Як стабілізувати фронт і спинити просування росіян: стратегія на 2024 рік
Військовий аналітик Центру ВМС США та Фонду Карнегі Майкл Кофман після нещодавньої поїздки на лінію фронту в Україні проаналізував поточну фазу війни й виклав своє бачення стратегії на 2024 рік. Texty.org.ua публікують переклад треду експерта, здійснений телеграм-каналом Mortis Æterna/OSINT-війна солов'їною.
Наперед зауважимо, що висновки Кофмана збігаються з тим, про що ми пишемо в останніх матеріалах. Докладніше про базові проблеми на нинішньому етапі війни можна прочитати у статті "Україна програє у стратегічній адаптації до війни. Що потрібно зробити".
Нинішня ситуація складна, але ЗСУ працюють над стабілізацією фронту. Багато що залежить від того, чи нададуть США підтримку, і чи ефективно ЗСУ розв'яжуть свої проблеми з живою силою в найближчі місяці.
Головні проблеми — це людські ресурси, фортифікаційні споруди та боєприпаси. Це взаємопов'язані проблеми. Існує також питання технічного забезпечення, яке має зміститися в бік локалізації технічного обслуговування та виробництва запасних частин для різноманітного парку західного обладнання.
Мобілізація потребує ресурсів. Питання західної допомоги та кадрового забезпечення ЗСУ пов'язані між собою. ЗСУ потребують фінансування та підтримки у навчанні. Однак час, потрібний для розв'язання кадрових питань, значно більший, ніж час, необхідний для постачання боєприпасів, якщо буде прийнято додатковий закон.
Зокрема, Україні потрібна більша кількість піхоти, яку не складно оснастити. Батальйони в кінцевому підсумку мають лише кілька взводів боєздатної піхоти, які не здатні виконувати ключові завдання. Піхота потрібна не лише для штурмів, а й для утримання оборонних ліній та окопів, які будуються.
Піхота потрібна не лише для штурмів, а й для утримання оборонних ліній
Мобілізація — це не просто зміна політики щодо того, кого призиватимуть, або пошук додаткової живої сили. Це також розв'язання питань, пов'язаних з умовами служби, демобілізацією та низкою інших питань для стабілізації збройних сил. Наразі, пошук кадрів всередині збройних сил є в кращому випадку тимчасовим заходом.
Читайте також: Що таке "мобілізація"? Це значно більше, ніж робота ТЦК: пояснюємо
Впроваджується план будівництва фортифікаційних споруд по всій країні, який передбачає створення кількох ліній і системи оборонних позицій/укріплених пунктів. Нагальною проблемою є слабка друга лінія оборони за передовими лініями, які утримуються військами на фронті.
Нестача снарядів та стволів у ЗСУ стає дедалі гострішою проблемою
Нестача снарядів та стволів у ЗСУ стає дедалі гострішою проблемою. Саме тут матеріальна допомога Заходу залишається вкрай необхідною. Поки Конгрес обговорює додатковий бюджет, поєднання дефіциту боєприпасів і проблем з особовим складом призводить до російського просування.
На цей час вогнева перевага Росії у співвідношенні від 5:1 до 6:1 є значною, але не вирішальною. Зростаючою проблемою є вищі темпи застосування планерних бомб російськими ПКС, в середньому 30-40 одиниць на день на окремих ділянках фронту і з дедалі більшої дальності (з 40-55 км до 60 км+).
Зростаючою проблемою є вищі темпи застосування планерних бомб російськими ПКС
Планерні бомби досить неточні, але руйнівні. Вони не є формою ближньої авіаційної підтримки. Однак вони пригнічують підрозділи, руйнують будівлі та укріплення. Однією з причин витіснення ЗСУ з Авдіївки був сконцентрований обсяг ударів бомб з УМПК з боку російських ПКС.
Читайте також: Збити СУ-34. Чому західна ППО критично важлива для зупинки російського наступу
У 2023 році Росія змогла поповнити свої втрати та сформувати додаткові бойові формування. Це означає, що вони, ймовірно, набрали кілька сотень тисяч солдатів. Хоча РФ не набрала достатньої кількості для ротації тих, хто був мобілізований у 2022 році, це не було пріоритетом для Москви.
