У чому полягає адаптаційна перевага Росії та як її усунути: ґрунтовний розбір Міка Раяна

Протягом усієї великої війни Україна і Росія вели адаптаційну боротьбу, намагаючись навчитися і підвищити свою військову ефективність. На ранніх етапах повномасштабного вторгнення РФ Україна мала перевагу. Натхненна швидким припливом західної зброї, мотивована екзистенційною загрозою, яку становила російська агресія, і добре підготовлена до нападу, Україна змогла розробити нові способи ведення бойових дій у надзвичайно короткі терміни. Росія, навпаки, розгубилася: великий, зарозумілий і неповороткий ведмідь, самовпевнений у швидкій перемозі. Інституційний шок від невдач Росії, своєю чергою, сповільнив її здатність вчитися й адаптуватися.

Але після двох років війни битва за адаптацію змінилася. Якісний розрив між Україною та Росією скоротився. Україна все ще має інноваційну військову культуру, побудовану за принципом "знизу догори", що дозволяє їй швидко впроваджувати нові технології та тактики ведення бою. Але вона з труднощами систематизує ці уроки й поширює по всіх збройних силах. Росія, з іншого боку, повільніше вчиться знизу вгору через небажання повідомляти про невдачі і більш централізовану філософію командування. Проте, коли РФ нарешті чогось навчається, вона здатна систематизувати цей досвід у збройних силах і через свою велику оборонну промисловість.

Україна краще справляється з тактичною адаптацією. Росія — зі стратегічною

Ці відмінності відображаються на способах впровадження інновацій в обох державах. Україна краще справляється з тактичною адаптацією: навчається і вдосконалюється на полі бою. Росія перевершує її у стратегічній адаптації, або навчанні та адаптації, які впливають на формування національної та військової політики, наприклад, на те, як держави використовують свої ресурси. Обидві форми адаптації важливі. Але саме останній тип є найбільш важливим для перемоги у війнах.

Чим довше триватиме ця війна, тим краще Росія буде вчитися, адаптуватися і створювати більш ефективні, сучасні бойові сили. Повільно, але впевнено, Москва вбиратиме нові ідеї з поля бою і відповідно перебудовуватиме свою тактику. Її стратегічна адаптація вже допомогла їй відбити контрнаступ України, а за останні кілька місяців вона допомогла російським військам захопити більше українських територій. Зрештою, якщо перевага Росії у стратегічній адаптації збережеться без відповідної реакції Заходу, найгірше, що може статися у цій війні — це не патова ситуація. Це буде поразка України.

ДОВГА ГРА

Після труднощів під час перших військових операцій в Україні Росія адаптувала свою структуру командування й управління. У квітні 2022 року вона призначила єдиного командувача для нагляду за повномасштабним вторгненням, відмовившись від дисфункціональної, роздробленої системи, за допомогою якої Москва вела війну до цього моменту. Результатом стали більш об'єднані зусилля, які перевели російське вторгнення з кількох окремих і нескоординованих кампаній на півночі, сході та півдні України до більш синхронізованого підходу — причому основними зусиллями, очевидно, були наземні операції на сході України. Це призвело до російського просування і захоплення таких міст, як Сєвєродонецьк, в середині 2022 року.

Росія змінила спосіб ведення ближнього бою

Росія також змінила спосіб ведення ближнього бою. На початку війни Росія використовувала загальновійськові, батальйонні сухопутні підрозділи, які часто були недостатньо сильними й демонстрували обмежену здатність інтегрувати повітряні та наземні операції і проводити загальновійськові операції. Але за останні 12 місяців росіяни відійшли від таких батальйонних груп. Зараз вони інтегрують елітні сили й звичайні війська — і підкріплюють цю комбінацію тим, що багато українців висміюють як "м'ясний штурм": хвилями погано навчених, одноразових сил, які можуть придушити і виснажити українських солдатів до того, як прибудуть більш підготовлені російські війська.

Деякі з цих тактичних інновацій були зумовлені військовою потребою, в тому числі браком часу на підготовку мобілізованих військ до високого рівня кваліфікації. Але деякі з них були продиктовані стратегічними директивами згори донизу. Керівництво групи "Вагнера" сприяло просуванню підходу "м'ясної тактики", використовуючи завербованих засуджених, як одноразовий матеріал під час успішної кампанії з захоплення Бахмута. Побачивши успіх Вагнера в цій гротескній стратегії, московські війська застосували подібні підходи і в інших боях. Тактика російської піхоти перейшла від спроб розгортання однорідних батальйонних груп як загальновійськових підрозділів до створення стратифікованих дивізій шляхом формування штурмових, спеціалізованих і одноразових "м'ясних" підрозділів.

