Як переробити двомісний літак на безпілотник: досвід AeroDrone
Раніше безпілотники AeroDrone працювали на аграріїв, а зараз виробляють військові моделі та отримали дозвіл на експлуатацію в ЗСУ. Співвласник AeroDrone Дмитро Шимків розповів в інтерв'ю ЕП про те, які БПЛА виробляє компанія і про взаємодію з державою у сфері безпілотників. Texty.org.ua публікують найпредметніші фрагменти розмови.
— Ваші безпілотники – це D-80 Discovery та E-300 Enterprise. Вони доволі дорогі – до 450 тис. дол. Чим вони корисні на фронті?
— Discovery має вантажопідйомність 80 кілограмів, Enterprise – 300 кілограмів. Це другий клас безпілотників. Вони призначені для розвідки, доставки вантажів на фронт та можуть бути платформою для несення складного обладнання, озброєння й ураження противника. Згадана вами ціна – це вартість комплексу з двох D-80 з дорогими камерами та системами зв’язку.
— Почнімо з розвідки. Чим вони відрізняються від значно дешевших розвідників "Лелека-100" або Shark?
— Вони займають зовсім іншу нішу. По-перше, один з літаків може перебувати в повітрі до 23 годин. По-друге, вони можуть нести набір важкого радіотехнічного обладнання для розвідки. Недавно ми на демонстрації показали військовим, як наш літак може нести розвідувальне обладнання, якого ще навіть немає в ЗСУ.
По-третє, E-300 має кращу стабільність. Завдяки цьому на одній з камер середньої вартості нам вдалося досягти 40-кратного зуму.
— Про логістику. Військові використовують ваші літаки для доставки вантажів?
— Військовим часто потрібно робити термінові постачання, наприклад, дефіцитних запчастин, однак наземним транспортом – довго. Згадайте Маріуполь, коли в оточення літали гелікоптери з вантажами. У мене знайомий загинув в одному з цих гелікоптерів. На їх місці могли бути наші безпілотники. Ці літаки не треба мати в кожному підрозділі, але для певних завдань вони потрібні.
— Ви сказали, що на літак можна буде ставити зброю.
— Літак E-300 Enterprise є платформою, на яку можна встановлювати різне обладнання, у тому числі таке, яке раніше ніхто і не думав ставити на БПЛА. У нас є один проєкт на стадії випробування. Він може стати доповненням для авіації сухопутних військ. Більше не скажу, бо вас москалі читають.
— Скільки ви виробляєте таких літаків?
— Мова йде про одиниці на місяць. Це повноцінні літаки, нас перевіряють за авіаційними ГОСТами.
— Наскільки вони українські в плані компонентів?
— 70% вартості – імпорт. У нас тільки робоча сила та виробничі витрати. Колись в Україні був авіаційний алюміній, але зараз його немає. Авіаційної тканини теж немає. Двигуни ми теж закуповуємо.
— "Мотор Січ" не здатна робити такі двигуни?
— В Україні не виробляють авіадвигуни для невеличких літаків. Гадаю, значно більше шансів, що наші підприємства почнуть виробляти маленькі електричні двигуни, ніж двигуни внутрішнього згоряння.
— Технологія літаків – ваша?
— Звісно. Це непросто – узяти і переробити двомісний літак на безпілотник. Це купа модифікацій із збереженням аеродинамічних характеристик. Це електроніка, програмування, власні розробки, частини керування.
— Програмне забезпечення роблять в Україні?
— Частину – так, частину – замовляємо на аутсорсі.
— Вартість техніки при закупівлі розраховується за формулою, тому на контрактах з Міноборони завжди було важко заробляти. Чому ви вирішили, що інвестувати в ОПК – це перспективно в плані прибутку?
— Коли я заходив, то був упевнений, що там є маржа. Однак під час укладання першого контракту побачив усі тодішні обмеження. Питання виробництва зброї завжди було поза моєю увагою. І ось я стаю виробником військового обладнання, читаю "нормативку" і починаю розуміти, чому до початку великої війни в Україні ніхто в "тверезому стані" не заходив як інвестор у виробництво техніки.
— Ви вже заробляєте на БПЛА?
— Ні, нічого, тільки витрачаю. Багато.
— Ваше виробництво завантажене на 2024 рік?
— Ні, ми закінчили виконувати контракт у кінці 2023 року і вже два з половиною місяці чекаємо новий. Поки займаємося розробкою.
— Чому у вас досі нема контракту?
— Перша проблема – Міноборони не укладає довгих контрактів. За законом, усі контракти повинні починатися і закінчуватися в рамках одного року, за винятком спеціальних умов, які рідко хтось отримує. Друга – нестача грошей у держави.
Третя – це формування потреби. Виробник не знає, чи потрібна його техніка в армії на конкретний сезон і йому про це не повідомляють. Сьогодні ви не потрібні, а завтра – потрібні. Підприємство так існувати не може.
Також відбулися зміни в Генеральному штабі та Міноборони, приходять нові люди. Це теж створює додаткові затримки. Останні шість місяців ми, виробники, отримуємо запити про спроможність (чи здатна компанія виробляти певну кількість продукції у випадку укладення контракту – ЕП). Ми інвестували, закупили обладнання, але в контракти це не трансформувалося.
Якщо держава не хоче купувати в українських виробників, а в них є спроможності, то треба дозволити експортувати. Проте цього не роблять. Головне пояснення – продукція потрібна армії. Однак законтрактувати цю потребу вони не можуть.
— У 2023 році держава зробила низку дерегуляцій на користь виробників БПЛА. Які позитивні речі можете виділити?
— Відбулося дуже багато корисних змін. Міноборони спростило процедури отримання допуску зброї до експлуатації, Верховна Рада виправила помилки щодо оподаткування імпортних деталей, Мінцифри ухвалило багато важливих постанов, створили кластер brave1 і включили виробників дронів у "Дія.Сіті".
Мінстратегпром допомагає взаємодіяти з регуляторами та сприяє взаємодії з міжнародними партнерами.
— Що ще потрібно змінити в оборонній галузі?
— Прогнозованість у контрактуванні, аванси, робота з казначейством, фінансовий моніторинг. Поведінка державних банків у міжнародних платежах – це жах. Вони роблять усе, щоб компанії не реєструвалися в державних банках.
Проблемними залишаються питання обігових коштів – виробники не мають доступних кредитів. Питання ліцензійних платежів за програмне забезпечення – держава не включає його в контракти. У підсумку маємо нерівні умови з іноземними виробниками, яких не обкладають такою кількістю регуляцій.
— Чи достатньо робить держава для безпеки підприємств?
— На жаль, не вирішене питання доступу до інформації про оборонні компанії. Багато даних відкриті на українських державних ресурсах. Закрити їх нескладно.
З приводу дотацій від держави на безпеку – просто укладаймо угоди. Якщо є замовлення – бізнес працює, люди отримують зарплату, в інвесторів виникає інтерес і вони самі будуть боротися з усіма викликами.