Основним обмежувальним фактором для Росії є обладнання і здатність застосовувати війська в потрібному масштабі
Основним обмежувальним фактором для Росії є не боєприпаси чи людські ресурси, а, швидше за все, обладнання і здатність застосовувати війська в потрібному масштабі (якість). Російські війська не можуть дозволити собі втратити армійський комплект техніки для наступу на кшталт Авдіївки, враховуючи коефіцієнт її заміни.
Більшість російської техніки виходить зі складів, повільно «проїдаючи» свою радянську спадщину. Хоча нове виробництво зростає, воно навряд чи перевищує 20% від відновлення. Отже, у 2025-2026 роках (залежно від втрат) російські війська можуть зіткнутися зі зростаючими проблемами з обладнанням.
У деяких випадках російські війська використовують Т-54/55 або МТ-ЛБ як бронетранспортери для розгортання військ під час штурмів через брак БМП або більш придатних машин. Це не означає, що у російської армії скоро закінчаться БТРи, але це ілюструє їхні обмеження.
Читайте також: Гольф-кари та старезні танки без башт: через великі втрати БМП росіяни вдаються до дивних альтернатив, — Forbes
Збереження техніки для РФ означає підхід, орієнтований на знищення, використання вогневої переваги та проведення атак невеликими штурмовими групами піхоти. Це дає поступові здобутки, але навряд чи призведе до значних проривів (як показав наступ ЗСУ у 2023 році).
За такої тактики російські війська не змогли прорватися на ділянках, де їм було б легше просуватися, наприклад, на Роботинському виступі на південь від Оріхова. Але більш масштабні наступальні операції, подібні до першого штурму Авдіївки, ймовірно, відбудуться цього літа і восени.
Масштабні наступальні операції росіян, ймовірно, відбудуться цього літа і восени
Здатність України перехоплювати російські безпілотники дальнього радіуса дії покращується завдяки мережі датчиків, систем РЕБ і мобільних оборонних груп, які зараз перехоплюють понад 40% таких ударів. Дешевим формам ударів постійно протистоять дешеві форми перехоплення.
На різних ділянках фронту українські війська ведуть більш інтегровані бойові дії, поєднуючи системи радіоелектронної розвідки, РЕБ та безпілотні літальні апарати, краще синхронізуючись та керуючись інформацією. В елітних підрозділах це формує систему.
Війна дронів все більше переходить від кількісного до якісного виміру
Україна нарощує виробництво FPV-дронів, плануючи досягти темпів виробництва у 1 мільйон одиниць цього року. Але з базовими FPV-дронами легко розбираються засоби РЕБ. Тому протистояння все більше переходить від кількісного до якісного виміру. Підрозділи безпілотників відрізняються за майстерністю й інтеграцією.
Читайте також: Росіяни знову адаптувалися. Що відбувається на фронті і як протидіяти новим загрозам
На цьому етапі ударні дрони компенсують дефіцит артилерійських боєприпасів (особливо в оборонних операціях), але не можуть замінити об'єм вогню, зону ураження і придушення, які забезпечує артилерія. Ефективність елітних підрозділів не є показником для всього фронту.
За підтримки Заходу стабілізовані ЗСУ можуть цього року протистояти російським наступальним операціям
За підтримки Заходу стабілізовані ЗСУ можуть цього року протистояти російським наступальним операціям. Це передбачає, що фортифікаційні споруди будуть зведені (наразі це триває), ЗСУ матимуть фінансування та боєприпаси, а проблема з особовим складом буде вирішена Києвом у найближчі місяці.
Читайте також: Що потрібно змінити в армії, щоб підвищити мотивацію громадян мобілізуватися
Розширена ударна кампанія, яка, на мою думку, має стати частиною стратегії 2024 року, — це економічно ефективний спосіб створити проблеми для російської держави. Удари проти російської енергетичної інфраструктури є одним із прикладів такої кампанії.
Якщо в найближчі місяці не буде зроблено складного політичного вибору, російська перевага зростатиме
Західні промислові потужності зростають. Комерційний морський трафік України значно зріс. Якщо Україна протримається протягом 2024 року, нинішня перевага Росії у цій війні не обов'язково збільшиться чи стане вирішальною, а навпаки, з часом може зменшитися. Однак, якщо в найближчі місяці не буде зроблено складного політичного вибору, російська перевага зростатиме. Ризик російського прориву в другій половині року різко зросте. Отже, поряд з політичною волею, фактором є час.