У другій половині 2023 року українці зіткнулися з противником, який сильно відрізнявся від того, з яким вони боролися у 2022-му

Російські війська також адаптувалися до оборони. Після незначного укріплення своїх позицій на початку війни, вразливих для українських наступальних дій, Москва побудувала глибокі оборонні лінії на півдні наприкінці 2022 та на початку 2023 року. У поєднанні з російськими вдосконаленнями у скороченні часу між виявленням цілі та завданням удару на полі бою, у другій половині 2023 року українці зіткнулися з противником, який сильно відрізнявся від того, з яким вони боролися у 2022-му. Щоб подолати цього еволюціонуючого ворога, Україна була змушена адаптувати свою тактику, технології та операції, частково відправивши частину військ до європейських країн для додаткового навчання загальновійськових навичок перед початком контрнаступу. Але зусиль Києва все ще було недостатньо для того, щоб відвоювати більшу частину півдня.

Російські військові також стали краще захищати свою техніку. У перші дні війни Україна використовувала безпілотники і високоточні ракети, щоб успішно знищити багато московських танків і бойових машин, що призвело до численних ганебних поразок Росії.

Але у відповідь війська РФ почали створювати імпровізовану броню. Остання з часом набула більшої досконалості і дістала назву "cope cages" — пластинчаста броня або броня з клітками. Така броня вперше з'явилася на німецьких танках у Другій світовій війні. Але вона також використовується в сучасних конфліктах, в тому числі коаліційними силами, розгорнутими у війні в Іраку 2003 року, а зараз на російських танках і самохідних артилерійських установках.

Таким чином російські війська забезпечили ще один рівень фізичного захисту бронетехніки і, схоже, надали її екіпажам більшої впевненості в діях у місцях, де є високий ризик атак з безпілотників або баражувальних боєприпасів.

У 2023 році російське командування навіть видало офіційну інструкцію про те, як конструювати і встановлювати клітки на вантажівки, артилерію і бронетехніку. Зараз Москва пропонує такі клітки на експортних версіях своєї бронетехніки.

До того ж Росія значно покращила свої можливості у використанні безпілотників, змінивши попередню динаміку. На початку війни Україна допомогла започаткувати нові способи використання дистанційно керованих, напівавтономних і автономних безпілотників для виконання будь-яких завдань — від розвідки до скидання бомб. Безпілотна армія країни, створена в результаті співпраці уряду, промисловості та громадянського краудфандингу, дала Києву особливо вражаючу перевагу на ранньому етапі розвитку безпілотників.

Зараз Росія перевершує Україну у виробництві безпілотників і баражувальних боєприпасів

Але хоча Росія повільніше впроваджувала безпілотники для широкого спектра цілей, зараз вона обігнала Україну за кількістю безпілотників і баражувальних боєприпасів, а також за здатністю їх використовувати. Москва досягла цього, мобілізувавши власну оборонну промисловість і отримавши критичні технології з-за кордону, попри західні санкції. Зараз вона перевершує Україну у виробництві безпілотників і баражувальних боєприпасів. Цей розрив, ймовірно, продовжуватиме зростати.

Сучасна війна майже неможлива без застосування великої кількості безпілотних літальних апаратів та активної протидії ворожим дронам. Використання Росією БПЛА в поєднанні з її оборонними лініями, великою кількістю артилерії, ударних вертольотів, баражувальними боєприпасами і більш оперативними системами розвідки та спостереження стало ключовою причиною невдалого контрнаступу України в 2023 році. І в міру того, як Росія дізнаватиметься більше і продовжуватиме нарощувати виробництво своїх безпілотників, вона здобуватиме дедалі більшу перевагу.

ЗВОРОТНИЙ ХІД

Дрони — не єдина зброя, за допомогою якої Росія змінила сценарій. Україна однією з перших почала застосовувати високоточну зброю, або зброю, яка використовує GPS чи інші системи наведення для більш точного ураження цілей, ніж старі системи. Київ змушений був так вчинити, адже з огляду на нерівність артилерії і боєприпасів на початку війни, Україна не могла дозволити собі марнувати ракети та снаряди.

Але Москва з того часу навчилася і пристосувалася зменшувати вплив високоточної зброї. Вона зробила це шляхом кращого розосередження своїх бойових сил, артилерії та логістики. Вона також ускладнила українське наведення на ціль, використовуючи більш захищені засоби електронного зв'язку, в тому числі зашифровані мережі і старі, дротові системи тактичного зв'язку.

