриш, що РФ нападе, то може, окрім вимог зброї, говори і ще про щось? Але ні, кожна телефонна розмова була тирадою з вимогами зброї.

На диво, це працювало, США почали помалу підганяти зброю. Тихенько, щоб РФ не знала. Для запобігання "ескалації". Але Зеленський не дякував і вимагав більше.

Вже перед самою війною, США почали ділитися з Україною розвідданими та спільно готуватися до нападу. Паралельно США робили все можливе, щоб хоча б затягнути напад. В книжці гарно описується титанічна робота, що провели для відстрочки нападу. РФ планувала напад нібито у відповідь на злочин українців. Кілька разів готували атаку під "фальшивим прапором", коли нібито ЗСУ розстрілювали мирний автобус чи лікарню в Донецьку.

Але щоразу США розсилали детальні плани цих операцій всім лідерам ЄС і інших союзників, а також слали копії у РФ. І росіяни відкладали ще на тиждень-два. Потім була Олімпіада в Китаї, і Путін не смів почати псувати життя китайцям під час такої важливої події.

Американців дратувало, що кожен раз, коли ціною неймовірних дипломатичних зусиль і хитрістю вдавалося відстрочити напад на тиждень, європейці ‒ як ЄС, так і Україна ‒ кричали "А ми ж казали, що РФ не буде нападати! Досить морочити всім голову! Казали нападуть такого-то січня ‒ не напали. Казали 16 лютого ‒ не напали. Все, досить. Більше американцям не віримо."

Американці ж, відтягнувши напад спершу до Олімпіади, далі хотіли відтягнути ще хоч на кілька тижнів, щоб почалося весняне бездоріжжя і легше було зупиняти колони танків з Білорусі.

Грудень-січень-лютий у РФ тривала інтенсивна підготовка до нападу. США давали розвідку і допомагали зі стратегічним плануванням. А також гнали зброю, потрібну партизанам.

До останнього дня Залужний так і не поділився своїми планами по захист України

Україна всіх дратувала, бо все брала, але нічого не казала. Дратував Залужний. Його вважали або нерозумним, або темною конячкою, або дивним. До останнього дня Залужний так і не поділився своїми планами по захист України.

На якомусь етапі думали, що Залужний настільки боявся витікання інформації, що не ділився планами навіть з союзниками, які давали йому всі розвіддані. Однак у книжці йдеться про те, що в плануванні ЗСУ було багато проколів, і якби команда Залужного була більш відкрита, деяких помилок можна було б уникнути.

Приміром, як виявилося, Залужний не вірив у напад на Київ. Вони чомусь чекали ескалації на сході України й одночасного нападу на Латвію. Тому за кілька днів до нападу ЗСУ зняли сили з оборони Києва, півночі, і півдня і кинули їх на Донбас. Хоча американці попереджали, що основний удар буде саме на Київ, з Білорусі, і з захопленням Гостомеля для повітряного мосту. І одночасно з Криму на Херсон і Миколаїв.

Американці готувалися допомагати Україні вести партизанську війну

Американці готувалися допомагати Україні вести партизанську війну. За їхніми розрахунками, напад мав бути саме на Київ. Столицю загарбники мали взяти за 3-5 днів. Далі мали йти аж до Карпат і лишити незахопленим лише Закарпаття. Відповідно, американці підганяли зброю для малих диверсійних груп, різні джавеліни, стінгери і стрілецьку зброю. Про танки й авіацію мова не йшла, бо як ними користуватися, коли вся країна окупована.

Також американці готували альтернативну столицю України в Польщі. Очікувалося, що після окупації України Зеленського і його команду евакуюють в Польщу і партизани в Україні будуть якийсь час псувати нерви окупантам, поки захід буде тиснути економічними санкціями.

Найбільше американців турбувало, що буде робити Путін після окупації України. Можливість неокупації навіть не розглядалася. Єдине питання було, чи він зупиниться на якийсь час, чи таки відразу попре на Балтику, Польщу і далі. Сподівання було, що добре озброєні українські партизани відвертатимуть увагу і ресурси, не даючи росіянам перти далі.

Початок війни

Коли 24-го лютого почалося повномасштабне вторгнення РФ в Україну, американці вийшли на Зеленського для координації евакуації в Польщу. Втім, Зеленський сказав, що йому треба зброя, а не евакуація. Це не лише дуже здивувало всіх, а навіть роздратувало. Бо думали, що Зеленського, Єрмака і всю верхівку вб'ють за кілька днів, і тоді буде важче організувати уряд в екзилі в Польщі. Але і викликало повагу.

Як і попереджали американці, головний удар був на Київ, через фактично незахищений Гостомель. Українці дійсно перекинули всю спецуру на схід, і аеропорт мали обороняти слабо підготовлені військові та добробати. Які, втім, показали колосальну відвагу і не дали захопити Гостомель.

Але паралельно відбулося захоплення півдня. З одного боку, "ждуни" у місцевій владі і військах віддали всі "ключі" від півдня. З іншого, коли основні сили були перекинуті на схід, південь лишився без суттєвого захисту. Коли поперли серйозні сили з Криму, відносно невеликі сили ЗСУ і добробати, зраджені "ждунами", не мали шансу втримати південь.

Через самовпевненість російські війська наробили колосальну кількість помилок

Несподівано російські війська наробили таку колосальну кількість помилок, що захоплення Києва за 3-5 днів накрилося. У книжці це описано як "Колосальні помилки через колосальну самовпевненість". Путін настільки зневажав Зеленського і Залужного, що був впевнений, що один втече, а інший буде тикатися, як сліпе кошеня. В Путіна в Києві були сотні, як не тисячі "ждунів" з ГРУ, які мали почати захоплювати державні установи. ЗСУ і місцева влада також були пронизані "ждунами", які мали віддавати шляхи, мости, міста, склади без бою.

