Як змінилася війна. Командир "Хартії" про тактику 1000 порізів, мобілізацію і перехід в оборону
Командир 13-ї бригади оперативного призначення НГУ "Хартія" полковник Ігор Оболєнський розповів в інтерв'ю Суспільному про те, як змінилася війна і як Сили оборони можуть ефективно стримувати ворога на цьому етапі. Texty.org.ua публікують найцікавіше з розмови у вигляді впорядковано прямої мови.
Про ситуацію на Куп'янсько-Лиманському напрямку
Ситуація стабільно важка. Противник має сили, особовий склад, намагається просуватись та має деякі успіхи. Але все ж у них не так багато потужностей. Тому наша задача — якомога ефективніше їх знищувати. Ситуація складна, але контрольована.
Про нову тактику росіян
Невеликі групи по 10 людей з прикриттям техніки — все, як книжка пише. Але у них це не дуже виходить. На нашу користь грає і погода. Коли вона погана, росіяни часто блукають. Ще й відкрита місцевість. Ми цим користуємося. Наша артилерія і дрони непогано справляються.
Про вимушену оборону
Оборона — це підготовка до наступу. Вона в нас активна, тому ми намагаємось показувати, де присутні та вводити противника в оману. Я згоден з головнокомандувачем — ми в обороні, нам треба підготувати нові сили. Люди, які зараз на передньому краю, тримають оборону титанічними зусиллями. Ми віримо, що зараз у тилу готуються резервні бригади.
Оборона стала вимушеною. Наприклад, на цьому напрямку, під час Харківської операції минулого року, наші війська розвили гарний успіх. Моє припущення, що просуватись далі нам завадили водні перешкоди. Прийшлось зупинитись. Ворог перекинув війська і трішки нас відтіснив.
Але робота над помилками зроблена. Також у нас з'являються інженерні підрозділи, адже раніше на це взагалі не звертали уваги. Прокладаються шляхи через водні перешкоди та ліси. Логістика, переправи й дороги дуже важливі. Також більше уваги робиться на інженерну підготовку саме ліній оборони.
Про тактику 1000 порізів
Нам треба створювати можливості для знищення противника. Наш успіх не в тому, щоб витримати ще одну навалу. Ми вже показали, що в цьому ефективні. Нам потрібно використати тактику 1000 порізів, і на кожному метрі уражати противника. Якщо розрахунок FPV за день буде вражати 3-5 солдат, то за 10 днів це — один екіпаж. А три екіпажі — батальйон. Розумієте, наскільки це буде ефективно?
Так, можливо, вони десь і просуваються, але з такими втратами… Просувайтесь далі. Поки що ми ще не знищили й 10% того що потрібно. Перший етап ми пройшли круто. Вистояли, зберегли певну територію, ще й відбили назад. Зараз задача зробити так, щоб для них Україна стала найгіршою війною, яка у них коли-небудь була.
Про мобілізацію
Я б зробив мобілізацію не з 25, а з 21 року. Також треба формувати контрактну армію. Зараз ми воюємо армією мобілізованих, на жаль, це не професійний підхід. Ми намагаємося закрити певну прогалину, яку зробили багато років тому. Тоді люди приходили на військові кафедри й замість навчання, все "рішали" і розходились. Мабуть, ніхто не винен, крім нас самих. Ми повинні це змінити.
Якщо говорити про особовий склад — має бути ротація. Після 4-5 місяців люди починають дуже безпечно ставитися до свого життя. Хлопці звикають до обстрілів. Тому ми намагаємося постійно робити ротацію, щоб у них було два дні відпочинку, щоб вони зрозуміли, де були. І щоб коли знову заходили на позиції, інстинкт самозбереження постійно був на піку.
Нині не вистачає особового складу. Маю надію, він буде до нас заходити десь у вересні-жовтні. Адже потрібно мінімум пів року на підготовку. Зараз ми ефективні настільки, наскільки можемо. А тоді будемо ефективні наскільки вирішимо.
Про те, як за два роки змінилася війна
Два роки тому, можна сказати, воював реально народ. Зараз ми стали більш професійні, технологічні. Далі буде ще цікавіше — величезний пласт роботи будуть забирати на себе РЕБ. Ми будемо використовувати певні дистанційні засоби ведення бою. На фронті будуть стояти роботизовані системи. Будуть створені мобільні групи обслуги цих апаратів. Війна буде більш технологічною.
Але зараз нестача боєприпасів дуже велика. Ось чому піхота — це титани. Ми вдячні західним партнерам, бо без них було б дуже важко. Але нам дуже потрібне БК.
Зараз що з тієї сторони, що з нашої немає стільки сил, щоб щось змінити на лінії фронту. Наша задача — швидше зробити роботу над помилками, швидше мобілізуватися, навчитися. Вони також це роблять. Але якщо будуть і далі втрачати по роті в день, думаю, там не дуже багато людей матиме бажання воювати.
