Неякісна підготовка солдатів. Як працює схема поганого навчання ЗСУ та як її зламати
Мобілізація провалюється через те, що цивільні люди не вірять в якісну підготовку і в них зʼявляється страх. Про це пише волонтер Роман Донік, вказуючи на основні проблеми навчання ЗСУ.
Він зазначає, що у питанні навчання військових досі діє радянська схема показухи.
"Якщо ви заїдете з перевіркою саме бойової підготовки на найбільш «проклятий» військами навчальний центр або на полігон, де відновлюють підрозділи, то вас насамперед поведуть у навчальний відділ. Там на паперах вам покажуть, що центр працює в три зміни.
Якщо ви після цього поїдете на стрільбище або тактополе (а про приїзд перевірки будуть знати заздалегідь, бо друзі та родичі перевіряючих там служать), то там теж купа людей, безтолково та хаотично рухаючись, щось буде імітувати.
Після цього всього перевірка знаходить якийсь недолік типу нема бирки або не підписаний намет, нема вказівки напрямку стрільби тощо. І комісія їде собі, сповнена своєї корисності", — описує нинішній стан справ волонтер.
Він вказує, що одні й ті самі полковники їздять роками і десятиріччями та шукають одні й ті самі недоліки.
"І найстрашніше — вони ні за що не відповідають. Тільки за те, щоб знайти недоліки й надати звіт своєму генералу, і зробити пропозицію, як їх виправити. А солдата після перевірки знову посадять в намет, і він там, інколи відволікаючись на якусь нудну начитку керівних документів або теорію такмеду з листа та без практики, чекатиме, поки закінчується строк його «навчання».
І у всіх все добре. У навчального центра, у відділу та управляння підготовки, у старшого начальника. У всіх все гарно по паперах.
Крім самих солдатів та їхніх командирів, коли вони прибувають на фронт і рота-батальйон-бригада провалюється через ненавченість особового складу. Але кого з цих поважних панів старших начальників цікавить думка якогось солдата, якого вчора призвали, а завтра можуть вбити? Якщо десятки «досвідчених» (за наявністю сертифікатів) сержантів та майорів полковників кажуть, що вони гарно навчають?" — пише Донік.
Читайте також: Доступне будь-де і будь-коли "мікронавчання" від НАТО для військових: корисні лінки
Він наголошує, що це величезна проблема, бо "ми вже втратили купу наймотивованіших людей, яких свого часу не навчили. Які виживали, билися та гинули на свій розсуд та розум". І все це сталося через те, що в нас зарегульована паперова армія, де в тилу всі брешуть у повній впевненості, що ніколи не потраплять в окопи.
Водночас, вказує Донік, жоден з тих, хто провалив бойову підготовку від часів АТО і до сьогодні не покараний. Понад те, всі пішли на підвищення: "Полковники стали генералами. Бригадні генерали генерал-майорами. І тільки ті самі полковники і майори залишились на своїх посадах і ростять нових генералів. Бо єдине, що вони вміють, — це створювати вигляд роботи".
На думку волонтера, щоб змінити ситуацію з підготовкою військових на краще, потрібно запровадити рейтинги та репутаційне оцінювання навчальних центрів.
"Зараз успішність комбрига та комбата визначається виконанням задач його підрозділу. І це залежить напряму від навченості особового складу.
Якщо кожне поповнення, яке отримує бригада, не навчене, і так місяць за місяцем, роками, то, може, має сенс командиру бригади самому обирати навчальний центр? А тих людей, які готували це поповнення, після перевірки та розслідування покарати? Спочатку прибрати всі премії. Хай сидять і місяць виправляються. Якщо і далі таке, то вже вживати заходів. Сформувати з них піхотний батальйон, та хай йдуть воювати. Вони ж фахівці.
Інструктор та викладач у навчальних підрозділах не має воювати тільки тоді, коли користь від нього в тилу на порядок вище, ніж в окопі.
Війна — це математика та ефективність. Тупо і цинічно. І по-іншому не переможемо.
І дати врешті решт право нормальним людям переводитись в інші навчальні центри. З випробувальним строком на новому місці", — наголошує волонтер.
Читайте також: Навчити бійця. Як волонтери можуть у цьому допомогти військовим
На думку Доніка, останнім часом прямо на очах почали підіймати голову любителі красивих слайдів, графіків та доповідей, які не мають нічого спільного з реальним життям.
"А проблема в тому, що саме через них і почалися хвилі демотивації. Саме через те, що цивільні люди не вірять в якісну підготовку, в них зʼявляється страх. І це природно. Бо це невизначеність.
Коли ви чуєте про те, що людей не вчили або погано вчили, або вони місяць посиділи в нелюдських умовах у наметах, то знайте, що там є прізвища відповідальних осіб. Ціла ланка. Від сержанта до генерала. Які кожен день брешуть та удають, що працюють. І які не збираються воювати", — підсумовує Донік.