Київ мала взяти десантура з Гостомеля. А інші провізії брали на кілька днів і йшли колонами. Але якимось дивом (і стінгерами) наші втримали Гостомель. Роздача зброї та мобілізація добробатів і блокпостів унеможливили захоплення держустанов "ждунами". Київ не впав.

Десь на п'ятий день стало зрозуміло, що армія РФ ‒ блеф. Техніка в жахливому стані. Стратегії ‒ жодної. Не чекали, що доведеться битися. США почали відходити від планування "що робити після захоплення України" до "як відбити напад РФ".

Читайте також: Російські $300 млрд. Що має зробити Україна, щоб їх отримати

Затягування війни

У перші тижні та місяці Зеленський і Залужний заробили колосальну повагу й авторитет. Байден навіть почав до Зеленського ставитися не до як докучливого недосвіченого клоуна, який випадково опинився в кріслі президента, а як до серйозного політика.

Особливо на Байдена справила враження і заставило серйозніше поставитися до війни зустріч з українськими біженцями, жінками та дітьми, в Польщі. Він мав виголосити промову там, яку писали й вивіряли кожне слово, щоб не спровокувати Путіна на застосування ядерної зброї, яку він показово привів в повну готовність.

Але під час промови, не втримався, і таки вирвалося, "Заради бога! Цей чоловік не може лишатися при владі!" ("For God's Sake, This Man Cannot Remain in Power").

Коли війна почала затягуватися на тижні й місяці, Китай, та і весь світ, почав дуже дратуватися

Коли війна почала затягуватися на тижні й місяці, Китай, та і весь світ, почав дуже дратуватися. Всі чекали маленького скандалу на кілька днів, і повернення до business as usual до березня. Китай нарешті почав виходити з локдаунів і відновлення після пандемії. І геополітичні проблеми в Україні були дуже недоречні. А Путін явно застряг. Запаси озброєння в РФ почали закінчувався і виглядало так, що РФ не зможе втримати захоплені території.

Врешті-решт, Китаю терпець увірвався і Сі з Путіним домовилися, що Китай дасть РФ достатньо допомоги, щоб закрити "українське питання" за кілька тижнів. Годі вже вовтузитися там.

Але Байден в незапланованій зустрічі з Сі сказав, що якщо Китай посміє підтримати РФ, то наслідки для Пекіна будуть катастрофічні. Окрім власне економічних санкцій, США подбає, щоб більшість західних компаній вийшли з Китаю, як на той час вже вийшли в РФ.

Без підтримки Китаю натиск РФ посипався. Українці почали відтискати війська РФ з півночі. Якщо вірити автору книжки, а він передає розуміння ситуації американцями, то Харківська операція була не стільки операцією, скільки неочікуваною втечею росіян.

Автор каже, що на початку це була війна "диктатури проти демократії"

Автор натякає, що це не був геній Залужного. Він постійно підкреслює, і навіть приділив цілий розділ, що сили РФ організовані ієрархічно. Низи не знають, що і як, і не можуть і не мають права ступити крок без наказу зверху. Українські ж ЗСУ, принаймні в перші місяці війни, давали повну автономію низам. Командири нижчих ланок мало свободу діяти по потребі й ситуації. Автор каже, що це була війна "диктатури проти демократії".

Окрилені несподіваним успіхом Харківської операції, США і ЄС почали тиснути на Україну, використати момент, сісти за переговори, домовитися про якусь форму завершення війни.

Але Зеленський різко відмовився від будь-яких переговорів і почав вимагати більше зброї для "контрнаступу".

Зеленський почав надзвичайно дратувати як Байдена, так і всіх західних лідерів своїми вимогами "багато зброї і зараз. Літаки. Танки. Все і відразу". Ніколи не дякував і постійно вимагав. У книжці тодішня поведінка Зеленського подається як негатив. Мовляв, дуже недосвідчений політик. Так не можна.

Зеленський ніколи не дякував і постійно вимагав

Ба більше, Зеленський почав говорити не з політиками, а з їхніми виборцями. У своїх відео, на численних виступах і в друкованих медіа він напряму говорив з західним виборцем. ЗМІ роздували з Зеленського неочікуваного героя, робили просто голлівудську епічну стрічку про клоуна, який мав утекти, але натомість очолив успішний спротив орді. І західні політики, боячись втратити голоси, зі скрипом, але мусили давати Україні зброю і підтримку.

А тут ще такий самий дивак Джонсон не лише почав активно підтримувати Україну, але навіть приїхав в Київ і пройшов з Зеленським пустим урядовим кварталом. Показавши, що можна і не боятися. Після того західні лідери теж почали відвідувати Київ (і Бучу, і Ірпінь). В тому числі Байден з Блінкеном.

Коли стало зрозуміло, що українців не вдасться заставити домовлятися і використати успіх Харківської операції для виторгування кращих умов, американці почали радити Україні негайно продовжувати контрнаступ. Але тут, якщо вірити автору, Залужний затягував. Казав, що без важкої зброї занадто багато українців погине. Американці казали, тільки підсохне весняне болото, тисніть далі. А українці зволікали, чекали й вимагали танки та авіацію. Чим довше чекали, тим більше окопувалися росіяни, і коли українці таки пішли в контрнаступ аж влітку, вже прорвати ті мінні поля і лінії оборони було неможливо.

допомога заходу зеленський книжка залужний байден російсько-українська війна