Які країни є потенційних цілями Путіна як збирача "історично російських земель" (ПОГЛЯД)

Останніми тижнями дедалі більше західних лідерів почали публічно попереджати, що їхні країни незабаром можуть стати об’єктами російської агресії. Останнім лідером, який забив тривогу, був президент Франції Емманюель Макрон, який 26 лютого заявив, що Росія може напасти на країни-члени НАТО «у найближчі кілька років». Макрон також викликав бурхливі дебати, відмовившись виключити відряджання західних військ в Україну.

Не всі вірять, що переможний Путін неминуче піде далі. Багато хто залишається скептичним і стверджує, що російського диктатора цікавить лише Україна. Інші вказують на добре задокументовані труднощі російської армії під час нинішнього вторгнення як доказ того, що будь-яка атака Росії на альянс НАТО буде рівнозначна військовому самогубству. Ці аргументи відображають фундаментальну неспроможність багатьох на Заході зрозуміти справжні мотиви вторгнення Росії та характер загрози, яку становлять імперські амбіції Володимира Путіна.

Коли Путін почав повномасштабне вторгнення в Україну в лютому 2022 року, він спочатку намагався зобразити це як оборонний захід проти «українських нацистів» і розширення НАТО. Однак із розгортанням конфлікту стає дедалі очевиднішим, що Кремль веде старомодну колоніальну війну за імперську експансію.

Кремль веде старомодну колоніальну війну за імперську експансію

Влітку 2022 року Путін прямо порівняв своє вторгнення з імперськими завоюваннями російського царя Петра Великого у XVIII столітті. Через кілька місяців він проголосив анексію чотирьох українських областей, оголосивши їх «історично російськими землями». Відтоді він стверджував, що «України ніколи не існувало в історії людства», і видав наказ про викорінення всіх слідів української національної ідентичності з територій України, які контролюються Кремлем.

Історичні мотиви Путіна були, мабуть, найбільш очевидні під час його нещодавнього інтерв’ю американському медійнику Такеру Карлсону. У той час як Карлсон відкрито заохочував Путіна звинуватити НАТО та США у вторгненні, російський правитель вважав за краще розпочати півгодинну лекцію з історії, яка твердо поміщала джерела нинішньої війни в далеке минуле. Замість того, щоб шукати виправдання свого вторгнення з погляду сучасної геополітики, Путін вирішив стверджувати, що Україна була історично російською і, отже, є законною ціллю.

Читайте також: Лінія фронту у війні між Україною та Росією простягається до Африки, — WSJ

Страшна мрія Путіна про повернення «історично російських земель» ставить велику кількість країн під загрозу зазнати тієї ж долі, що й Україну. Диктатор з Кремля сумно відомий тим, що нарікає на розпад Радянського Союзу, але його ревізіоністські амбіції насправді виходять за межі колишнього СРСР. Путін неодноразово висловлював переконання, що Радянський Союз був фактично продовженням Російської імперії, тоді як падіння СРСР було «розпадом історичної Росії». «Те, що створювалося протягом 1000 років, було значною мірою втрачено», — прокоментував він у грудні 2021 року.

Список потенційних цілей Путіна охоплює Фінляндію, Естонію, Латвію, Литву, Білорусь, Польщу, Молдову, Грузію, Вірменію, Азербайджан і всю Центральну Азію, не кажучи вже про Аляску

Виходячи з цієї перекрученої логіки, історичні аргументи, використані Путіним для виправдання вторгнення в Україну, можна однаково застосувати до будь-якої країни, яка колись була частиною Російської імперії. Це призведе до списку потенційних цілей, які включають Фінляндію, Естонію, Латвію, Литву, Білорусь, Польщу, Молдову, Грузію, Вірменію, Азербайджан і всю Центральну Азію, не кажучи вже про Аляску. Будь-хто, хто хоче відкинути ідею про вторгнення Росії в ці країни, має враховувати, що всього десять років тому більшість українців були також впевнені, що такі речі неможливі у XXI столітті.

Також Путін не мотивований виключно своїм глибоким бажанням повернути назад імперський занепад Росії. Він розглядає вторгнення в Україну як боротьбу за припинення епохи домінування Заходу та встановлення нового багатополярного світового порядку. Після десятиліть, проведених у пасивній ворожості через знижений статус Росії та уявні приниження пострадянського періоду, він тепер намагається представити війну в Україні як битву проти Pax Americana за формування майбутніх міжнародних відносин. Путін вважає, що перемога над Україною стане вирішальним проривом, який підірве весь світовий порядок після 1991 року та скасує вирок холодної війни.

Ті, хто сумнівається, стверджують, що російська армія наразі неспроможна здійснювати подальші вторгнення, не кажучи вже про протистояння військовій могутності самого НАТО. Це міркування є, на перший погляд, переконливим. Зрештою, репутація армії Путіна як другої армії у світі була серйозно пошарпана в Україні. Російські командири програли низку ключових битв і зазнали катастрофічних втрат як у людях, так і в техніці, через що вони все більше залежали від грубої сили — примітивної тактики м’ясних штурмів.

