Вадим Пристайко: найбільше завдання Залужного у Британії — вдихнути нове життя в підтримку України
Дипломат з 30-річним досвідом, експосол України у Великій Британії Вадим Пристайко пояснив в інтерв'ю УП, чи Британія справді може відправити свої війська в Україну, а також прокоментував кандидатуру Залужного й оцінив, чого далі слід чекати Україні від світу. Texty.org.ua публікують відповіді дипломата на ключові запитання, тематично скомпоновані у вигляді прямої мови.
Про кандидатуру Залужного на посла України у Великій Британії
Британська сторона не тільки не затвердила призначення, а дізналась про це з преси так само, як і багато українців.
У повідомленні Міністерства закордонних справ було сказано, що запит на агреман надісланий. Звичайно, що правильно робити навпаки. Спочатку запитується в країни, і тим самим дають можливість країні погодитися або відмовитися.
Але не думаю, що це має якесь значення в контексті генерала Залужного. Це відома людина. Велика Британія з радістю прийме таку людину в себе.
Валерію Федоровичу спершу буде непросто переключитися з військового на дипломата. Але впевнений, що це буде не тільки успішна місія, але й загалом щось нове.
Не всі системи мають серед своїх послів політичних призначенців, а генерал саме зараз стає політичним призначенцем. Для Залужного це буде дуже цікавий життєвий досвід.
Перший найбільший виклик, який очікує Залужного – це впоратися з хвилею популярності, тому що в Британії його чекають, цінують і добре знають, хто він.
Але коли ейфорія пройде, вважаю, що одним із найбільших завдань, які постануть перед генералом, буде відновити і вдихнути нове життя в підтримку, яку надають нам партнери.
На превеликий жаль, усі втомлюються, війна триває роками. І наші британські друзі так само втомлюються.
Я говорю про те, що новому послу доведеться знаходити нові аргументи та нові варіанти підтримки для України.
Про військову допомогу Великої Британії
Думаю, що Велика Британія дуже багато в чому вичерпала свої ресурси, в тому числі військові.
Нам важко зрозуміти, але це в першу чергу морська держава. І більшість її Збройних сил – це військово-морські сили: авіаносці, підводні човни з ядерними ракетами.
Все, що можна було дати, вони нам дали. Наприклад, танки, які нам дуже потрібні. Challenger 2 – це ефективний танк, нашим військовим він дуже подобається. Але їх було передано лише 14 одиниць.
Або F-16 – у них їх немає, про це вже багато разів говорили. Вони б дали. Але британці самі їх не використовують.
Про відправлення британських військ в Україні
Є речі, деталі яких ми не розголошуємо, допоки вони не сталися.
Те саме питання можна адресувати зараз президенту Макрону. Те саме питання можна адресувати німецьким генералам, чиї розмови були підслухані російською розвідкою, де вони говорять, що на території України вже є якраз британські офіцери.
Читайте також: Чому Макрон змінив свою публічну позицію щодо Росії: пояснює французький аналітик
Але хочу нагадати про операцію, яка була прямо перед війною, коли британські парашутисти висадилися в українських степах.
Вони злетіли десь у Британії і, нікого не запитуючи, під час двосторонніх навчань висадилися прямо в Україні. Такого ніхто з наших партнерів відкрито не робив.
І хочу нагадати про корабель, який проходив повз кримське узбережжя, з дуже символічною назвою "Defender" – "Захисник".
У супроводі британського корабля був ще один корабель іншої країни НАТО, але він завчасно повернув. А "Defender" пройшов.
Це якраз демонстрація того, що Британія не просто на словах допомагає – вона налаштована дуже серйозно.
Ми постійно чомусь вважаємо, що участь британських військових – це морські піхотинці з британським прапором красивим йдуть поруч із жовто-блакитним прапором. Ні.
Участь британських офіцерів і солдатів може бути різною.
Читайте також: Оборонна місія. Експерти CEPA про варіанти розгортання західних військ на підтримку України
Чи ведемо переговори, чи буде це зроблено в рамках НАТО? Це, до речі, не обов'язково. Були випадки так званої "коаліції бажаючих", питання формування якої було з перших днів великої війни.
Ми постійно забуваємо, що НАТО – це оборонний Альянс, в якому навіть немає своїх збройних сил, адже це збройні сили країн членів альянсу. Кожна країна, згідно зі статутом ООН, має право на самостійні дії.
І вони можуть по одному або групою діяти незалежно від прийнятого рішення в НАТО.
Умовно кажучи, якщо якась країна, підозрюю Угорщина або Словаччина, проголосує проти участі НАТО в будь-якому вигляді операції – це не заважає Франції, Британії, прибалтійським нашим друзям, Польщі й іншим країнам ухвалити самостійне рішення про присутність їхніх збройних сил на території України.
Нам їх тільки треба запросити, от і все.
Про Трампа й Україну
Загалом Трамп абсолютно натуральний в тому, який він є. В незалежності від того, чи є камери, чи ні, він поводиться приблизно однаково.
В Україні існує відчуття, що "пропало все", як казав класик, і що можливий прихід Трампа – "це кінець українським сподіванням на підтримку Сполучених Штатів". І це щонайменше перебільшено.
Я пам'ятаю зі своїх розмов з Трампом, що він готовий розуміти.
Він задає прямі й часто неприємні питання. Наприклад, мене він запитав: "Для чого ми маємо вас захищати?".
Тобто довелося зробити таку собі екскурсію в історію, пояснити Будапештський меморандум у загальних рисах, зміни в Україні, розпад Радянського Союзу як концепцію. З точки зору історії, він знає це все, але не розумів концептуально, як Україна це бачить.
І в розмові він погоджувався, казав: "Ну так, ок, я це розумію".
В Україні чомусь дуже часто вірять, що саме демократи – це і є наше все. Насправді наше все – це демократи і республіканці.
Головне досягнення для України – це збереження двопартійної підтримки. Саме тому наші навіть теоретичні задуми взаємодіяти з однією партією проти іншої – це не тільки неефективно, а ще й небезпечно.
Прихід будь-якого президента в Сполучених Штатах – це завжди виклик для будь-якої країни світу, тому що завелика вага гравітації цієї держави.
Ми маємо довести американцям, що ми молода держава, яка відірвалася від імперії. Може, не ідеальна держава, але, "будь ласка, допоможіть нам стати ідеальною. Допоможіть нам вижити".
Заяви Трампа про те, що він здатний за 24 години закінчити війну, – це передвиборча риторика. Коли дійде до діла і вся складність процесу буде зрозуміла, то 24 години можуть посунутись у часі.
