Ключові помилки західних "експертів" щодо Росії та її вторгнення в Україну
Після повномасштабного вторгнення РФ чимало західних аналітиків, особливо тих, хто вважається експертами з Росії, неправильно витлумачили кілька критичних моментів, і російська пропаганда швидко підтримала ці хибні уявлення. Про це для американського аналітичного центру The Jamestown Foundation пише Тарас Кузьо – професор політології Національного університету "Києво-Могилянська академія" та науковий співробітник лондонського аналітичного центру "Товариство Генрі Джексона". Texty.org.ua публікують переклад статті.
Failed State: Україну давно зображували слабкою, розділеною та корумпованою. Цей образ схожий на кремлівську дезінформацію, яка змальовувала Україну як невдалу та штучну державу. Ця точка зору створювала враження, що захист України був програною справою для західних країн, утримуючи їх від надання необхідної Києву допомоги.
Проросійське населення: російськомовних в Україні зображували як нелояльних і проросійських, що посилювало стереотип слабкої та розділеної України. Це збігалося з кремлівською дезінформацією та російськими націоналістичними претензіями щодо всіх російськомовних як «співвітчизників», які прагнуть стати єдиною частиною загальноросійського народу. Одним із виправдань Путіна для СВО було припинення «геноциду» російськомовних, який, як він стверджував, здійснювався українськими «нацистами» з 2014 року. Після «російської весни» 2014 року та вторгнення 2022 року більшість російськомовних в Україні показали себе українськими патріотами. Опитування, проведене в липні 2023 року, засвідчило, що 50 відсотків українців зі Сходу і 35 відсотків російськомовних українців звинуватили у війні все російське населення, тоді як 60 відсотків респондентів вважали, що питання про те, хто винен – російський народ чи Кремль, не має значення.
Швидка поразка України: Кремль і західні аналітики були одностайні у думці про швидку воєнну перемогу Росії та поразку України, причому Київ би капітулював лише за кілька днів. Це вплинуло на те, що Захід відправляв в Україну лише легку зброю, таку як Javelin і NLAWS, для використання в партизанській війні. Багато хто на Заході вважав надсилання важкого озброєння безглуздим, оскільки Україна швидко зазнає поразки. У жовтні 2023 року, через півтора року війни, 90 відсотків українців вірили, що вони переможуть у битві з Росією, продемонструвавши стійкість України всупереч тому, у що багато хто вірив на початку війни.
Реформована російська армія: Москва та західні аналітики зійшлися в думці, що реформована російська армія стала другою у світі. Західні аналітики проігнорували катастрофічний вплив мафіозної держави – термін, який використовувався для опису країни ще в 2010 році, – на російську армію та сили безпеки. До кінця першого року вторгнення російську армію висміювали як другу найкращу армію в Україні.
Кремль не ідеологізований: багато західних вчених і аналітиків, хоча, звісно, не всі, неохоче описували путінську Росію як тоталітарну, націоналістичну та фашистську. Росія є мафіозною державою, а після конституційних змін у 2020 році та посилення внутрішніх репресій – тоталітарною політичною системою, яка підтримує імперський націоналізм і реваншизм. Путінська Росія прагне геноцидного знищення України та українців і заміни їх на Малоросію та малоросів. Крим і «Новоросія» (Південь і Схід України) вважаються «історичними російськими землями», а Центр України стане малоросійською маріонетковою державою на кшталт Білорусі Лукашенка, тоді як Путін заявив, що багато хто на Заході Україні хоче, щоб ця територія була запропонована Польщі, Угорщини та Румунії. Росія відродиться з попелу знищеної України як велика держава (знову нагадуючи Радянський Союз, де очолюваний США однополярний світ замінено багатополярністю, характерною для холодної війни). Відродження Росії на попелі знищення України є квінтесенцією визначення фашизму.
Причина, з якої Росія вторглася в Україну: це питання продовжує спантеличувати деяких західних аналітиків і вчених через їх неспроможність зрозуміти справжню природу режиму Путіна. Коріння російського вторгнення в Україну лежить у прагненні кремлівського лідера зайняти місце в російській історії як «збирача руських земель» (поряд з Іваном Грозним, Петром Першим та Йосипом Сталіним). Це уявлення є поверненням до імперсько-націоналістичного заперечення існування України та віри в загальноросійський народ, що складається з «великих», «малих» і «білих» росіян (відповідно росіян, українців і білорусів). Багато кремлівських лідерів вважали, що «малоросів» ввели в оману: австрійці та поляки до 1914 року, виставляючи їх українцями; Володимир Ленін, коли він дав їм радянську республіку; і Центральне розвідувальне управління (ЦРУ) з 1991 року.
Відсутність військової підтримки: більшість західних аналітиків виступали проти надсилання військової підтримки Україні після 2014 року. Президент США Барак Обама наклав вето на відправку зброї в Україну, попри те, що Сполучені Штати були одним із підписантів Будапештського меморандуму 1994 року, який надавав Україні гарантії безпеки в обмін на ядерне роззброєння. Одним з аргументів проти надання військової допомоги Сполученими Штатами було те, що західна зброя не завадить поразці України (див. вище).
Ескалація: другий аргумент із 2014–2021 років полягав у тому, що надсилання західної зброї Україні призведе лише до ескалації конфлікту. Тому це було не в інтересах Сполучених Штатів і Заходу. З 2022 року страх перед ескалацією продовжував впливати на повільну військову допомогу США, Німеччини та Франції Україні та спричинило положення, яке забороняло використовувати західну зброю всередині Росії донедавна. Страх перед ескалацією продовжує перешкоджати Сполученим Штатам і Німеччині відправляти більше боєприпасів великої дальності. Страх російської ескалації був і залишався перебільшеним. Тим часом затримки у військовій допомозі призвели до того, що війна триває довше, оскільки Росії дали час побудувати три лінії укріплень, встановити десятки тисяч мін і організувати мобілізацію 300 тис. солдатів.
Розширення Організації Північноатлантичного договору: деякі західні політики, аналітики та науковці звинуватили НАТО у 2014 році та після цього у провокуванні російської військової агресії. Україна ще не стала повноправним членом НАТО. Росія не обов’язково виступала проти вступу України в НАТО, але натомість хвилювалася про втрату того, що Кремль вважає «Малоросією».
Ці неправильні уявлення на Заході про російський імперіалізм і війну проти України спричинили поверхневе розуміння того, що Україні потрібно для перемоги над окупантами, і чому повна українська перемога є критичною для припинення загроз з боку Росії своїм сусідам. Якщо покладатися виключно на західну перспективу того, як діють Росія та Україна, це лише завдасть Заходу збитків у боротьбі проти російського імперіалізму.
Переклад: Павло Космачевський