Традиційно сильна сторона росіян, електронна війна, здавалося, відігравала незначну роль у перші дні вторгнення. Але вона повернулася з новою силою. Російські військові співпрацюють зі своєю стратегічною оборонною промисловістю для розробки та розгортання різноманітних нових і вдосконалених систем радіоелектронної боротьби, що базуються на транспортних засобах і особовому складі. Вони глушать український зв'язок, порушуючи згуртованість підрозділів і сповільнюючи здатність ЗСУ здійснювати атаки. Радіоелектронна боротьба також перериває зв'язок між безпілотниками та їхніми операторами, допомагає Росії знаходити станції операторів безпілотників, ускладнює для України визначення місцеперебування російських штабів і, що важливо, глушить або знижує ефективність української високоточної зброї (в тому числі високомобільних артилерійських ракетних систем, або HIMARS). Хоча Україна та її партнери наполегливо працюють над тим, щоб не відставати, вони все ще поступаються можливостям Росії в галузі радіоелектронної боротьби, про що наприкінці 2023 року заявив тодішній український головнокомандувач Валерій Залужний.

Найбільш промовистою сферою, в якій Росія адаптувалася і створила стратегічну перевагу, є її оборонно-промисловий комплекс

Мабуть, найбільш промовистою сферою, в якій Росія адаптувалася і створила стратегічну перевагу, є її оборонно-промисловий комплекс. Часткова мобілізація у вересні 2022 року та інші урядові ініціативи різко збільшили військове виробництво. Москва отримала додаткове озброєння від Північної Кореї, а також посилила своє сучасне виробництво озброєнь, збільшивши торгівлю з Китаєм, що дозволило Росії придбати технології подвійного призначення, які вона більше не може придбати на Заході. В результаті Росія зараз має набагато більше зброї і боєприпасів, ніж Україна.

Україна досягла більших успіхів, ніж РФ, у нових способах завдання ударів на великі відстані

Безумовно, Росія не є кращою в адаптації в усіх сферах. Коли йдеться про нові способи завдання ударів на великі відстані, Київ досягнув більших успіхів, ніж Москва. Наприклад, за останній рік Україна розвинула здатність завдавати далекобійних ударів по російських аеродромах, оборонних заводах і об'єктах енергетичної інфраструктури.

Якщо взимку 2022 року вона була практично безпорадною у відповідь на російські удари по своїй цивільній інфраструктурі, то зараз має потужний потенціал, щоб відповісти тим самим (хоча і з обмеженнями, накладеними Сполученими Штатами на використання західної зброї для атак по території Росії). Київ використав цей потенціал, завдавши виважених ударів по Росії, особливо після масованих атак Москви на Україну під час новорічно-різдвяних свят.

Україна також розробила ефективний морський ударний потенціал

Україна також розробила ефективний морський ударний потенціал, використовуючи військові і цивільні датчики, ракети великої дальності і наступні покоління безпілотних морських дронів. Ці морські безпілотники тепер здатні не лише випускати ракети, а й підривати свої боєголовки. В результаті Україна знищила кілька російських військових кораблів і створила новий морський експортний коридор у західній частині Чорного моря.

Але ці переваги можуть не тривати довго. Як і в інших сферах, Росія, ймовірно, адаптується до цих українських змін. Наприклад, Росія змінює склад і час своїх комплексних і масованих атак з використанням безпілотників і ракет, щоб виявити слабкі місця в системі протиповітряної оборони України.

ТВОРЧЕ РУЙНУВАННЯ

Російський військовий комплекс розробив розширений, постійно вдосконалюваний цикл адаптації, який пов'язує уроки, отримані на полі бою, з російською промисловістю і стратегіями. Це може надати росіянам значну військову перевагу в наступному році. Якщо її не усунути, вона може стати перевагою у війні. Росія може отримати покращену здатність завдавати удари з неба, пригнічуючи українську систему протиповітряної оборони, яка позбавлена достатньої кількості ракет-перехоплювачів, і полегшуючи Росії просування і тероризування українських громадян.

Це, відповідно, може призвести до подальших російських перемог на землі, коли Москва захопить більше території на сході, зокрема, але, можливо, також і на півдні. Захоплення Києва є малоймовірним у короткостроковій перспективі. Але, зрештою, Москва більше прагне змінити політичні розрахунки в Києві на більш сприятливі для Росії, ніж фізично захопити його.