Попри ці невдачі, було б нерозумно недооцінювати військовий потенціал Росії. За останні два роки Путін поставив всю російську економіку на воєнні рейки. Зараз збройні заводи працюють цілодобово і вже значно випереджають увесь альянс НАТО за виробництвом артилерійських снарядів та іншого ключового озброєння. Можливо, Росія втратила сотні тисяч убитими та пораненими в Україні, але Кремль все ще має величезні невикористані резерви військовослужбовців, яких можна вчасно мобілізувати для наступного великого вторгнення.

Завоювання України забезпечило б російській армії сотні тисяч додаткових військовозобов’язаних і величезну кількість нової зброї

Скептики також схильні не помічати ймовірний вплив перемоги в Україні на військовий потенціал Росії. На практиці завоювання України забезпечило б російській армії сотні тисяч додаткових військовозобов’язаних і величезну кількість нової зброї. Контроль над Україною значно посилив би кремлівську військову машину, запропонувавши відновлений доступ до низки великих українських підприємств, які раніше відігравали ключові ролі в радянському військово-промисловому комплексі. Це зробило б Росію домінантною силою на світових сільськогосподарських ринках, передавши Москві величезні важелі впливу, які можна було б використовувати для підкупу союзників і стримування опонентів.

Важливо, що успіх в Україні надасть Путіну величезний додатковий імпульс, водночас дестабілізуючи та деморалізуючи весь демократичний світ. Усередині Росії провоєнні настрої ще більше посиляться, а месіанське бачення Путіним нової Російської імперії буде підтверджено. На міжнародному рівні теперішні союзники Росії могли б вільно збільшити свою підтримку, тоді як країни неприєднаного Глобального Півдня поспішили б зміцнити зв’язки з тріумфальним Кремлем. У такому сприятливому геополітичному кліматі Путіну, безсумнівно, було б важко встояти перед спокусою посилити свою конфронтацію із Заходом. Дійсно, він майже напевно сприйняв би це як можливість виконати свою історичну місію, яка випадає раз у житті.

У війні проти НАТО Кремль з більшою ймовірністю вибере гібридну тактику, яку застосовував на ранніх етапах вторгнення в Україну в 2014 році

Це не означає, що найближчим часом ми повинні очікувати російські танки на вулицях столиць НАТО. Путін знає, що може досягти своїх цілей, дискредитуючи НАТО, а не фактично завдавши поразки альянсу на полі бою. Зважаючи на це, Кремль з більшою ймовірністю вибере гібридну тактику, яку застосовував на ранніх етапах вторгнення в Україну в 2014 році. Дійсно, дуже легко уявити російські війська без розпізнавальних знаків, які діють на території НАТО за завісою ледь правдоподібного заперечення.

Ескалація гібридної війни проти альянсу НАТО дасть змогу Москві використати відсутність рішучості та страх перед загостренням, які західні лідери продемонстрували в Україні протягом останніх двох років. Чи готове нинішнє покоління лідерів США, Німеччини чи Франції втягнути свої країни у війну з Росією через неоднозначне «проросійське» повстання в прикордонному естонському місті? Якщо ні, відсутність рішучої відповіді може фатально підірвати основне зобов’язання НАТО щодо колективної оборони. Формально альянс міг би пережити такий удар, але втрата довіри була б катастрофічною. Невдовзі окремі країни-члени НАТО почнуть створювати власні угоди щодо безпеки та пропонувати Кремлю поступки.

Читайте також: Ключові помилки західних "експертів" щодо Росії та її вторгнення в Україну

Навіть якщо Путін вирішить не випробовувати НАТО безпосередньо, перемога Росії в Україні змінить міжнародну безпекову ситуацію та різко збільшить ризик справді глобальної війни. Європейські країни будуть змушені швидко переозброїтися, а оборонні бюджети скоро зростуть до рівнів, які значно перевищать поточні витрати на підтримку українських військових зусиль. Ті, кому не подобаються сьогоднішні витрати на Україну, зіткнуться з витратами на безпеку, які будуть у п’ять-десять разів більші.

Ті, кому не подобаються сьогоднішні витрати на Україну, зіткнуться з витратами на безпеку, які будуть у п’ять-десять разів більші.

Сам Путін надав чимало доказів того, що його цілі виходять далеко за межі відвоювання України. Він не приховує своєї прихильності до повернення того, що він вважає історично російськими землями, і вважає, що застосування військової сили для цього є цілком виправданим. Ревізіоністська програма Путіна нерозривно пов’язана з іншою його великою пристрастю, а саме з відродженням статусу Росії як світової держави, як частини постзахідного світу, де домінує жменька регіональних гігантів. Ці імперські амбіції безпосередньо призвели до вторгнення в Україну і зробили подальшу ескалацію практично неминучою, якщо Росія не зазнає поразки.

Зрештою, неможливо точно передбачити, що робитиме Путін, якщо він переможе в Україні. Спочатку він може вибрати отримання доступних геополітичних плодів шляхом захоплення невеликих сусідніх країн, таких як Молдова чи Грузія. Крім того, він міг би спробувати посилити свою перевагу проти ослабленого Заходу, вдаючись до набагато сміливіших військових дій, націлених на країни Балтії чи Сувальський коридор. З багатьох можливих постукраїнських сценаріїв для Росії найменш ймовірним є ідея про те, що сміливий і переможний Путін просто зупиниться.

Переклад: Павло Космачевський

глобальна безпека путін протидія рф імперіалізм агресія рф