Яким буде третій рік великої війни: прогноз Дейнеги
Третій рік війни – це рік, коли нам треба згуртуватись, як у першому, але перейти з режиму спринту в режим марафону, з анаеробного в аеробний, як інституціям, так і кожному з нас. І починати грати в довгу, попутно гасячи пожежі на фронті.
Про це у колонці для УП пише ексзаступник міністра оборони України, засновник "Повернись живим" і Ukrainian witness Віталій Дейнега.
Він прогнозує, що третій рік повномасштабної війни буде дуже непростим і, якщо українці не прокинуться, то цілком можуть отримати поразку.
"Прямо зараз у нас в кількох місцях "сиплеться" фронт. І, враховуючи резерви ворога, це тільки початок. Фронт "сиплеться", і поки новий головнокомандувач намагається знайти ресурси всередині самих Збройних сил, ми маємо прийняти, що нас, нехай і з запізненням на рік, чекає велика мобілізація. Це, звичайно, якщо ми хочемо жити як країна", – пише ексзаступник міністра оборони.
Він зазначає, що під час АТО та ООС була введена та суворо підтримувалась жорстка система ротацій: бригада виходила на позиції, воювала там певний час і відходила на відновлення та злагодження, щоб повернутись у кращому технічному і моральному стані.
"Це іноді приводило і до поганих наслідків через різні управлінські стилі, але дозволило зробити з армії машину. Подібна система примусових ротацій працює, наприклад, в американців і, на жаль, зараз у росіян. Це дозволяє їм менше виснажувати війська і мати значно кращу перспективу у війні на виснаження", – пише Дейнега.
Засновник "Повернись живим" нагадує, що українці довго сприймали державу багато в чому як джерело загрози та звикли розв'язувати свої питання в обхід інституцій.
"Але швидкість та гнучкість, яку ми вже 10 років демонструємо, не підкріплена системністю і дає перевагу в короткостроковій перспективі, але геть не рятує в довшій боротьбі проти хай навіть незграбної, але інституції. Бо інституцію може перемогти тільки інституція. І найбільша з них у нашій країні зараз – це ЗСУ.
Тому вирішальним цього року буде здатність нового головнокомандувача привести до ладу вертикаль військового управління й обрати оптимальну стратегію в умовах політичного тиску і вкрай обмежених ресурсів", – йдеться у матеріалі.
За словами Дейнеги, росіяни наступні декілька років будуть почуватися відносно добре. Свою перемогу або хоча б мир на своїх умовах вони хочуть отримати в 2025-му, бо з 2026-го і надалі через низку об'єктивних причин час може перестати грати їм на руку. Тому вони будуть поспішати, а значить, і робити неоптимальні для себе кроки, зазначає він.
Крім того, додає експерт, третій рік війни буде виснажливим морально ще й через окремі успіхи російських дипломатів та агентів, грошей та ІПСО в країнах заходу.
"Світ буде втомлюватися від наших проблем і концентруватися на своїх, незалежно від того, вирішили ми свої чи ні. Це не значить, що все пропаде. Просто ми відчуємо, що навіть те, що нам дають уже – це багато і взагалі не гарантовано", – пише засновник Ukrainian witness.
Він наголошує, що якщо воювати Росія, нехай і швидко, але ще вчиться, то розгортати репресивну машину і проводити масові чистки вона вміє як ніхто.
"А враховуючи її бажання перевірити на міцність НАТО, можна сказати, що ті, хто ігноруватиме потребу щось суттєвіше робити для фронту зараз, ризикують опинитись у лавах російської армії під час її війни з країнами Заходу в разі нашої поразки. Чоловіки призовного віку з Донецька не дадуть збрехати.
Два роки тому, коли гуркіт артилерії було чути по всьому Києву, ми зрозуміли, що смерть – близько як ніколи. Для кожного з нас окремо і для всіх нас разом як нації. Потім цей гуркіт перемістився на Донбас. Але загроза смерті не стала меншою – просто її ознаки тимчасово географічно відсунулися.
Дуже рекомендую кожному з вас фізично та психологічно готуватись до великої мобілізації. Якщо вона відбудеться, нехай із запізненням на рік, багатьом із нас доведеться надіти погони. А тоді часу на підготовку буде вже трохи менше", – підсумовує Віталій Дейнега.