Україна має розробити власний стратегічний підхід до навчання і адаптації

Щоб уникнути такої долі, Україна має розробити власний стратегічний підхід до навчання і адаптації — такий, що доповнить її чудову історію бойової адаптації. Українські підрозділи можуть почати з обміну успішним досвідом адаптації один з одним у швидшому темпі. Обмін досвідом між підрозділами не лише скорочує час, необхідний військам для навчання, але й допомагає стандартизувати тактику. Проте, щоб створити кращу систему латерального навчання (і стандартизувати тактику), до цього процесу має долучитися вище командування. Найвище керівництво Збройних сил України має віддати наказ військам обмінюватися більшою кількістю інформації.

Найвище керівництво ЗСУ має віддати наказ військам обмінюватися більшою кількістю інформації

Щоб стати кращою в стратегічній адаптації, Україна також має усунути інституційні і часові перешкоди, які стоять між тактичним навчанням і доктринальними інноваціями та тренуваннями. Наприклад, ключовий урок українського контрнаступу 2023 року полягає в тому, що доктрина загальновійськових операцій, яку НАТО викладала українським військам, застаріла. В результаті цієї невдачі українським окремим особам і підрозділам бракувало інтелектуальної броні, необхідної для проведення наступальних операцій в сучасних умовах.

Вкрай важливо, щоб НАТО і Україна прискорили обмін досвідом бойових дій і пов'язали його з доктриною і навчальними закладами, щоб Альянс і Київ могли швидко розробити кращі доктрини та кращі форми навчання. НАТО має, зокрема, використати свій величезний аналітичний потенціал, щоб допомогти українцям швидко з'ясувати, що працює. Краще пов'язуючи тактичні уроки зі стратегічними змінами, Захід міг би переробити те, як ведеться ця війна, таким чином, щоб Україні було набагато легше адаптувати свою загальну військову стратегію.

Захід також повинен, звичайно, продовжувати озброювати Україну сучасними озброєннями. Але хоча збільшення загального обсягу західної допомоги є важливим, не менш важливо, щоб Захід зосередився на виробництві і постачанні зброї, яка, найімовірніше, забезпечить Києву стратегічну перевагу. Тому він має створити більш тісний зв'язок між українським тактичним навчанням і промисловим виробництвом. Бойові уроки повинні швидко передаватися з поля бою до виробників, що полегшить солдатам вплив на виробництво техніки і боєприпасів. (Україна і її союзники мають одночасно намагатися перешкоджати Росії використовувати тактичні уроки для вдосконалення оборонного виробництва, в тому числі шляхом втручання в ланцюги постачання Москви).

Україна має загалом збільшити швидкість, з якою вона впроваджує нові адаптації

Нарешті, Україна має загалом збільшити швидкість, з якою вона впроваджує нові адаптації. Однією з ключових слабкостей російської армії залишається те, що вона є "структурою, яка з часом стає кращою в управлінні проблемами, з якими вона стикається безпосередньо, але яка також намагається передбачити нові загрози", як зазначено в нещодавньому звіті британського аналітичного центру RUSI. Це суттєва пробоїна в російській стратегічній броні. Це означає, що хоча здатність Росії реагувати на виклики покращилася, її все ще можна зловити на гарячому. Щоб скористатися цим недоліком, Україна повинна швидко запровадити і систематизувати свої нові адаптації, щоб завдати якомога більшої шкоди до того, як Росія навчиться реагувати.

Українці вже здійснили величезну кількість різноманітних адаптацій у цій війні

Досягти цих покращень буде нелегко. Усі інституції мають обмежену здатність всотувати зміни протягом короткого періоду — те, що політолог Майкл Горовіц називає "здатністю до адаптації" — і українці вже здійснили величезну кількість різноманітних адаптацій у цій війні. Не допомагає і те, що для того, щоб адаптація справді працювала, вона має бути багатогранною і всеосяжною. "Нові технології є життєво важливими для кожної спроможності, — написав у квітневій доповіді військовий історик і аналітик Т. X. Гаммес. "Але, як і розвиток бліцкригу або авіації-носія, ці трансформаційні можливості можуть бути реалізовані лише шляхом ефективного поєднання кількох технологій і впровадження їх в узгоджені, добре підготовлені оперативні концепції". Це вимагає хорошого лідерства, швидкого експериментування і смиренності, щоб вчитися на своїх помилках.

Україна не може гаяти часу на реалізацію цих заходів. Росія значно покращила свою здатність вчитися й адаптуватися в Україні. Чим довше триватиме війна в Україні, тим більше Москва вдосконалюватиме свою стратегічну адаптацію.

стратегія тактика протидія рф адаптація зс рф реформи зсу